Вакцинація в МВЦ: власний досвід

Заради чого сучасні кияни готові вистоювати довжелезні черги? Заради уколу на МВЦ, наприклад. Автор Вікенду вакцинувався на Лівобережці та розповідає докладно: чим колють, як потрапити, чи вакцинують без декларації та «Дії» та чи можна приходити без запрошення.

У лютому початок кампанії вакцинації від COVID-19 в Україні викликав у мене відчуття, схожі на розпач. Вакцин мало, до пріоритетних груп я не належу, як і коли до мене дійде черга — невідомо. Умінням «там зателефонувати, тут домовитись, ще десь знайомих підключити» я не володію та й не хочу йому вчитись. Ще й декларації з лікарем у мене немає — знаю, це не те, чим варто пишатися, але на щастя я майже не хворію, тому якось не знайшов час, щоб цим зайнятися.

Як і більшість знайомих, я встав у чергу на вакцинацію у застосунку «Дія», посміявся з жартів на кшталт «за збереження поточних темпів щеплення ваша черга буде 12 лютого 2046 року, нічого не плануйте на цей день», та й змирився з думкою, що найближчим часом вакцини мені не бачити.

Звістка про те, що записаних у «Дії» починають вакцинувати у Міжнародному виставковому центрі щосуботи та неділі подарувала надію і водночас примусила знову й знову повторювати: «Ну що за безлад, чому у нашій країні завжди все так». Новини суперечили одна одній: щеплять за записом, щеплять усіх підряд, щеплять запрошених за районами, щеплять лише тих, кому телефонують, величезна черга на вході, немає черг, дві черги, три черги… Аааа!

Втомлений купою інформації, вирішив просто поїхати у МВЦ зранку у неділю 6 червня і спробувати щепитись. І не пошкодував — на місці організація виявилась чіткою, черга просувалась швидко, а витратив я на все значно менше часу, ніж очікував.

На «Лівобережну» приїхав близько дев’ятої ранку. Вже біля станції метро були помітні групи людей, які швидко прямували в сторону МВЦ. Підходили до четвертого корпусу Центру і ділились на дві черги. Одна для тих, кого запросили смскою, інша — для усіх, хто просто зареєструвався у «Дії».

Чергу для запрошених навіть чергою важко назвати — у ній зібралось лише декілька десятків людей. Водночас друга черга за годину до початку вакцинації вже розтяглась метрів на 300-400, а до десятої ранку виросла вдвічі, «обійняла» корпус півколом, змією протягнулась по парковці. Раніше подібне я бачив лише на вході до Музею Ватикану та на старих знімках мавзолею Леніна.

О десятій годині двері Центру вакцинації відчинили — і черга почала рухатись. Але дуже повільно. Я вже був морально готовий, що стояти доведеться щонайменше години три. Аж раптом ситуація кардинально змінилася. Десь через пів години черга значно пришвидшилась. Можливо, спочатку вакцинували запрошених, чи не усі бригади встигли вчасно почати працювати, але факт: процес пішов, і пішов дуже динамічно.

Працювати лікарям допомагали десятки волонтерів. Вони відповідали на питання, проводили без черги пенсіонерів і батьків з малими дітьми, і навіть допомагали встановити «Дію» тим, у кого її не було. До речі, наявність «Дії» і запис на вакцинацію у ній — категорична вимога, без якої щепитися у МВЦ неможливо. Також треба було мати з собою паспорт, ідентифікаційний код та підписану декларацію з лікарем, якщо вона є.

У середину четвертого корпусу МВЦ я потрапив об 11:15 — після двох годин очікування та трохи більше ніж через годину від початку роботи Центру вакцинації. За цей час переді мною пройшло, за приблизною оцінкою, не менше як пів тисячі людей.

У самому центрі все організовано майже відмінно. Майже — бо я спостерігав, як у одної з лікарок погано працював інтернет, вона не могла внести дані до бази та помітно нервувала. Але цю проблему швидко вирішили. В усьому іншому схема бездоганна.

Коли потрапив всередину, волонтери відвели мене на вільну «станцію» (всього їх близько 40), де я підписав згоду на вакцинацію, а мої дані внесли до бази. Лікарка трохи присоромила мене, що й досі не маю підписаної декларації, проте проблемою це не стало, просто оформлення зайняло трохи більше часу, ніж могло.

Укол, заради якого довелося пройти весь шлях, зробили за дві секунди. Боляче не було, як не було й жодного іншого незвичного відчуття. Видали папірець, що мене вакцинували китайською Sinovac, і що за другою дозою потрібно буде повернутись за 28 днів. Попросили посидіти п’ять хвилин у холі, щоб переконатися, що немає жодної побічної реакції. Вже об 11:50 я покинув МВЦ, а ввечері прочитав у новинах, що після обіду черга зникла зовсім.