Від Ярославни до Курбаса: 3 історії кохання по-київськи

Київська княжна та норвезький конунг, які вразили Європу своєю історією кохання, роман сестри Булгакова, через який вона розсварилася з братом-письменником, та театральна любов Леся Курбаса — Вікенд зібрав три історії кохання, які розгорталися на тлі нашого міста.

Єлизавета Ярославна і конунг Гарольд

*Поштова марка «Київські князівни на престолах Європи. Єлизавета»*

Українці пишаються Анною Ярославною, що була королевою Франції, але часто забувають про інших дочок Ярослава Мудрого, які теж стали європейськими королевами. Не виключено, що в Європі свого часу відомішою була не княгиня Анна, а її старша сестра Єлизавета. Адже саме з нею повʼязана найромантичніша історія середньовічної Європи.

Єлизавета Ярославна народилась приблизно 1022 року. Коли їй виповнилося вісім, до Києва прибув 15-річний конунг Гарольд, щоб поступити на службу до князя Ярослава. Конунг Гарольд був братом по матері норвезького короля Олафа Святого. У 1030 році король Олаф загинув у битві з повсталою знаттю і данцями. Трон посів Канут, король Данії та Англії, а конунгу Гарольду довелося залишити Норвегію.

Вважається, що Гарольд із першої зустрічі покохав княжну Єлизавету. Для тієї епохи ранні шлюби були нормою. До середньовічної любові не варто підходити з сучасними мірками: валентинок, сердечок і іграшкових ведмедиків у ті суворі часи не дарували. Знатний воїн, тим паче норвезький, мав дарувати дамі серця корону, а не валентинки.

Князю Ярославу Мудрому було байдуже, чи кохав конунг Гарольд його доньку. Володаря цікавили лише корони. Тож пояснив Гарольду, що віддасть за нього доньку, якщо той доведе, що він їй рівня. Наступні 15 років конунг Гарольд перебував на службі у візантійського імператора. Очолив найкращий загін і воював на Сицилії, в Північній Африці та Сирії. Саме завдяки цим походам конунг Геральд і його любов до Єлизавети Ярославни стали відомими на всю тодішню Європу. У 1045 році, здобувши на службі статки, досвід і відданих людей, конунг повернувся в Норвегію, де вже правили син короля Олафа Святого і його племінник Магнус.

Нехай читач сам вирішить, чи талант дипломата допоміг Гарольду переконати Магнуса зробити його соправителем, чи король Магнус вдало помер внаслідок нещасного випадку. Підступом чи дипломатією, а Гарольд таки став королем Норвегії й одразу ж повернувся до Київа за Єлизаветою. За мірками середньовіччя Єлизавета вже давно засиділась в дівках. Але любов (чи династична дипломатія?) сильніша за вік. Ставши королевою Норвегії, Єлизавета Ярославівна народила двох доньок — Марію та Інгігерду. І жили вони разом ще двадцять років, поки король Гарольд не поплив підкоряти Англію і не загинув в битві в 1066 році.

Варвара Булгакова і Леонід Карум

Варвара Булгакова народилась 1895 року в родині богослова й історика церкви Опанаса Булгакова. Отримала добру освіту в Катерининській жіночій гімназії та вступила до Київської консерваторії. Свою велику любов Варвара зустріла в 1917 році. Коханням Варвари став 29-річний капітан Леонід Карум. Хоча сам Леонід Карум, схоже, любив не стільки Варвару, як можливості, які надавав шлюб з нею. Одруження відкривало йому двері до київського світу, і він цим радо скористався. Утім, така корисливість обранця ніяк не позначилась на почуттях самої Варвари.

На весілля Леонід Карум явився з червоною повʼязкою, яка тоді символізувала революцію, чим одразу налаштував проти себе брата Варвари — Михайла. Готовність сестриного нареченого служити будь-якій владі дратувала Михайла Булгакова так сильно, що він став сприймати капітана як зрадника.

Протилежність поглядів на життя Леоніда Карума та Михайла Булгакова призвела до того, що вони перестали вітатися один з одним. У 1918 році Леонід Карум покинув Київ заради карʼєри, але в 1921 році був змушений повернутись. На той час Михайло Булгаков вже переїхав в Москву. Родинний конфлікт здавалося б мав згаснути. Однак у 1922 році Михайло Булгаков почав писати роман «Біла гвардія», а в 1925-му переробив його на пʼєсу «Дні Турбіних». Леонід Карум став прототипом персонажа Сергія Тальберга. Хоча в романі та пʼєсі прізвище Карум не згадувалося, Варвара настільки образилась, що надіслала брату-письменнику гнівного листа. Написала, що він їй більше не брат і перестала спілкуватися з ним.

Хоча Карум і не любив Варвару так сильно, як вона його, заради чоловіка вона обірвала стосунки з братом. Однак політична гнучкість Карума не допомогла йому при новій владі. Уже в 1929 році його арештували як колишнього білого офіцера та звинуватили у контрреволюційній діяльності. Завдяки заступництву знайомих більшовиків-революціонерів випустили через два місяця. У 1931 році знов заарештували та засудили до трьох років виправних робіт, а після звільнення відправили на заслання до Новосибірську. Тоді Варвара, як колись дружини декабристів, взяла доньку й відправилась за чоловіком у Новосибірськ. Там подружжя стало заробляти на життя викладанням німецької мови. Варвара померла в 1956 році, а її чоловік прожив ще чотирнадцять років, залишивши по собі спогади «Моє життя. Розповідь без брехні».

Лесь Курбас і Валентина Чистякова

*Лесь Курбас (другий ліворуч) і Валентина Чистякова (третя ліворуч) з акторами театру Березіль.*

31-річний Лесь Курбас із Самбору на Львівщині та вісімнадцятирічна Валентина Чистякова з Санкт-Петербурга зустрілися в Києві у 1918 році. На той час на серці Леся Курбаса вже була рана від неподільного кохання. За шість років до того у Львові у театрі «Руська бесіда» він закохався у свою партнерку по сцені Катерину Рубчакову. Наважившись на самогубство, Курбас вистрілив у себе з театрального пістолета. Лікар, що розітнув його грудину, щоб дістати кулю, відмовився оперувати далі, щоб не погіршити становище пораненого. І дійсно, навколо кулі утворилась капсула з жиру, і режисер прожив з нею наступні двадцять пʼять років.

Валентина Чистякова зустрілась з коханням її життя в театрі «Бергоньє» на Прорізній, де вона відвідувала балетну школу, а Курбас грав в «Молодому театрі». За рік знайомства у вересні 1919 року Лесь і Валентина повінчались у Києво-Подільському Свято-Андрієвському соборі. Двоє закоханих стали одночасно й міцним творчим дуетом. Любов надихала їх на театральні пошуки, а театральні експерименти в свою чергу живили їхню любов. Завдяки цьому Курбас відкрив світові талановиту актрису, а Валентина знайшла свого вчителя.

У революційні роки, коли в Києві постійно мінялась влада, театр давав можливість подружжю втекти від буремної дійсності. Із зануренням у театральні експерименти повʼязують і рішення Курбаса залишитись у Києві. Завдяки цьому рішенню в 1922 році здійснюється мрія митця: він засновує театр «Березіль». У цьому театрі Валентина Чистякова зіграла головні ролі у виставах «Газ» Кайзера, «Гайдамаки» Шевченка, «Жакерія» Меріме, «Пролог» Поповського, «Народний Малахій» Куліша, «Диктатура» Микитенко.

Та в 1933 році директор «Березілі» Михайло Дацьків був арештований Державним політичним управлінням (яка була наступницею ВЧК і попередницею НКВС). Під час слідства Дацьків, який мав з Курбасом і Чистяковою ділові відносини, оговорив не тільки себе, а й акторів театру разом з режисером, засвідчивши, що сцена «Березілі» використовувалась для націоналістичної пропаганди таємної Української військової організації.

Подібні самообмови тоді були масовим явищем у застінках ДПУ. Матеріали у справі Дацьківа були використані для арешту Леся Курбаса 26 грудня 1933 року. 9 квітня 1934 року Курбас був засуджений до пʼяти років виправних робіт, але після трьох років виправних робіт (коли багато вʼязнів сподівалися на амністію або дострокове звільнення за старанну роботу) Курбас потрапив під нову хвилю репресій і за вироком трійки був розстріляний 3 листопада 1937 року.

Репресії ДПУ, а потім НКВС оминули Валентину Чистякову. Вона продовжила театральну карʼєру і в 1943 році навіть отримала звання Народної артистки УРСР. Вісімнадцять років акторка прожила без жодної звістки про долю коханого чоловіка. Лише після смерті Сталіна і початку політичної «відлиги» вона направила звернення до Генерального прокурора СРСР і дізналася про смерть чоловіка.

Лесь Курбас був реабілітований в 1957 році. Однак його творчу спадщину в Радянському Союзі намагалися відродити лише одиниці. Валентина Чистякова померла 19 травня 1984 року у Харкові. У 1993 році на могилі Чистякової і Ванди Курбас (матері Леся Курбаса) спорудили пантеон, куди підхоронили капсулу з землею з Соловецьких островів, де відбував покарання Лесь Курбас.