Як стати режисером. Де в Києві вчать знімати кіно

Стати режисером, зіграти головну роль або зрозуміти, що твоє майбутнє — за камерою чи пультом. Ще студентом отримати нагороду на фестивалі. Вікенд дізнався, як у Києві вчать знімати кіно та серіали.

Українська Кіношкола створена на базі найбільшої в східній Європі кіностудії Film.ua та працює вже дев’ять років.

— Що відрізняє Українську Кіношколу від інших? Сюди потрапляє не кожен. Є певна кількість місць, претенденти проходять дві-три співбесіди. Нам важливо, щоб студент навчався, знімав, брав участь у пітчингах, вигравав на фестивалях. Тобто не просто пройшов курс навчання, а повною мірою використав можливості та досвід, які дала Українська Кіношкола, та реалізував себе в індустрії, — розказує Катерина, менеджерка освітніх програм.

Студенти Кіношколи, чиї проєкти були відібрані на пітчингу, знімають дипломні роботи. Потім із них обирають найкращі дві-три. Ці фільми забирають на фестивальну дистрибуцію, подають на міжнародні фестивалі. Бувало, дипломні роботи випускників вигравали по декілька нагород.

Цікавий приклад:

у 2023 році режисер Максим Сусіда під час навчання зняв короткометражний фільм «Вітя». Він став найкращою дипломною роботою в Українській Кіношколі та отримав пропозицію від Film.ua на фестивальну дистрибуцію. Стрічка брала участь у декількох фестивалях, стала переможцем у номінації «Східноєвропейське короткометражне кіно» на фестивалі European Short Awards. А потім короткометражка перетворилася на серіал «Вітя», що став першим original серіалом від Київстар ТБ.

В Українській Кіношколі студенти вчаться на режисерів, операторів, звукорежисерів, сценаристів, акторів, продюсерів. З них формуються команди. Практична частина навчання на річних програмах — створення короткого метру. Сценарист, режисер або продюсер мають написати ідею на задану тему, пройти з нею етап пітчингу і разом із командою зняти короткий метр на три хвилини. Цього року тема — «Хочеш кави?».

Вікенд завітав на студентську зйомку, що відбувалася в кухні-студії. Оператори виставляли техніку, дівчата розкладали реквізит та обговорювали, скільки яєць мають, адже герой у кадрі смажитиме яєчню. «Добре, що ми не лише яйця їстимемо, Катерина замовила для нас обіди», — тішився один зі студентів.

Команда заходить на студію о дев’ятій ранку і має 6 годин, щоб зняти всю історію — щодня знімають по дві команди. Години півтори-дві займає підготовка. Кожна команда приносить свій реквізит, Кіношкола надає студентам техніку, локації та доступ до реквізиторної і костюмерної.

Головна на майданчику — режисерка Катя. Є друга режисерка, яка допомагає, стежить за таймінгом, викликає акторів, виступає з хлопавкою на початку дублів.

Катерина Терещенко, режисерка

— Стати режисеркою — моє усвідомлене рішення з 19 років. Мені зараз 21. Завжди цікавило кіно та як його робити. Написання історій було моїм хобі все життя. Але я не хотіла бути лише сценаристом, а обрала візуально втілювати свої ідеї.

Ми знімаємо історію про батька, який повернувся додому й побачив свою доньку з однокласником, коли вони цілувались. І це шок, бо 16-річна донечка для нього ще маленька. Певною мірою розбивається його ілюзія.

Донька ініціює, щоб хлопець залишився, вони попили разом каву. Батько дізнається, що не знає смаків і вподобань своєї дівчинки. Бо вона виросла, її смаки змінилися, а він не встиг цього усвідомити за роботою. Він має прийняти її дорослішання, інакше їхні стосунки будуть псуватися. Бо зараз він її не чує, вона його не чує. Чи вийде у них? Чи зможемо ми показати це за три хвилини?

Найскладніша в реалізації перша сцена, коли батько приходить додому, бачить їх разом і всі троє п’ють каву. Це найдовша сцена з перекадруванням, багато цікавих кадрів.

Катерина, звукорежисерка

— Найголовніше по звуку у фільмі — репліки. Наша робота — добре записати репліки, щоб вони були чистими. Тоді на постпродакшені легше працювати, більше можливостей.

Ніколи не буває зйомки, щоб все йшло як заплановано. Але ми до цього готові, любимо імпровізувати, викручуємося як можемо.

Я маю академічну освіту, вивчала музику, мистецтво, живопис, всі аспекти, творчості. Мені вже 30, але я досі шукаю себе. Звукорежисура — один зі шляхів, які обрала. Сподіваюся вийде ним рухатися далі, бо це дуже цікаво і різнобічно. Сидіти в офісі , приймати дзвінки для мене нудно.

Тут щодня ти приймаєш нові рішення, імпровізуєш, бачиш нових людей, знаходишся на різних локаціях. Є звукорежисери, які займаються власне записом на майданчику, а хтось працює з постпродакшеном. У звукорежисурі багато напрямків.

Кирило, оператор

— З найкращою командою у світі ми готуємо цю історію. Моя задача показати її гарно. А про що розповідати — то задача режисерки. Я маю підтримати її бачення. Навіть думати не хочу, що щось піде не так. Усе буде прекрасно.

Найскладніше — розпочати, інколи надто довго розігріваєшся, потім складно увійти у темп. Якщо знайти темп, то далі все буде прекрасно. Ми зграя вовків, які вперто йдуть до перемоги. Ми один одного підтримуємо, і у нас все вийде.

За дев’ять років існування Українська Кіношкола випустила понад 5000 кінофахівців у різних галузях індустрії. Більшість із них успішно працює в українській та міжнародній кіноіндустрії.

Серед випускників Української Кіношколи: актори Артур Логай, Сергій Кисіль, Ірина Островська, Катерина Олос, Дмитро Павко, режисери Олексій Комаровський, Антон Штука, Максим Сусіда, продюсери Ольга Матат, Ярина Фостяк, Анастасія Скорик, Дарина Мельник, Дмитро Чичкан, сценаристи Катерина Холоденко, Христина Візір, Марія Ткачик та інші відомі українські кінематографісти.