Скарби шукати чи картоплю копати? Що заховано в Києві

Фото ілюстративне

Кияни завжди знали, що місто повне скарбів. Їх шукали князі, потім козаки, за ними поміщики, черга дійшла й до археологів. У 1883 році в журналі «Київська старовина» професор Ставровський опублікував «Список Лещинського», в ньому містилися 38 вказівок, де саме й скільки шукати золота, срібла й червонців. Але ажіотажу серед киян цей список не викликав, його сприйняли скоріше як міську легенду.

Нові археологічні знахідки добряче роздражнюють уяву киян, спонукають марити та шукати. Чи краще картоплю копати?

Варязьке золото

Скандинавські розбійники й найманці, бешкетуючи по всій Європі, не оминули і Гардарики, тобто України. Їхні награбовані скарби заховані в печерах. І хоча скарби варягів неодноразово знаходили і в Києві, і в Лаврських печерах, але київські краєзнавці впевнені: останній скарб варягів археологи ще не знайшли. Після вигнання московських бісів із київської святині українським вченим стане набагато легше працювати на території Лаври, тож, певен, вони здивують ще не одним відкриттям.

Однак треба розуміти, що пошуки в печерах потребують дотримання суворої техніки безпеки. Крім можливості обвалів, треба пам’ятати й про загрозу «шахтарської хвороби».

Бібліотека Ярослава Мудрого

Номер один серед легенд про київські скарби — це бібліотека Ярослава Мудрого. Вона була закладена в 1037 році в Софії Київській і, на думку більшості, згоріла чи зникла в 1240 році. Бібліотека налічувала понад 900 церковних книг. Той, кому пощастить її знайти, не збагатиться, а здобуде вічну славу в пам’яті українського народу, як Вікентій Хвойка і Борис Мозолевський.

Ті, хто вірить у те, що бібліотека збереглася, вважають, що її переховували ченці Софії, Лаври та Межигір’я, а потім розграбували московська й радянська влади. Але це ще не найгірший варіант, бо тоді книги з бібліотеки можуть бути нововіднайдені. Оптимісти вважають, що повітря монастирських підземель могло вберегти бібліотеку Ярослава Мудрого і до наших часів. Однак такий сприятливий мікроклімат може бути сприятливим не лише для древніх книг, але й для мишей і комашні, яка може живитися пергаментом.

Рака Феодосія Печерського

Основоположник київського чернецтва, ігумен Феодосій Печерський відіграв визначну роль у розвитку книжної справи, а отже й бібліотеки Ярослава Мудрого. Феодосій Печерський помер у 1074 році. Його аскетичне життя в багатьох монахів викликало віру у його святість, у 1091-му вони знайшли в печерах його нетлінні мощі, що, на їхню думку, підтвердило цю теорію. Процес канонізації Феодосія Печерського був доволі складний, але у киян його святість не викликала сумніву. Тож тисяцький Георгій із князів Варязьких у 1131 році пожертвував на раку для зберігання мощей Феодосія Печерського 500 гривень срібла і 50 гривень золота. Нова коштовна рака зовсім не відповідала життєвим принципам одного з перших печерських монахів. Під час облоги та захоплення Києва у 1240 році монахи заховали раку. Кришку від раки знайшли у 2007 році в запасниках музею Києво-Печерської лаври, що дає привід сподіватись, що дорогоцінна рака також буде віднайдена.

Однак хочеться нагадати: київський святий був аскетом і навіть заповідав поховати його в буденному вбранні. Може, сам святий дбає про те, щоб коштовну раку ніколи не знайшли?

Княжі палаци

Історичний центр нашого міста в більшості асоціюється з Старим Києвом між Золотими Воротами, Львівською площею, Андріївською церквою, Володимирською гіркою і Майданом Незалежності. Але навіть у стародавньому Києві в кожного князя була своя улюблена місцевість. Таким був і Красний двір князя Всеволода Ярославовича біля Видубицького монастиря. Сьогодні на його території знаходиться ботанічний сад. У 1971 році на території саду під час розкопок археологи виявили знахідки не тільки князівської доби, але й трипільської культури, що датуються ІІІ тисячоліттям до н.е. У 2009-му Красний двір потрапив до переліку пам’яток археології національного значення. Але оскільки якихось коштовностей не виявили, то більшість киян, на жаль, просто не помітили цю грандіозну пам’ятку, яка збагатила історію нашого міста. Тому багато хто досі впевнений, що головні багатства Красного двору ще не знайшли. Та в будь-якому випадку шукати ці скарби мають лише археологи-науковці.

Скарб Івана Мазепи

У кожному місті й селищі, в якому хоч раз був Іван Мазепа, переконані, що його землі приховують гетьманський скарб. Та й гетьман був настільки заможною людиною, що кожна легенда може бути правдою. На думку київських краєзнавців, у нашому місті Мазепа заховав свої скарби і в глибоких водах Дніпра, і в Святій Софії, і в Кирилівському монастирі, і в Лаврі, а ще не забув завезти в Переяслав.

Печерський скарб, знайдений у 1898 році, здивував науковців його розмірами — понад 26 кілограмів золотих монет і 267 кілограмів срібних монет, його найчастіше пов’язують з Мазепою. Але кияни не хочуть вірити в те, що скарб Мазепи вже знайдений. І ось робітники, що рили підземний перехід біля готелю «Салют» запевняють, що знайшли хід до скарбниці, але через поспіх його засипали. Якщо вам дійсно пощастить знайти скарб Мазепи, то пригадайте, що гетьман був ще й великим благодійником.

Золотий запас Держбанку

Найновішою серед легенд про київські скарби і водночас найщедрішою є легенда про чотири тонни золотих злитків і п’ять центнерів коштовностей, які загубилися при евакуації з Києва в 1941 році. Легенда говорить, що конвой потрапив в оточення під Згурівкою, тоді золотий запас закопали, а конвой загинув, і не залишилось нікого, хто міг би сповістити про сховок. Як би багато скептиків не заперечувало, що золотого запасу Держбанку в Києві просто не було, мрійники прочісують ліси Київщини, сподіваючись знайти скарб.

У цій легенді найбільше дивує, що немає жодного слова про спроби радянської влади знайти втрачений золотий запас. Хоча на це може бути доволі просте пояснення — радянська влада могла зробити з мухи слона, коли йшлося про здобутки, й повністю замовчувала інформацію про втрати.