Брудний супутник, п’яний Гагарін і жіноча ганьба: космічні секрети Радянського Союзу

Брудний супутник, п’яний Гагарін і жіноча ганьба: космічні секрети Радянського Союзу

Чи можна вважати Корольова жіноненависником, а Гагаріна — пияком? Чи був радянський космос мирним? Як нацисти доклалися до польоту американців на Місяць? Історик Олександр Вітолін згадує про деякі космічні секрети Радянського Союзу.

Гонка озброєнь і космосу

Після страшної війни Радянський Союз і США перетворились із союзників на противників. США вивезли з переможеної Німеччини батька балістичної ракети ФАУ-2 штурмбанфюрера СС Вернера фон Брауна, інших провідних спеціалістів та велику кількість самих ФАУ-2.

СРСР дістались лише складові, з яких врешті решт вийшло зібрати майже 20 ракет. Тому у 1945 році конструктори Сергій Корольов і Валентин Глушко після ГУЛАГу і «шараги» (секретного дослідницького інституту тюремного типу) несподівано для себе опинились в переможеній Німеччині.

Корольову наказали відтворити ФАУ-2 на радянському виробництві. Інженер пропонував власні ідеї для розробки ракет, але Сталін і партія більше довіряли розробкам штурмбанфюрера, ніж учорашньому «ворогу народу».

ФАУ-2

У 1947 році в СРСР створили точну копію ФАУ-2, вона отримала назву Р-1. Сталін доручив Корольову збільшити дальність її польоту. Конструктор взяв за взірець ту саму ФАУ-2 і збільшив на ній кількість двигунів. Далекобійність радянської ФАУ-2 зростала: з 280 кілометрів до 600, потім 3000. У 1953-му Корольову наказали удосконалити балістичну ракету так, щоб вона могла нести ядерний боєзаряд. Так виникла ракета Р-7 – в 1961 вона підняла Юрія Гагаріна в космос і лише потім отримала назву «Восход-1». Успіхи радянської космонавтики стали зворотним привабливим боком гонки озброєння.

А що ж Вернар фон Браун? В США він продовжив займатись ракетобудуванням, але йому доручали роботу з ракетами меншого радіусу дії. Лише після початку космічної гонки США вирішило залучити колишнього есесівця до НАСА. І фон Браун, спираючись на принцип дії своєї ФАУ-2, сконструював ракету «Сатурн V», яка в 1969-му здійснила полетіла на Місяць. Певно, якби фон Браун брав участь у космічній гонці одразу, то історія космонавтики була б зовсім іншою. Та треба віддати належне генію Корольова: ГУЛАГ не зламав його, після важких випробувань він зміг не лише відтворити ФАУ-2 в СРСР, але й удосконалити її настільки, щоб відправити першу людину в космос.

Перша комсомолка в космосі

16 червня 1963 року радянська пропаганда отримала ще один привід для гордощів — у космос полетіла перша жінка Валентина Терешкова. Терешкова вмить прославилась на весь світ, і Радянський Союз успішно використовував її популярність на міжнародній арені. Але після розпаду СРСР приховати правду при «пригоди» Терешкової в космосі стало неможливо. У групі жінок, яких готували до польоту в космос, були кращі за неї — пілоти й інженери, чиї знання та навички були б набагато доречніші у космосі, ніж комсомольський запал. Але саме робітниче походження та вірність комсомолу стали вирішальними при затвердженні кандидатури першої радянської космонавтки.

Та в космосі ця комсомолка впала в прострацію і могла годинами не виходити на зв’язок. Повернутися на Землю Терешкова змогла завдяки керівнику польотів, якому вдалося взяти її під свій контроль і координувати кожну її дію. Цього б не сталося і політ пройшов би з меншим ускладненнями, якби в космос відправили б досвідчену льотчицю чи інженерку. На місці приземлення Терешкова поїла селянської їжі (звівши нанівець медичний експеримент, для якого після польоту потрібно було здати аналізи). Її знайшли селяни, тож вона подарувала цінний прибор для вимірювання радіації сільському хлопчику.

Корольов після польоту Терешкової заявив, що поки він живий — жодна жінка в космос не полетить. Жіночу групу розформували, а другий політ радянської космонавтки відбувся аж у 1982 році. Тож про політ Терешкової правильно говорити не як про її подвиг, а заслугу всієї радянської космічної програми. А Терешкова продовжує доводити вірність владі і сьогодні віддано служить Путіну.

Засекречена справа Гагаріна

27 березня 1968 року Юрій Гагарін розбився при виконанні польоту разом з інструктором Володимиром Сєрьогіним. Після його смерті оголосили траур, що було нетипово для Радянського Союзу, який публічно оплакував лише партійних бонз. Комісія почала розслідувати обставини загибелі першого космонавта, а матеріали справи засекретили. Радянським громадянам сказали, що точні причини авіатрощі невідомі. Згодом виринали найнеймовірніші версії: зіткнення з НЛО, вбивство КДБ, пиятика Гагаріна та п’яні пілоти.

Поступове розсекречення документів дало підстави говорити про недбале керування польотами відповідальними особами, що призвело до зіткнення з метеозондом або іншим літаком. Тобто замість того, щоб покарати винних, їхню злочинну недбалість засекретили.

Листівка. Квітень, 1961 рік

Брудний супутник

Використовувати уран для роботи реакторів супутників почали американці. Радянські вчені теж розробили ядерну енергетичну установку «Бук», яку встановили на 31 супутник. Обладнаний ядерним реактором супутник мав передавати розвіддані й наводити цілі. Один із супутників, запущений у 1977-му, швидко вийшов з ладу і 24 січня 1978 року впав на територію Канади. Пошукова операція виявила 100 фрагментів з радіоактивністю від кількох мілірентген до 200 рентген/год загальною вагою 65 кг. Це була більша частина радіоактивних компонентів супутника, але не вся. Близько 10% радіоактивних компонентів знайти не вдалося.

Операція з виявлення та дезактивації радіоактивних слідів обійшлася в 14 мільйонів доларів. З одного боку зараження було меншим, ніж прогнозували, але сам факт забруднення показує, що радянська космонавтика була не такою мирною, якою здавалась.

Гімн космонавтів

У 1983 році на телефестивалі «Пісня-83» гурт «Земляне» виконав пісню на музику Володимира Мігулі «Земля в ілюмінаторі». Пісню написали до дня космонавтики, вона моментально стала одним із найпопулярніших хітів радянської естради. У 2009-му «Роскосмос» надав пісні статус «Гімн російської космонавтики». Але популярна музика була запозичена з Заходу. Музиканти радянського гурту згодом зізналися, що приспів грали надихнувшись піснею Кліффа Річарда «Devil woman». Але надихнулись не тільки музиканти, але й композитор Мігуля. В СРСР у гурту ABBA не крали хіба що ліниві або справжні таланти. Пізнаєте?

Сподобалася стаття? Подякуй автору!

   

Читайте також: Від Чудського озера до Чечні: фейкові тріумфи росіян;

Фейкові тріумфи радянської економіки: між калюжею та каналом;

Українські цінності в російських музеях: топ вкрадених скарбів;

Повстанці проти паханів: як українці почали розвал ГУЛАГа;

Анекдоти та смішна брехня: як жартували радянські пропагандисти.