«Майкл»: байопік у білих рукавичках

Майкл Джексон — легенда. Величезна фігура попкультури. Геній, мільйонер, філантроп і… дуже суперечлива особистість. Гучні скандали, звинувачення та судові позови досі — через 17 років після смерті — оточують його ім’я. Тому байопік «Майкл» уже на початкових етапах зйомок привернув багато уваги. Та чи вийшло в результаті хороше кіно?

Оповідь починається 1966 року в маленькому містечку Гері в штаті Індіана. Джозеф Джексон домовляється про перші концерти для своїх дітей — гурту Jackson 5. Майкл — наймолодший, йому лише вісім років, але він соліст та головна принада гурту. У нього є талант, але немає друзів, а суворий батько вимагає від дітей повної віддачі й ідеального виконання, непослух тягне за собою фізичне покарання. Гурт виступає чудово й досить скоро отримує перший контракт з лейблом.

Вжух — і вже початок 1980-х. Тепер сім’я Джексонів може дозволити собі розкішний будинок, за парканом якого чергують папараці та фанати. Jackson 5 став The Jacksons після того, як один з братів вирішив робити сольну кар’єру, а тепер і у Майкла є таке бажання. Але як пояснити батькові, що він хоче випускати власну музику? Це ж зрада родини, хіба ні?

Картина охоплює період від 1966 до 1988 року: шлях від наляканого хлопчика, який співає, дивлячись в підлогу, до короля попсцени. У фільмі звучить багато пісень, відтворюються зйомки кліпів і концерти. Фільм немов одне велике музичне відео, що й не дивно, бо режисер фільму має великий досвід у створенні кліпів: працював, зокрема, зі Стіві Вандером, Принцом, Куліо, Ашером.

За словами творців фільму, «Майкл» мав починатися зі сцени обвинувачень попкороля у розбещенні неповнолітніх, але через заборону згадувати й зображувати одного з постраждалих цю сцену довелося викинути. Це пояснення не дуже правдоподібне, адже фільм зображує Майкла абсолютно позитивним персонажем і навіть жодних натяків на майбутні звинувачення немає. Навпаки: кілька разів наголошується, що співак переймається хворими дітьми, а ще робить пожертви лікарні та розносить подарунки маленьким пацієнтам. Глядачів підштовхують до думки, що Джексон був трохи «не від світу цього» і добре ладнав з дітьми та тваринами, тому що з дитинства не мав друзів, а брати та сестри цікавились більш дорослими справами, ніж грати з ним в твістер. Правонаступники Джексона мають бути дуже задоволені, хоча фільм від такої однозначності програв.

Роль дорослого співака виконав його племінник Джаафар Джексон. Це його перша роль у кіно і в нього все вийшло. Джаафар класно рухається, всі танцювальні сцени — суцільне задоволення! За драму в фільмі відповідає Колман Домінго, який грає головного і єдиного антагоніста — батька Майкла. Це жорсткий, егоцентричний, владний персонаж, якого бояться навіть власники лейблу, сцени з ним справді напружені. Але відчувається, ніби фільм нас обманює — кілька разів підводить до гострих ситуацій, але нічого так і не стається. Така сама проблема з кульмінацією всього фільму — вона не відчувається як кульмінація, немає зламу, немає катарсису. Одним словом, замало драми. Ще з мінусів — інші родичі Майкла показані як статисти, ми нічого не розуміємо про їх стосунки, та й показали не всіх, наприклад, Дженет Джексон у фільмі відсутня.

Якщо ви любите пісні Майкла Джексона чи готові годинами дивитися музичні відео — вдягайте свою червону шкірянку й біжіть в кіно, вас очікує 127 хвилин гарної музики і танців. Якщо ж ви ходите в кіно за більш продуманими сценаріями, то в другій частині фільму можете знудитись. Остання фраза перед титрами стверджує, що історія Майкла Джексона продовжується, тож чекаємо на сиквел.