Фіолетова естетика: як виростити лаванду

Фото: Depositphotos.

Лаванда впевнено конкурує за сезонним ажіотажем із тюльпанами, магноліями і бузком. Поля лаванди — це майданчики для фотосесій і споглядання, а тепер рослина з’являється на наших дачах і балконах. Досвідчений дачник Олександр Вітолін підкаже, як створити лавандовий релакс.

Почнемо з гарного. Лаванда — низькорослий вічнозелений чагарник, здатний рости в екстремальних умовах. А погана новина в тому, що екстремальний спосіб проростання лаванди в природних умовах виробив у неї низку звичок, до яких доведеться підлаштовуватися. Та не переймайтеся: не такі вже ті звички екзотичні, до того ж ми могли призвичаїтись до них при догляді за іншими рослинами.

Одразу маю попередити: придбати пакетик із насінням лаванди легко, але дуже важко виростити. Висіяти треба в мокрий пісок, на місяць сховати контейнер із піском до холодильника й лише потім пророщувати. Вас це дивує? А в природі бувають більше екстремальні пророщування, наприклад, насіння «неопалимої купини» (ясенець білий) проростає лише після пожеж, коли всі конкуренти навколо загинули. Тож насіння лаванди, яке проростає лише перезимувавши — це тільки «квіточки». Після холодильника лаванда буде довго проростати, а вам доведеться стежити, щоб пісок не пересихав, але водночас не перезволожувався. Як людина, яка з другої спроби змогла проростити м’яту та мелісу, але жодного разу не змогла проростити черемшу, раджу обрати легші способи розведення.

Легше розвести лаванду з гілочок. Їх треба обробити агропрепаратами, щоб стимулювати проростання коренів. Попередньо можна потренуватись на чомусь простішому, якщо ще не мали подібного досвіду. Хоч лаванда — екстремалка-виживальниця, але молоду поросль і гілочки краще висадити так, щоб перший час спостерігати за нею і в разі чого швидко втрутитись.

Якщо ви отримали поштою чи самі привезли насіння чи гілочку лаванди, скажімо, з мандрів по Провансу, то ризикуєте розвести разом із квітами інвазійних шкідників і патогенну флору. При сучасному рівні глобалізації агрохімія допоможе захистити ділянку від комашиної або грибкової експансії. Але пам’ятайте, що фітокарантин придумали не просто так!

Не соромтесь купити та пересадити вже дорослий кущ лаванди! Квітникарство має приносити радість і задоволення, а не стрес. Якщо точить нереалізований комплекс, то його можна буде закрити на наступний рік, коли отримаєте з покупного куща перше насіння або гілочки. До того ж навіть із дорослим кущем екстремальниці-виживальниці лаванди вам не забракне клопоту.

Лаванда не любить кислі землі. Хтось для визначення кислотності користується лакмусовими папірцями, хтось — окропом листя смородини, дехто — pH-метром. Можна зорієнтуватися й по тому, що на кислих ґрунтах ростуть вереск, багульник, осока, лютик повзучий, вероніка польова, м’ята польова, папороть, подорожник, кінський щавель, хвощ польовий. На слабокислих ґрунтах: будяк, конюшина лугова, кропива, ромашка непахуча, лобода, мятлик, мати-й-мачуха, пирій повзучий. Якщо ж на одній ділянці ростуть рослини з обох груп, то це означає, що вона не сильно закислена, але й не малооксилена. Для розкислення ґрунтів можна використовувати доломітове борошно й вапно.

Але краще купити спеціалізований ґрунт із вказаним індексом кислотності. Перевага спеціалізованого ґрунту в тому, що в ньому не буде пирію, насіння бур’янів, личинок шкідників, патогенної флори. Тим самим ви вбережете квітку від можливих проблем і гарантуєте собі спокійне літо. Так, Україна — земля чорноземів і може видатись марнотратством купувати ґрунт на дачу. Але дрібні фермери надають перевагу покупним ґрунтосуміша, бо вміють рахувати гроші, що їх доведеться витратити на отруту від шкідників і засоби боротьби з хворобами й на підживлення власного чорнозему після попередніх сівозмін.

Та навіть купівля спеціального ґрунту не означає, що за квіткою не треба буде доглядати. Крім кислих ґрунтів, лаванда також погано ростиме в забитій (глинястій і суглинястій) і перезволоженій (у низинах або просто в місцях з високим водним горизонтом) місцевості. Тож треба стежити, щоб рослина могла добре дихати корінням, але при цьому воно не пересихало.

Перліт, вермикуліт, а в деяких випадках навіть керамзит можуть стати розв’язанням проблем. Вони вбирають надмірну вологу і віддають її, коли земля пересихає, а також роблять ґрунт розпушеним, дозволяють корінню краще дихати. Для гірської лаванди найкращим рішенням буде керамзіт, але варто розуміти: якщо захочете пересадити лаванду, то в землі так чи інакше залишиться цей наповнювач. Це нестрашно, але не сподівайтесь виростити врожай стрункої моркви там, де є керамзіт.

Що стосується поливу, то в природних умовах лаванді вистачає дощу. Але на дощ покладатись не варто, якщо ви хочете щоб лаванда була барвистою й чарувала погляд цілий рік. Тоді варто поливати один раз на десять-чотирнадцять днів, але помірно. В особливо спекотну погоду можете обприскати листя на вечір, коли сонце почало сідати.

Зі шкідниками та хворобами простіше. Переважна їхня більшість залишилась в ареалі первинного розповсюдження лаванди. Бар’єром для розповсюдження стали розплідники квітів, які шанують свою репутацію і постачають клієнтам здорові рослини. З комах лаванді шкодять цикадки, райдужний жук і слинява пінниця. Але зазвичай ці види не завдають непоправної шкоди, скажімо, від личинки хруща буде набагато більше шкоди, якщо вона під’їсть коріння. Комахи серйозно турбують тільки квітникарів, котрі мають дбати про ідеальний товарний вид. Райдужний жук може принести навіть певну естетичну насолоду для шанувальників живої природи. Слинява пінниця теж по-своєму красива, але отримала назву за те, що відкладає потомство в липкій слинявій піні, вигляд якої псує будь-яку естетику. Тому з нею квітникарі все-таки не миряться. Але оскільки цю піну легко побачити, то й боротьба з нею набагато легша — її можна змити просто струменем води. З хвороб лаванда найбільше потерпає від фізуаріозної гнилі, але вона вражає лаванду лише при надмірній волозі.

Як бачите вирощування лаванди потребує трохи вправності, але це точно легше, ніж вирощувати картоплю.