По-домашньому. Відвертий відгук про тікток-тренд #MamasCooking

Кулінарка оглядачка Вікенду попри великий внутрішній спротив все-таки виконала редакційне завдання та приготувала трендову страву. А потім ще й написала відгук про MamasCooking. А що думаєте про це явище ви?

Не чули про Mama’s Cooking? Стверджують, що в приготуванні їжі таким методом є купа переваг. Наприклад…

шалена економія часу — більшість страв потребує максимум п’яти хвилин активної роботи;
загалом це про концепцію здорового харчування: мінімум жирів, обов’язковий білок, багато клітковини, нічого не смажиться;
це по суті варіант, в якому домашня атмосфера та comfort food важать більше, ніж естетика та «інстаграмність» страви;
посуд мити майже не треба;
в цілому йдеться про інтуїтивне готування: без пропорцій, зважування та ризику зробити щось не те.

Запустила тренд Рабея Хатун. Дівчинкою вона переїхала з Бангладешу до Флориди. На батьківщині родина жила в невеличкому селі без електрики та роботи, але батьки виграли грін карту, чим кардинально змінили життя свої та дітей. Потім дівчина втратила батьків (якийсь тру-крайм з убивствами), перестала спілкуватися з двома старшими братами, але створила власну сім’ю, народила трьох дітей, розлучилася з чоловіком. Приблизно на цьому етапі власної історії вирішила скинути вагу, досягла крутих результатів і стала ділитися з аудиторією своїм способом харчування.

Рабея Хатун не позиціонує себе професійним кухарем або фудблогером. Не стверджує, що винайшла щось унікальне чи створила нове. Вона просто показує, як готує їжу для себе. А відео збирають мільйони переглядів. Підписники активно обговорюють рецепти, діляться враженнями та, звісно, повторюють.

Отже, як це роблять? Тонкощів немає, приготування страв просте:

кожне відео починається зі слів «У цьому домі ми не використовуємо олію та масло», все готується на сухій сковорідці з товстим дном;
першим завжди викладається часник — власне, багато, дуже багато часнику, зазвичай очищеного, іноді в компанії з цілими голівками в «одязі»;
далі — протеїн: курка, індичка, яловичина, фарші, креветки, риба, субпродукти;
черга за овочами: їх не чистять, не подрібнюють, кладуть як є, в шкірці, з плодоніжками, насінням та іншими «приємностями»;
наступним етапом в сковорідку наливають воду, додають різноманітні спеції (майже завжди куркума, часто гострий перець) і на мінімальному вогні готують 30-60 хвилин;
в готову страву кладуть зелень (з «ніжками»), цибулю, чилі та «сіль високої якості» (цитата).

Їсть авторка одразу зі сковороди. З апетитом сьорбає бульйон, розповідає, як смачно вийшло, руками вибирає часник, відриває шматочки овочів, кладе до рота. Все максимально швидко, просто, по-домашньому. Ще й посуд майже не треба мити.

Втім, у цієї історії є й другий бік. Кількість хейтерів у блозі авторки приблизно дорівнює кількості прихильників. Коментарі на кшталт «будь ласка, припиніть це негайно!», «страви огидні на вигляд», «це різновид гастрономічного злочину», «складається враження, що вона навмисно робить їжу максимально неприємною», «це схоже на важку форму орторексії (розлад харчової поведінки з одержимістю здоровим і «правильним» харчуванням)» — абсолютно звичні.

Глядачі обурюються, що помідори авторка кладе в сковорідку разом із гілочкою, на який вони висять, перці — не лише з гілочкою, а й з насінням, коренеплоди не чистить взагалі (батат, картопля, ямс, буряк тощо потрапляють до інших продуктів разом зі шкіркою). Окреме питання викликає практично повна відсутність подрібнення продуктів: капуста рубається на 2-3 частини, цибуля в кращому разі розрізається навпіл, морква залишається цілою та з «хвостиком».

Зауважують, що різні овочі потребують різного часу приготування — Рабея Хатун такими деталями не заморочується в принципі. Нехтує вона й іншими дрібницями: неестетичним виглядом готової їжі, приготуванням яєць в шкарлупі в одному посуді з овочами та куркою з пір’ям, тушкуванням риби з лускою тощо. Коротше, доволі суперечливий підхід.

Самі розумієте, бажанням готувати за методом Рабеї Хатун я не палала. На одній чаші ваг було все, що я дізналася про Mama’s Cooking, на іншій зручненько вмостилася редакторка, яка озброїлася великим черпаком та чекала результатів. Я глибоко зітхнула, потім знову, зрозуміла, що ситуацію зітхання не рятують, і пішла в магазин.

Накупила купу овочів та грудку індички. Красиво розклала на столі, помилувалася. Натхнення не з’явилося. Довелося меланхолічно зажувати кілька чериків та покласти кукурудзу в каструлю варитися по-людські — олдскульно. Не допомогло. Вислухала кілька порцій фуканій і беканій від кожної з чотирьох доньок.

На цьому етапі народилося диво: захотілося приготувати це… це… ну, ось ЦЕ наперекір родині, яка виказала нуль моральної підтримки власній матері. І я приготувала! Правда, на шляху до очікуваної вечері я здулася — взяти перець з плодоніжкою не наважилася, помідор очистила від шкірки, від цукіні рішуче відрізала «жопку». Ба більше — брала все по мінімуму, щоб вийшла рівно одна маленька порція. Сипонула якихось приправ. Долила води.

Готувала це вариво десь пів години. Постаралася красиво перекласти в тарілку. Не те, щоб прямо інстаграмно, але з претензією на естетичність. Від виду половини вареного кабачка ледве не самі-знаєте-що, але мужньо стрималася. Сфотографувала для вас. Відколупала шматочок вареної індички. Вирішила, що не оцінила, бо їла виделкою. Спробувала бульйон. Звичайний овочевий бульйон.

Швиденько й радісно відзвітувала редакторці про майже виконане завдання (було відчуття, наче вона задоволено потерла долоні, викреслила пункт у переліку… дивних завдань і підготувалася видати наступну крейзі ідею якогось надзвичайно гидотного сніданку), викинула приготовлену їжу в смітник і з решти овочів пішла тушкувати родині рагу. Смачненьке таке, багате на смак рагу з баклажанами, індичкою та перцями. Вийшло богічно — насичено, ніжно та ароматно.

Найледачіший метод приготування їжі за Рабеєю Хатун, відверто кажучи, викликав у мене підозру, що пані з тіктока таким способом просто збирає собі аудиторію. Купляє продукти, показує щось трешове, удає, що з задоволенням вечеряє, а потім тихенько все віддає свиням чи курям. Може, звісно, їй дійсно смакують яловичі нирки без попереднього вимочування та відварювання («Більшість вважає, що вони мають сильний запах — так, мають, але ми все одно сьогодні будемо готувати їх таким способом!» — цитата), але мені важко зрозуміти, нащо їсти варену з пір’ям курку, якщо можна з’їсти печеню, приготувавши її без олії, якщо це вже так принципово.

Хотіла б ще зрозуміти, чим концептуально та по суті це варев… це хрюче… ці страви відрізняються від старого доброго рагу, але не можу. Є ідеї?