Вистава Острів скарбів у театрі Лесі Українки

Мабуть, більшість із нас памʼятають пригоди Джима, доктора Лівсі, сквайра Трелоні й Джона Сільвера. Тепер же театральну британську версію пригод показують в київському театрі. Оглядачка Вікенду з дітьми подивилася виставу й розповідає, чому її варто відвідати.

Коли запитують, чи люблять мої діти театр, я відповідаю, що ні. І навіть маю пояснення чому. Мої діти відвідують театр набагато рідше, ніж я. І пропозиція для них значно менша, ніж для дорослих. Цікавих і якісних вистав в Києві — обмежена кількість. А на прохідні водити дітей не хочеться. Тому дитячій любові до театру немає на чому формуватися.

Саме тому мене так потішила звістка про прем’єру вистави для дітей у театрі імені Лесі Українки. Театр придбав права на постановку британської франшизи «Острів скарбів». І у вересні цього року почав покази.

Вистава вражає насамперед своїм масштабом. Ти заходиш до глядацької зали, де ще закрита куліса, а вже бачиш збоку від сцени стародавню рятівну шлюпку. На ній встановлені музичні інструменти. Протягом всієї вистави талановиті музиканти й вокалісти будуть створювати не тільки музику й пісні, але й звуки джунглів, шум моря й навіть викрики папуги. Неперевершено!

Нарешті куліса відкривається — і глядачі опиняються перед гігантським піратським кораблем розміром з усю сцену. І це не просто статична конструкція. З розвитком історії на сцені корабель починає обертатися, змінюючи місцевості й сюжетні композиції. Корма — це таверна, де Біллі Боунс отримав свою чорну мітку, ніс — трипалубний корабель, що прямує до скарбів, бокова частина — скелі та джунглі загадкового острова. Це настільки приголомшливо! Рівень складності цих декорацій неможливо уявити. Можливо тому виставу демонструють тільки раз на місяць кілька днів поспіль. Змонтувати таке — неабияке завдання.

Мабуть, немає дитини або дорослого, кому не знайомі пригоди героїв «Острова скарбів». Та це ніяк не впливає на захват, з яким дивишся на сцену. Усе дуже динамічно, весело, часом несподівано, бо герої виникають просто з глядацької зали. Тут і постріли, і бійки, і блукання підземними тунелями, і раптові зникнення та появи з-під землі, і розгадування ребусів капітана Флінта. І все це під знайомі пісні й прекрасну музику. Ну, ви пам’ятаєте: «П’ятнадцять людей на скриню мерця…»

Актори чудові. Вистава має два повноцінні склади, і це означає, що ми маємо піти як мінімум ще раз, щоб оцінити другий склад. До речі, на сайті театру вказано, в який день хто з акторів грає.

З несподіваного. Джим Гокінс у виставі — дівчисько. Не тільки в сенсі, що його грає дівчина, а сам персонаж у п’єсі жіночий. І це певним чином осучаснює виставу, натякаючи, що не лише хлопці здатні на пригоди й мандри. А ще в якийсь момент вона вигукує дещо феміністичні лозунги, і це доволі смішно.

А бабусю Джима грає чоловік. У сенсі персонаж жіночий, а грає актор чоловічої статі. І робить це дуже талановито! Тож це не тільки не псує загального враження, але й додає чарівності та влучного комізму.

Натисніть на фото для збільшення

Не можу не згадати про костюми. Пам’ятаєте про масштаб декорацій на сцені? Не зраджує йому й художниця по костюмах. Усе продумано й вишукано. Вам точно запам’ятається костюм кольору фуксії сквайра Трелоні. Або накрохмалений ажурний чепець бабусі Джима а-ля радянська продавчиня. Або рожевий підклад пальто Модника Діка.

Загалом це ще й естетично красива постановка. Зорі на нічному небі, комети, шум моря… Просто свято для очей. І повага до творців такої краси на сцені.

У залі було дуже багато дітей: і батьки з дітьми, і шкільні класи з вчителями. Це й зрозуміло. Ми всі дуже скучили за якісними дитячими виставами. Яскравими, захопливими, веселими. Єдине, що мене непокоїть: якщо це франшиза, то кількість показів, мабуть, обмежена? Терміново купуйте квитки й ведіть дітей! Це саме той випадок, коли зволікати не варто.

Адреса: вулиця Богдана Хмельницького, 5.

Вартість квитків: 80-600 гривень.