Як стати донором кісткового мозку: питання та відповіді

Культура донорства кісткового мозку в Україні не розвинена. Це факт, від якого соромно й сумно. Чи здатні ми змінити ситуацію? Так, адже всередині нас ліки, якими можна поділитися. Вікенд розповідає, що треба зробити.

«Ліки всередині нас» — це гасло організації, створеної для пошуку неродинних донорів для людей, що мають важкі захворювання крові. Пропонуємо зануритися в тему й подумати, чи можете ви поділитися ліками, які маєте.

Що таке кістковий мозок? Нащо потрібна пересадка?

Спочатку розберемося з теорією та термінами. Що таке кістковий мозок? Це кровотворний орган людини, де за допомогою стовбурових клітин народжуються відповідні клітини крові: еритроцити, тромбоцити, лейкоцити. Якщо виникає захворювання, що вражає цей орган, наприклад, лейкемія, лейкоз, нейробластома, кістковий мозок припиняє виробляти необхідні клітини або виробляє їх хворими. У таких випадках необхідно, щоб здорова людина поділилася стовбуровими клітинами, які замінять хворі клітини пацієнта.

Щороку в Україні 350 людей потребують пересадки кісткового мозку від неродинного донора*. Лише у чверті хворих є шанс, що їм підійдуть стовбурові клітини родичів. Інші чекатимуть, що в Українському реєстрі донорів кісткового мозку з’явиться людина, яка поділиться підходящими клітинами.

*згідно з даними Європейської спільноти з пересадки гемопоетичних стовбурових клітин (EBMT)

Як стати донором кісткового мозку?

Бажання поділитися стовбуровими клітинами не означає, що вам пощастить врятувати чиєсь життя. Щоб це сталося, у вас та «вашого» хворого повинні збігтися HLA-фенотипи. Якщо це трапиться, тоді зможете допомогти, але можна прожити життя, так і не знадобившись генетичному близнюкові.

Утім, щоб це сталося, необхідно спочатку потрапити в Український реєстр донорів кісткового мозку. Для цього слід зареєструватися на сайті проєкту та здати зразки для тестування.

Свій метч можна чекати роками, щоб одного дня відповісти на дзвінок з незнайомого номера та почути запитання: «Чи готові ви врятувати життя незнайомої людини?»

Чи всі можуть бути донорами кісткового мозку?

Донорами кісткового мозку не можуть стати люди:

з масою тіла менше, ніж 50 кг;
з важким ожирінням;
ті, що мають психічні захворювання, важкі автоімунні та хронічні хвороби, серцево-судинні проблеми, проблеми з легеневою системою, нирками, гепатити, сифіліс, ВІЛ та низьку інших хвороб;
онкохворі та люди, які в минулому мали онкологічні захворювання;
віком до 18 та понад 60 років.

Як можна долучитися, якщо ви не можете бути донором?

Ваш внесок може бути вагомим, навіть якщо не станете безпосередньо донором. Перший спосіб — розповсюдження інформації: розказуйте та переконуйте. Що більше людей потраплять до реєстру, то більше шансів у хворих знайти свого донора.

Другий шлях — фінансовий. Тест на донорство кісткового мозку коштує близько 35 євро, в бюджеті країни ці кошти не закладені, тому грошові пожертви — суттєвий спосіб допомогти розвитку важливої справи.

Як проходить забір кісткового мозку?

Якщо ви підійдете комусь як донор, протягом кількох днів доведеться приймати спеціальні препарати, що збільшують кількість стовбурових клітин. А потім треба приїхати в лікарню для забору матеріалу. Процедура здійснюється двома можливими шляхами.

Перший — так званий забір з периферичної крові. Беруть кров із вени однієї руки, пропускають через спеціальний апарат, де відокремлюються стовбурові клітини, після чого решта крові повертається в організм через вену в іншій руці. Процедура триває 3-6 годин, є безболісною та абсолютно безпечною. Донор одразу після неї може покинути лікарню.

Другий — безпосередньо з кісткового мозку. Після анестезії виконують забір саме кісткового мозку. Після процедури може виникати певний дискомфорт у місці проколу, тому донора, яка правило, на 1-2 дні госпіталізують.

В обох випадках здійснюється забір 5-10% від загальної кількості стовбурових клітин, людина швидко відновлюється, процедура суттєво не впливає на самопочуття та стан здоров’я.

Цифри та факти для роздумів

Щоб запобігти морально-етичним непорозумінням, світова медична спільнота встановила термін після пересадки у два роки, протягом яких донору та реципієнту заборонено зустрічатися. Вважається, що по закінченню цього часу можна говорити про повне одужання — і коли наступає ясність щодо того, чи допомогла пересадка, за бажанням сторін можливо організовувати знайомство.

Кістковий мозок в повному обсязі поновлюється за три тижні. Після цього людина знову може бути донором.

Станом на 27 жовтня 2023 року в Українському реєстрі донорів кісткового мозку зареєстровано 10 707 людей (0,025% від загальної кількості населення). Для порівняння в Німеччині ця цифра сягає 7 мільйонів (9% населення), в Ізраїлі — понад мільйон (12% населення).

Розповсюджений міф, що забір матеріалу для донорства стовбурових клітин здійснюється з хребта. Насправді ні. Якщо людина після консультації з лікарем обирає забір безпосередньо з кісткового мозку, то пункцію роблять в задній частині тазової кістки.

Стать у трансплантації кісткового мозку неважлива. Пацієнт-жінка може отримати стовбурові клітини від донора-чоловіка та навпаки. Принциповий збіг властивостей клітин, які не пов’язані зі статтю людини.

Лейкемія — найпоширеніший вид дитячого раку. При лейкемії вражається кістковий мозок та інші кровотворні органи.

Пацієнти європеоїдної раси знаходять донора приблизно у 75% випадків, азійці — у 40%, афроамериканські пацієнти знаходять «близнюка» лише у 25% випадків. Представники змішаних рас стикаються з найнижчими шансами на збіг.

У світі рак крові або пов’язане з ним захворювання діагностують кожні 14 хвилин.

Щодня принаймні пʼять людей починають пошук неспорідненого донора кісткового мозку.

Ось що розповідають ті, хто вже зареєструвалися як потенційний донор кісткового мозку

Тамара Шевчук:

— Доначу кров 2-4 рази на рік з 2012 року. У 2021 році попався ТікТок від організації Ubmdr (Український реєстр донорів кісткового мозку), яка закликала поповнити реєстр донорів кісткового мозку. Вони розказували про саму процедуру й те, що вона безпечна, розповідали про успішні кейси. Я вирішила написати їм і відправити свої зразки ДНК.

Від громадської організації, яка організовує проведення тестів та вносить інформацію до Українського реєстру донорів кісткового мозку, отримала конверт з усім необхідним. Забір матеріалу робила в домашніх умовах: спочатку просто прополоскала ротову порожнину, потім відкрила пакет з паличками, кілька разів провела ними по внутрішній поверхні щоки, почекала, поки вони підсохнуть, запакувала й відправила.

І так, я дійсно готова поділитися стовбуровими клітинами, інакше б не здавала зразки.

Олег Новак:

— Я нічого не робив — дружина зареєструвала, отримала необхідний набір, допомогла зробити тест, відправила. Іноді добре, коли поряд є рушійна сила. Правильна рушійна сила, маю на увазі.

Наталя Возна:

— Мій син — потенційний донор кісткового мозку. Долучився, коли його компанія організувала здачу плазми. Там йому запропонували, потім поштою прийшли відповідні тести та інструкція, як і що робити. Тепер він в Українському реєстрі донорів. Дуже шкода, що на цю тему так мало соціальної реклами.

Наталія Івко:

— Кілька років тому побачила інформацію у фейбсуці. У мене, на щастя, немає особистих історій, які вплинули б на моє рішення, просто подумала, що це важливо тп правильно. Тому залишила заявку. За деякий час мені надіслали конверт, в якому був набір для тестування та покрокова інструкція. Ватною паличкою самостійно взяла мазки з внутрішньої поверхні щоки, після чого відправила зразок за вказаною адресою. Це все, що вимагається від потенційних донорів.

Можливо, ці прості речі колись комусь врятують життя.

Сайт Українського реєстру донорів кісткового мозку, сторінка у фейсбуці.