Скульптор для міленіалів: 10 фактів про Олександра Архипенка

Життя цього митця схоже на історію успіху, яка подобається сучасній молоді, — покинув університет, а за рік вже зібрав власну виставку, не хотів використовувати в роботі старі методи, тому створив власні, багато подорожував і прославився на весь світ. Олександр Архипенко відкрив декілька шкіл мистецтв в Європі та США, його роботи подобались Гійому Аполлінеру та Пабло Пікассо, зараз вони представлені в музеях і галереях Нью-Йорка, Парижа, Стокгольма, Берліна.

Щоб краще зрозуміти твори митця, Вікенд зібрав факти про його життя та творчість.

Архипенко вважається основоположником кубізму в скульптурі, а його роботи мають динамічну та лаконічну форму. Народився майбутній митець у 1887 році в Києві. Батько Порфирій Архипенко був інженером-винахідником у Київському університеті, а дідусь — художником-іконописцем.

У 18 років Архипенка відрахували з Київського художнього училища за участь в учнівському страйку. Він продовжив навчатись мистецтва у маляра-пейзажиста Сергія Світославського, а в 19 років разом із графіком Олександром Богомазовим організував свою першу виставку.

Два роки Архипенко навчався в Московському училищі живопису, архітектури та скульптури, але потім переїхав до Франції, де продовжив освіту в Паризькій мистецькій школі. Він оселився в колонії художників «Вулик», там мешкали й декілька інших вихідців з України.

У Франції він познайомився з італійським художником і скульптором Амадео Модільяні та іншими відомими митцями. У 1910-му, у віці 23 років, відкрив власну школу мистецтв у Парижі, організував першу персональну виставку в Німеччині в місті Гаґені, а також виставляв роботи в Італії, Швеції та Франції. У 1920 році взяв участь в Венеціанському бієнале, а за рік заснував Школу мистецтв у Берліні.

У 1923 році Архипенко переїхав до США, там відкрив школу пластики, викладав у Чиказькій школі індустріальних мистецтв та університеті в Канзас-Сіті. Будинок, в якому він мешкав, побудували за його проєктом. Отримавши громадянство США, став членом Американської академії мистецтв та літератури й залишився у Штатах до кінця життя.

У творчості Архипенко надавав перевагу новітнім течіям мистецтва — конструктивізму та абстракціонізму, також створив новий різновид рельєфної різьби, який застосовував в роботах «Купальниця» та «Жінка, що стоїть».

За життя в Архипенка відбулося близько 130 персональних виставок. Та відомого у світі скульптора в радянській Україні майже не знали — влада замовчувала його ім’я. У 1930-х роках Архипенко брав участь в оформленні Українського павільйону на виставці «Століття прогресу» у Чикаго, працював над пам’ятниками Тарасу Шевченку, Івану Франку та Володимиру Святославовичу для парку в Чикаго.

Архипенко здобув визнання і в графіці. Він співпрацював з європейськими друкарськими майстернями, які видавали серії його літографій. У 1921 році берлінський видавець Ернст Васмут запропонував художнику підготувати теку літографій. Архипенко згодився та виконав 13 гравюр за рисунками, які зробив ще у Франції. Альбом назвали «Олександр Архипенко. 13 літографій» і віддрукували лише 60 примірників. Зараз ці видання вважаються дуже цінними, одне з них знаходиться в Музеї модерного мистецтва в Нью-Йорку (МоМА).

Нещодавно один з альбомів подарували Національному художньому музею України (NAMU), в ньому не вистачає двох літографій, проте на титульному аркуші є оригінальний підпис автора, поставлений графітовим олівцем. У NAMU знаходяться й інші роботи митця, свого часу їх передали з музеїв чи приватних колекцій Франції, Канади та України.

На честь скульптора назвали одну з вулиць в Оболонському районі. А в 1997 році на подвір’ї бізнес-центру, що знаходиться на розі вулиць Пушкінської та Льва Толстого, встановили бронзову скульптуру «Повернення Архипенка», вона зображає жіночу постать, стилізовану під одну з його робіт. У 2017-му до 130-річчя з дня народження скульптора Національний банк України випустив пам’ятну монету номіналом дві гривні з портретом Архипенка.