Подорожі країною – це коли в навігаторі три можливих маршрути, а випадкова бабуся каже, що «через цвинтар коротше». Це коли на одному клаптику межують середньовіччя, радянщина й модерн. Це посеред тижня зустріти весілля на дві сотні людей. Вікенд склав гайд по обласних центрах України. Подорожуймо цікаво.
Кропивницький (Кіровоградська область)
Місто, яке стільки раз міняло назву, що не кожен місцевий може, прокинувшись уночі, одразу відповісти на питання, де він мешкає. Кропивницький — це майже Україна в мініатюрі: є й красивий історичний центр, й тихий затишок, й діставучі пробки, й цікавезні музеї, і старі ями на дорогах, і неймовірний комфорт, і трохи сюрпризів в кожному подвір’ї. Місто — культурний осередок Центральної України, край козацької слави та неозорих ланів.
1754 рік (Жан-Жак Руссо видає «Міркування про походження та основи нерівності між людьми», Джозев Блек відкриває вуглекислий газ, а за два роки народиться Моцарт).
Кількість населення
217 тисяч (приблизно стільки, скільки туристів за день приходять полазити по Ейфелевій вежі).
Річка
Інгул (перекладається як «маленька річка», але місцеві жартують, що маленька вона лише наприкінці літа).
Відомі постаті, чиї імена тісно пов’язані з містом
Марк Кропивницький (засновник українського театру, крутий драматург, талановитий актор, активний громадський діяч і взагалі людина абсолютно непересічна);
Василь Сухомлинський (хто в школі не читав його оповіді?);
Самуїл Вайсенберг (лікар та антрополог, вивчав етнографію та зв’язки між караїмами, євреями та татарами, а під час епідемії холери (1892-1893 роки) активно надавав безплатну медичну допомогу всім, хто її потребував).
Що необхідно побачити:
театр імені Кропивницького (і бажано не лише ззовні й не лише в перерві між репетиціями);
вулицю Дворцова (основну пішохідну вулицю міста, де кожна будівля — свідок історії та книга із захопливими оповіданнями);
парк Перемоги (прекрасне місце, яке після реконструкції 2019 року перетворилося на осередок краси, затишку та естетики);
водолікарню Ісаака Гольденберга (побудовану у мавританському стилі з незвичними декоративними елементами й різьбленими дверима).
Де тусити, якщо погода не для прогулянок:
краєзнавчий музей (красунчик ззовні, інтелектуал всередині);
будинок-музей Олександра Осмьоркіна (місцевий художник, який дитячі та юнацькі роки провів в будівлі, що схожа на терем);
етнолабораторія «Баба Єлька» (місце, де небайдужі організатори проєкту збирають забуте і несучасне — пісні, казки, рецепти, одяг, рушники, і про це місце неможливо розказати коротко);
садиба «Хутір Надія» (20 км від Кропивницького — по-перше, там може й не бути дощу, а по-друге, це місце, де жив і писав відомий всім Іван Тобілевич,тобто Карпенко-Карий, і там абсолютно неймовірна атмосфера).
Локальні страви:
вареники з «піском» (страва зі шкварками, яка серйозно змусить задуматися про переїзд до Кропивницького);
налисники з яблуками (а до них ще й соус — ммм, смакота!);
капусняк (нічого особливого, але якщо з душею, то шедевр);
теліжка (нестандартне, цікаве та автентичне поєднання вареної картоплі, маринованої цибулі та квашених помідорів).
Де фотографуватися:
дендропарк Кропивницького (там стільки краси, що всі фільтри інстаграму одразу йдуть на відпочинок, бо не потрібні);
алея сакур (краще в період цвітіння, але й без квітів вона прекрасна);
на площі Героїв Майдану (вечірній фонтан там — просто топ-локація!);
біля монумента архангелу Михаїлу (всі там фотографуються — і вам треба!).
Що привезти в подарунок:
одяг та аксесуари з символікою першого в Україні професійного театру;
книги або сувеніри від «Баби Єльки»;
лаванда та вироби з неї з багатих полів з-під Кропивницького.
Найкращий час для відвідування
жовтень (місто вдягається в золото, вулиці пахнуть кавою, прогулянки смакують пончиками, і все так красиво, що точно схочеться зупинити мить).
Цікавий факт про місто
електричний трамвай почав їздити вулицями Кропивницького (Єлисаветграда) з липня 1897 року — місто було у п’ятірці перших населених пунктів, куди прийшов прогрес — у 1892 електричний трамвай стартував у Києві, у 1896 році у Нижньому Новгороді, у червні 1897 року — у Катеринославі (сучасний Дніпро). Москва змогла запустити трамвай лише за два роки.
Загадка про місто
Скільки назв мало місто Кропивницький до того, як стало Кропивницьким?
Відповідь
П’ять: Єлисаветград (1784-1924 рр.), Зінов’євськ (1924-1934 рр.), Кірово (1934-1939 рр.), Кіровоград (1939-2016 рр.) і нарешті Кропивницький (з 2016 року).
Львів (Львівська область)
Тут дощ пахне кавою, а міські голубі виглядають інтелігентніше за деяких туристів, старі трамваї дзеленчать з галицьким акцентом, а місцеві нікуди не квапляться, вміють красиво затримуватися і цінують дрібнички справжнього життя: смачний шматочок сирника, прогулянка вузенькими вуличками старого міста та спостереження за дахами міста з висоти Замкової гори.
1256 рік (Англією править король Генріх ІІІ, Францією — Людовик ІХ, а в Мексиці зароджується цивілізація ацтеків).
Кількість населення
720 тисяч (як усе населення Мальти, але з більшим запасом кави).
Річка
підземна Полтва (яка в давнину була судноплавною та повноводною) та Зубра (до якої в давнину сходилися на водопій зубри, завдяки чому вона й отримала свою назву).
Відомі постаті, чиї імена тісно пов’язані з містом
Соломія Крушельницька (не лише знаменита оперна співачка, а й активна інтерпретаторка народних пісень та амбасадорка української культури у світі);
Іван Франко (письменник, перекладач, філософ, політолог, соціолог, історик та ще купа всього в одній особі);
Стефанія Туркевич-Лукіянович (видатна композиторка та піаністка, чия діяльність у роки СРСР була заборонена);
Ірина Стасів-Калинець (письменниця, шістдесятниця, політув’язнена, що пройшла крізь численні табори).
Що необхідно побачити:
площа Ринок (як музей без кордонів та дахів: можна гуляти, роздивлятися, дивуватися й насолоджуватися серцем міста стільки, скільки буде часу);
собор Святого Юра (величезний комплекс з брамами, храмом, скульптурами, дзвіницею, криптою й купою інших цікавинок);
Личаківський цвинтар (і знайомства з мистецькими шедеврами, і зустрічі з великими людьми, і кілька спокійних годин наодинці з власними думками).
Де тусити, якщо погода не для прогулянок:
Домініканський собор (розкішні інтер’єри у величезній будівлі, всередині якої затишно, красиво, цікаво й сухо);
аптека-музей (всі ці посудини для приготування ліків, різноманітні прилади, сушарні, спеціальні машини для штампування й справжній підземний тунель поглинуть вас надовго — обережно, за цей час може не лише дощ зупинитися, а й нова пора року настати);
палац Потоцьких (у першу чергу розкішна картинна галерея, але й сама будівля заслуговує на увагу, вона прекрасна);
будь-який з львівських театрів (це просто треба відчути, писати про це сенсу немає);
ресторани Львова (окремий вид мистецтва, з яким треба познайомитися, навіть якщо погода буде цілком прогулянковою, одна лише «Гасова лямпа», яка є не лише ресторацією, а й величезною виставковою залою унікальної колекції, вартує всіх дощів світу).
Локальні страви:
львівський сирник (з нього можна починати день й закінчувати, а ще не завадить мати як перекус протягом дня);
галицький борщ (говорити про це немає сенсу — треба просто їсти, і бажано великою ложкою);
андрути (вафельні тортики з галицьким характером);
флячки (навариста густа зупка з овочів та потрухів);
пструг (свіженька річкова форель, виловлена неподалік та запечена до золотавої скоринки).
Де фотографуватися:
Італійський дворик (ідеальна локація для інстаграмних світлин);
Високий замок (гора, парк, звивисті доріжки, старі дерева, панорама Львова, скульптури, руїни старого замку — тут можна зробити стільки різноманітних і не схожих одна на одну фотографій, що самі собі заздрити будете);
оглядовий майданчик Ратуші (одне з найважливіших місць Львова, де треба зробити селфі);
Вірменська вулиця (унікальна архітектура, особлива атмосфера, затишні кав’ярні, красиві локації — просто вау, а не вуличка!).
Що привезти в подарунок:
шоколад, карамель та кава з місцевих майстерень (пропозицій — море, на будь-який смак і гаманець);
декоративні свічки з Львівської мануфактури (традиційне львівське ремесло ще з часів Середньовіччя);
автентичні прикраси від галицьких майстрів (у центрі міста — безліч крамниць, де можна обрати цікаві вироби);
книга — найкращий подарунок (особливо якщо вона придбана в книгарні «Видавництва Старого Лева»).
Найкращий час для відвідування
середина весни або середина осені — найкомфортніша для прогулянок погода.
Цікавий факт про місто
символ міста — лев: його зображення в тих чи інших варіаціях зустрічається на фасадах, дверях, пам’ятниках й інших предметах понад 4000 разів.
Загадка про місто
Коли зводили цю будівлю, інженери жартували, що вона «спливе», бо стоїть на річці. Щоб уникнути трагедії, Зигмунт Горголевський у фундаменті використав систему понтонів, які рівномірно розподіляли вагу будівлі — це був перший подібний досвід у Центральній Європі. Про що йдеться?
Відповідь
Львівський Національний Академічний театр опери та балету побудований над річкою Полтва.
