Для чого їхати з Києва в Коростишів? Чим цікаві Коростишівський та Дружківський кар’єр? Що не так з відгуками про ці місця? І де ми побачили голих братів Кличків? Вікенд звітує про поїздку.
Від станції метро «Академістечко» до Коростишівського кар’єру ми доїхали за годину, хоча гугл попереджав про годину сорок хвилин. Мабуть, посприяв час: суботнього ранку Житомирська траса була майже вільною.
Перед вказівником «Коростишів» звернули ліворуч, трошки проїхали вглиб лісу по поганій ґрунтовці. І ось ми на місці.
Зупинка перша. Коростишівський кар’єр
Часто люди плутаються: це каньйон чи кар’єр? Усе просто: це кар’єр, але туристи називають його каньйоном. Протягом ста років тут добували граніт і лабрадорит. На тому камінні працював один із найбільших заводів міста. А коли видобуток припинили, природа поступово заповнила глибоку чашу водою.
Глибина тут близько 20 метрів, вода дуже прозора. На похмурих суворих скелях та на берегу росте чимало ялин та беріз, тож дехто порівнює це місце з Карпатами. Я недавно повернулась з Карпат і хочу сказати: кар’єр має власний вайб і не потребує порівнянь.
За скелі висотою в 10 метрів його поважають скелелази. При нас парочка здійснювала перший спуск. Трохи вглиб лісу виднілося наметове містечко. А трошки пізніше з’їхалися машини, з яких вивалювалися діти зі спортивним знаряддям та дорослі з мангалами та продуктовими пакетами.
На березі чимало альтанок на маленькі та величезні компанії. Вбиральня є, навіть дві, але заходити туди ніхто не ризикує через діряве покриття. Є декілька великих сміттєвих баків, проте розкиданого сміття вистачає.
Ми обійшли навколо, пофотографувалися на дерев’яних сходах, де люблять зніматися весільні парочки. І не лише вони. Тут знімають кіно від «Сторожової застави» до «Слуги народу».
Зупинка друга. Дружбівський кар’єр
Колись він належав оборонці Радянського Союзу, був стратегічним об’єктом. Тепер кар’єр затоплений і обожнюваний туристами.
Люди люблять називати це місце житомирськими Мальдивами. І вірять, що це неабиякий комплімент. Не робіть так — це меншовартість. Віддати належне гарним місцям можна і без подібних порівнянь.
Але авторів компліментів можна зрозуміти. Тут штучні білі береги, високі скелі та прозора вода бірюзового кольору. Неймовірно гарно! Краєзнавці кажуть, що вода така чиста, бо немає мулу і водоростей, але живуть риби та раки.
У 2023 році підприємство продали мутній компанії за копійчану суму. Тож тепер існує величезна небезпека втратити цю красу для загального доступу.
Нам пощастило побувати тут весняного ранку, коли людей майже не було. Крім нас, на березі тусувалася закохана парочка, робила фото й насолоджувалась. Неподалік троє зосереджених молодиків влаштували зйомку чайничка з чашками. Одинокий чоловік на сапі підплив до нас, щоб повідомити, що він власник прокатної станції, сезон відкритий, тож можна орендувати сап і плавати. Кажуть, літніми вікендами це місце збирає до 500 людей.
Зупинка третя. Парк скульптур Віталія Рожика
Коростишів здався містом, в якому продавців пам’ятників більше, ніж продавців продуктів. Знайшли магазинчик, зайшли по воду. Яскрава продавчиня відмовилася від оплати картою та витребувала готівку — «справжні гроші, а не той пил». Порадила йти гуляти в місцевий парк, бо «кафе там, звичайно, нема, але є на що подивитися».
На вході до парку якийсь чоловік з помічниками кріпив до скульптури табличку «Національний рекорд. Місто 1000 скульптур і муралів».
Ми погуляли парком вздовж річки Тетерів. Гарно, багато лавочок, але трохи смердить від води. Натрапили на пані, яка полола бур’яни на клумбі. Виявилось, це не працівниця паркового господарства, а місцева мешканка. Підійшли ще двоє. Вони й розповіли нам, що парком опікується місцевий скульптор Віталій Рожак. Він живе в будинку біля парку, виготовляє численні скульптури. Уже багато років в парку працюють волонтери. А чоловік з табличкою на вході в парк і є сам скульптор Рожак.
Набір фігур у парку видався трошки дивним: тут є кам’яні кактуси, голі брати Клички, Кузьма та дитина, яку наче роздирають лелеки. За всім цим спостерігає незворушний Далі. Тисячі скульптур в парку ми не нарахували, але потенціал точно є.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Трамвай у Пущу-Водицю. 6 підказок для поїздки;
Затоплені, поштові та археологічні: 9 сіл на Київщині, які варто відвідати;
З Києва на вихідні: 10 крутих місць для перезавантаження та відпочинку;
Селфі зі страусами або сон під вуликами: 10 екоферм неподалік від Києва;
До бабусі чи до Кайдашів? Етнохати та садиби для перезавантаження.
