Чому кияни рвуться в порожній музей Ханенків? Як готуватися та чого очікувати від візиту? Чи захищена цінна колекція? Вікенд першим побував у музеї, який тільки-но відкрився для відвідувачів.
22 червня 1941 року Київ прокинувся від вибухів. Ще до офіційного повідомлення радянської влади кияни на собі відчули початок війни. Згідно з даними музею тодішній директор Василь Овчинніков 4 липня перевіз вантажівками на берег Дніпра ящики з найціннішими картинами колекції. Супроводжував вивіз цінностей представник влади.
Довго чекали на баржу та знайшли вільну вже вночі. На тій баржі, пришвартованій до вантажного пароплава, без усякого супроводу цінна колекція музею відправилася в евакуацію. Мала потрапити в Дніпропетровськ (нині Дніпро), але ситуація постійно мінялася. Нарешті київська колекція опинилася в Уфі, де надійшла для зберігання до Художнього музею.
За тиждень Овчиннікова мобілізували, і два наступних роки він провів на фронті. Наприкінці літа 1943 року його викликали до Москви й відрядили перевіряти наявність творів із музею в Уфі, де нібито загубили візантійські ікони. Потім його призначили директором евакуйованих картинних фондів України.
Після звільнення Києва він також опікувався пошуком музейних творів, викрадених під час окупації. За час воєнних дій музей втратив близько 25000 експонатів. Вважалося, що німці вивезли колекцію до Кенігсберга, а потім до маєтку графів Вільденгоф. У маєтку трапилася пожежа, колекція згоріла. Однак у 2013 році на одному з аукціонів у Амстердамі виставили роботу з вивезеної до Кенігсбергу колекції.
Восени 1944 року у Києві Музей Ханенків відкрився першим.
Зараз, під час повномасштабної війни Росії проти України колекція законсервована, а зали музею Ханенків порожні. Юлія Ваганова, директорка музею Ханенків, розповіла, що музейники ще до війни вивчали міжнародні алгоритми. Там чітко визначено, що має робити команда музею у воєнних реаліях. Відповідно до алгоритмів діяли після початку вторгнення. Після того, як колекція була законсервована та вивезена до безпечного місця, почалися комунікації з медійниками, західними колегами, експертами культури та музейної справи.
Увесь цей час кияни не просто чекали відкриття улюбленого музею, а постійно перепитували, коли ж він відкриється. Адже знаючи креативність команди, не сумнівалися, що музей Ханенків обов’язково знайде нові форми роботи. Квитки на очікуваний захід розлетілися неймовірно швидко. Вікенд також завітав до музею на першу екскурсію.
Для чого йти до порожнього музею:
Роздивлятися архітектуру будівлі
Це можна зробити на екскурсії архітекторки Анастасії Мацело. Зараз, коли в залах немає картин і скульптур, саме архітектура будівлі виходить на перший план.
Будинок стає справжнім героєм розповіді Анастасії: ми дізнаємося, як створювали інтер’єри для однієї з найцінніших київських колекцій, як підбирали меблі, облаштовували опалення та використовували прогресивні для свого часу технології.
Щоб збільшити, натисніть на фото
Впевнитися в захисті
На місці помітимо, як старанно попрацювала команда, щоб максимально убезпечити музей. Усе захищене, засоби захисту напоготові. Не можемо казати більшого, але повірте: від побаченого стає одночасно і гірко, і спокійно.
Найімовірніше після перемоги західні музейники будуть переймати цінний досвід від наших. Хоча, звісно, сподіваємося, що такий досвід нікому більше не знадобиться.
Відчути момент
Війна відчувається особливо гостро, коли в розповідь цікавої лекторки вривається жорстке повідомлення про повітряну тривогу.
Згадати улюблене
Заходимо всередину, бачимо незмінно привітну команду музею Ханенків, і на серці теплішає. Крокуємо будівлею, чуємо звичний вуху скрип сходів і паркету. І розуміємо, що Київ надійно береже найцінніше.
Побачити незвичне
Ми бачили улюблений музей зовсім іншим: наче безсоромно оголеним, неймовірно вразливим. Однак все ще й гордим та сильним, як його творці Богдан і Варвара Ханенки.
Що треба знати:
Музей Ханенків зараз проводить постійні активності для відвідувачів. Причому не тільки для дорослих, а й для дітей.
Тут реалізують різні форми залучення: екскурсії та лекції, прогулянки та майстер-класи. До того ж як всередині музею, так і навколо нього.
Через міркування безпеки відвідувачів просять утриматися від знімання всередині. Тому не розраховуйте на музейні селфі та фото.
Охочих відвідати заходи дуже багато, тому радимо підписатися на сторінку музею та стежити за анонсами. А якщо побачите цікаве, то не баритися й одразу реєструватися для участі.
Пам’ятати, що у випадку повітряної тривоги захід перерветься й доведеться покинути приміщення. Бути готовим і не впадати у відчай. На цей випадок є кілька варіантів подальших дій, про них розкажуть працівники музею.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Карта Залужного та щоденник росіянина: битва за Київ у першій виставці війни;
Суржик, лайка та військовий корабель: як війна змінила українську мову;
Музика серед тривог: як працює Нацопера під час війни;
Українські цінності в російських музеях: топ вкрадених скарбів;
