Що почитати у вечір Геловіну? Письменниця Ольга Карі склала для Вікенду перелік творів, які не розчаровують та постійно тримають в напрузі. Ворнінг: ступінь моторошності історії – початківець, середній і середній плюс.
«Дім на Збіччі»
Девід Мітчелл
Цього будинку не існує на жодній мапі міста. Вузенькі залізні двері до саду, що оточує маєток, з’являються у бічному провулку Збіччя лише раз на сім років. Хто ж замешкує в тому потаємному будинку? І чи варто приймати запрошення, коли вас покликали сюди на чай в аристократичному колі або на веселу вечірку до приязних незнайомців? Здається, власники Дому на Збіччі мають дещо, чого шукають їхні невипадкові гості, але ціна за спробу розплутати загадку маєтку надзвичайно висока, і що сім років зростає ще більше. П’ять моторошних історій, пов’язаних між собою у часі та просторі, плетуть канву містичної детективної оповіді про страшне і загадкове, про незбагненне і жорстоке. Книга полонить настільки, що її неможливо відкласти, аж поки не дочитаєш до останньої сторінки.
«Сяйво»
Стівен Кінг
Кожен раз, беручи до рук «Сяйво» (в давніх перекладах «Готель «Оверлук»), думаєш: та ну, мене вже не налякати, я ж мільйон разів перечитувала цю книгу. І кожен раз після «Сяйва» доводиться ще тиждень спати із запаленим світлом по всьому домі. В ранній юності історія про доглядача вишуканого готелю, колишнього викладача коледжу і його родини жахала моторошністю привидів, що населяли кімнати, зелені майданчики й довжелезні коридори, лякала патьоками крові, що юшила із самих стін, і безвихіддю, що нею віяло від готелю, відрізаного від цивілізації відстанню і віхолою. З часом в книзі почали відкривалися «потаємні дверцята» в глибші сенси, в чорніші безодні жахіть. Бо Кінг пише і про справжні, не вигадані жахи, як от про домашнє насильство, про життя з алкозалежною людиною, про безвихідь в часи самотності.
«Ми завжди жили в замку»
Ширлі Джексон
Твори американської письменниці Ширлі Джексон вважаються світовою класикою жанру жахів. Стівен Кінг часто згадував в інтерв’ю, як з дитинства надихався непересічною похмурою атмосферою її книг. Втім, жахи Ширлі Джексон не належать до світу потойбічного чаклунсько-містичного. Її проза психологічна, авторка майстерно балансує на межі «темряви, яку ти носиш у собі» і «темряви, яку бачать в тобі інші». Отже, «Ми завжди жили в замку» – це історія двох сестер, які живуть у старому родинному маєтку, доглядаючи немічного дядька. Юні дівчата ізольовані від світу: старша сестра роками не виходить з дому після того, як її звинуватили у вбивстві батьків, молодша раз на тиждень ходить на закупи під прицільними важкими поглядами мешканців містечка. Одного дня на порозі замку з’являється їхній кузен, і його поява збурює всіх мешканців. До речі, привид в історії теж буде, прислухайтеся до марень старенького дядька, він, власне, вибовкає, що сталося в замку, хто вбив батьків дівчат і хто насправді тут привид. Історія насичена несподіваними поворотами, що залишає безліч варіантів прочитання, розуміння і сприйняття історії: чи це був детектив? Чи то історія про привидів? А може, то була історія про справжній катарсис і очищення від злочинів пекельним вогнем?
«Фіолетова тінь»
Збірка української містичної класики
Українські літературні казки, що вплітаються в реальність, насичені духом давніх легенд, магії, чарів, заклять, де на сторінках вигулькують чортиці й чорти, мари й привиди, добродушні потойбічні істоти й справді моторошні паторочі. Ці історії оповиті фіолетовими присмерками ночі, на тлі якої проступають дивовижні персонажі: козаки, відьми, мерці, Смерть, чорти, баби-чаклунки, вовкулаки. Хай які моторошні приключки випадають на їхню долю, ці тексти не полишає дух добрих казок, де в кінці зло покаране, чорти повертаються до пекла, файні хлопи здобувають прихильність коханих дівчат (або й відьмочок), і загалом лишають по собі приємний післясмак доброї книги. У збірку увійшли тексти Василя Королів-Старого, Олекси Стороженка, Богдана Лепкого, Ганни Барвінок, Наталі Кобринської та інших українських класиків.
«Кораліна»
Ніл Гейман
Потаємні дверцята, які ведуть у дивний світ, як дві краплі води схожий на реальний, але в якому замість вічно заклопотаних роботою батьків, живе «інша мама», яка готує улюблені смаколики, вигадує цікаві забавки, готова здійснювати всі забаганки, але за малесенької умови. Так, всього лиш дрібниця, запевняє «інша мама», треба всього лиш дозволити пришити собі замість очей ґудзики. І тоді свято розваг, смачних наїдків, чар і пригод триватиме вічно, підтакує «інший татко». Та чи справді цей «інший світ» такий чарівний та принадний? Кораліні доведеться це з’ясувати самотужки, а ще врятувати своїх справжніх батьків. А читачам належить поміркувати, чим же насправді є цей «інший світ» по той бік маленьких дверцят, і що насправді гірше – батьківська байдужість чи задушлива в усіх сенсах материнська любов. Дуже багатошарова історія, ну, а мультфільм «Кораліна в країні кошмарів» – це абсолютний геловінський хіт і мультик номер один.
Збірка казок та містичних оповідань
Василь Королів-Старий
Затишні, неймовірно приємні, але трошки моторошні казки на ніч про чарівну «нечисть» і духів, що жили пліч-о-пліч із людьми по лісах, у воді, в хатах. Коли геловінської ночі геть не хочеться читати про справжні жахи й горор, то ці невеличкі казкові історії про хух і вовкулак, мар і мавок, русалок і перелесників, потерчат і дюдь – те, що треба. Цю книгу класно читати разом із дітьми, або коли залишається вдома на ніч сам – від її героїв та їхніх пригод не біжиш притьмом ховатися в шафі. Можливо, це не найгеловінське читання у світі, але часом хочеться замість гострих переживань побути у світі саме таких добрих міфологічних казок з обов’язковим гепі-ендом.
«Кармілла»
Джозеф Шерідан Ле Фаню
Ця книга неспростовно доводить – давні майстри прози жахів геть не потребували кривавих описів та потворних монстрів, щоб налякати читачів до дрижаків. Якщо скучили за добротними темними історіями, від яких калатає серце і сироти біжать шкірою, вам потрібна ця книга чимскоріше. Центральна повість збірки, звісно, «Кармілла», неймовірно витончена, атмосферна, містична, оповита серпанком смерті й кохання історія про вампірку – яка, між іншим, випередила появу «Дракули» на чверть століття. Не скажу, щоб логіка оповіді сильно відрізнялась від будь-якої іншої вампірської казки, але для любителів класичних історій про вампірів годі шукати щось краще за «Карміллу». До речі, інші оповідання в збірці мені сподобалися навіть більше, вони реально наганяють жах, огортають атмосферою темних загадкових будинків і дуже ворожих привидів. В Україні «Кармілла» виходила уже двічі, минулого року видавництво Небо випустили розкішне ілюстроване видання із підібраними саундтреками до кожної історії, цього року вийшов бюджетний варіант «Кармілли» без ілюстрацій.
«Крабат»
Отфрід Пройслер
Лапатий сніг падає на землю чи, може, то землю притрусило свіжозмеленим борошном? У дитинстві я була щирою фанаткою Пройслерових «Маленького Водяника», «Маленького привида», і «Маленької відьмочки». А от «Крабата» прочитала тільки зараз – і, чесно скажу, це одна з найкращих казкових історій, що мені траплялися за довгі роки. Вона ідеально пасує для холодних, темних вечорів, коли за вікном надривається вітер і зривається дощ або й сніг. Казка про старовинний млин, головний мірошник якого знається на мистецтві темної магії і водить дружбу із таємничим Дядечком, що привозить свої страшні мішки на млин тільки вночі. Щороку мірошник-чародій бере на млин нового учня, бо щороку один його підмайстрів гине напередодні Різдва. Втекти з млина неможливо, залишити самовільно теж. Дуже готична, щира, автентична казкова історія про дружбу, силу кохання і безмежну владу. Сумна і холодна, запальна і чарівна, це книжка, в якій хочеться розчинитися бодай на один вечір. Заздрю всім, хто іще не читав «Крабата».
«Ікла»
Сара Андерсен
Графічний роман-комікс від неперевершеної ілюстраторки Сари Андерсон. Сучасна історія кохання між вампіркою та вовкулакою, які мають давати собі раду в сучасному світі. Смішні, дотепні, іронічні, дуже і дуже ніжні замальовки із життя закоханих істот у виконанні Сари. Обіцяю, ця книга стане втіленням гарного настрою і настільним посібником «як відновити себе після потворного життя довкола», в принципі, це працює з усіма книгами-коміксами Андерсен. Щоправда, її дуже мало перекладають українською. «Ікла» до всього ще й розкішно видана – червона палітурка і чорний зріз роблять її ідеальним подарунком на Геловін. Чи на будь-яке інше свято. Хіба потрібен привід, щоб дарувати хороші книжки?
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Зірочки та сторінки: 5 порад, як обирати хороші книжки;
Не давати, не загинати, не малювати: 8 книжкових заборон;
Книжки про книжки. 5 історій для закоханих у читання;
