Операція «Вакцинація»: як я пройшла неймовірний квест. Як вакцинуватися від ковіду

У деяких країнах громадяни вже отримали свої дві дози вакцини від Covid-19. Тепер вони зможуть мандрувати, а країни — послабити карантинні заходи. Україна закупила три види вакцини, але прищепитися бодай однією з них непросто. Авторці Вікенду Аліні Шубській вдалося вакцинуватися, і вона розповідає, як це зробила та якими були наслідки.

Зараз в Україні є три вакцини:

CoronaVac виробництва Китаю,
AstraZeneca виробництва Індії і нова партія виробництва Південної Кореї,
Pfizer виробництва Німеччини.

На даному етапі вакцинують громадян старше за 65 років через сімейних лікарів, а також лікарів, працівників соціальної сфери, військовослужбовців, вчителів, вихователів.

Мені 35, і я блогерка, тож до жодної з цих груп не потрапляю. Але вакцинуватися дуже кортіло. Я багато читала про наслідки коронавірусу, мої друзі пережили цю хворобу. Навіть не так боялася заразитися сама, як заразити когось, для кого це може стати фатальним: бабусю, батьків, старших родичів.

Та одного рішення не досить. Пам’ятаю, як радісно ми з чоловіком та друзями вітали прихід вакцини в Україну. Вийшло багато сюжетів, де вакцинували селебріті. Здавалося, вакцини будуть розкидати з чарівного автомобіля з музикою, тільки підходь та вакцинуйся! Тоді ми ще не знали, що попри масштабну рекламну кампанію, отримати вакцину буде нереально складно.

Але тоді ж з’явилася, як мені здавалося, лазівка. Можна було зареєструватися на вакцинацію як лідеру думок. Я зі своєю 10-тисячною аудиторією заповнила всі можливі анкети. Ще можна було стати в чергу у «Дії» — діджиталізація, круто! Стала у чергу і там. Потім потрібно було реєструватися через сімейника. Зробила і це. Але телефон мовчав, сімейник мовчав, «Дія» мовчала. Хтось зробив калькулятор підрахунку черги на вакцинацію. Він повідомив, що я отримаю першу вакцину десь у лютому 2023 року. Про всяк випадок на лютий 2023-го я нічого не планувала, але вирішила діяти більш активно.

Страхи людей щодо вакцини зіграли на користь тим, хто хоче отримати її позачергово. Ця схема працює лише з вакциною AstraZeneca. Вона надходить у пляшечках на 10 доз одразу та псується через кілька годин після відкриття. Отже, ідеальний сценарій за планом порядку вакцинації — зібрати в одному місці медиків та соцпрацівників, військових та людей 60+ у кількості, кратній десяти, і всіх вакцинувати. Виявилося, це не так легко, тому що деякі люди відмовляються, не приходять. Вакцини просто пропадали.

Так з’явився шанс вакцинації надлишковими дозами. У нього було два мінуси. Перший: у столиці отримати надлишкову дозу дуже складно, тому що тут якраз охочих вакцинуватися набагато більше, ніж по регіонах, надлишків майже не лишається. Другий: швидкість, з якою треба скористатися шансом. Адже інформацію про надлишкові дози спочатку передають сімейному лікарю, він має передати пацієнту, а пацієнт — встигнути доїхати до лікарні. Враховуючи локдаун та закритий транспорт, це малореально.

Але є один регіон, де волонтери взялися за справу власноруч. А де за справу беруться волонтери, там все виходить — українська народна мудрість. Їхня праця направлена на вакцинацію насамперед жителів свого західноукраїнського міста та області.

Волонтери одразу попереджають, що вакцинація у першу чергу «для своїх». Але усе одно можна попроситися на надлишкову. Адже охочих серед містян не завжди вистачає, щоб використати усі дози відкритої AstraZeneca. Тут не потрібно встигнути за кілька годин, людей збирають із сьогодні на завтра. Причому рішення потрібно прийняти одразу, охочих дуже багато. У місті треба бути десь о 10 ранку, а то й раніше. Враховуючи, що туди 3-4 години на машині і ще довше на автобусі, доведеться рано виїжджати.

Я так хотіла вакцинуватися, що погодилася одразу, коли мені написали ввечері у суботу. Записалася з чоловіком. О п’ятій ранку ми виїхали, щоб бути у місті до 10-ї. Дуже переживала, як буду кермувати назад, адже вакцини може мати побічні ефекти. Вирішила зупинитися у мотелі, якщо стане зле, і заночувати там.

У центральній поліклініці о 9:30 ми були першими. Але вже за чверть години зібралася черга на 12 осіб. Кабінет відкривався о десятій. Перед вакцинацією треба заповнити письмову згоду, вказати свої дані, дані сімейного лікаря та хвороби, що можуть викликати ускладнення.

У кабінет я зайшла першою. Спитала, чи можна робити сторіз. Сказали, що навіть бажано.

Взагалі лікарі дуже радіють черзі на вакцинацію. Хваляться, мовляв ого, яка зранку черга, приїхали: і з Києва, і зі Львова, людей сорок точно вколють. Вакцинуючи, бажають здоров’я, а ще хрестять. Аби вакцинація спрацювала, кажуть.

Сама вакцинація триває швидко. Після просять пів години побути у будівлі лікарні на випадок швидких побічних ефектів, щоб лікарі могли у разі чого надати першу медичну допомогу. Їх не було, тож за пів години ми одразу поїхали додому.

Раніше розпитали друзів, яким вдалося раніше вакцинуватися по цій же схемі надлишкових доз, про побічні ефекти. Тож наступний день одразу звільнили від справ, він обіцяв бути важким.

Десь через 12 годин після вакцинації стало зле чоловіку. Температура піднялася до 39. Лікарка сказала дати дві таблетки парацетамолу та робити холодні компреси. Вночі моя температура піднялася до 40, але ми були такі слабкі, що до парацетамолу та компресів на цей раз не дібралися. Коли я прокинулася, температура вже впала до 37.7. Дуже боліла рука. Якщо вам найближчими днями треба працювати руками, давайте під вакцину ту руку, якою користуєтеся менше. Місце уколу і рука в цілому болять дуже сильно, працювати нереально.

Наступного дня вже було легше, але температура стрибала на пару градусів туди-сюди, це досить виснажливо. Боліла голова, хотілося спати та нудило. На третій день минуло геть усе, як і у більшості моїх вакцинованих друзів. Лише одна подруга страждала від побічних ефектів аж тиждень.

Однієї дози вакцинації не досить. Але можна бути впевненим, що всі вакциновані отримають і другу дозу. Саме для цього потрібно залишати свої контакти та контакти сімейного лікаря. Після першої дози дані вносяться у систему Хелсі Мі, повідомлення про ревакцинацію приходить через сімейного лікаря за 12 тижнів автоматично.

Вакцинують тією ж вакциною. Були побоювання, що індійської AstraZeneca не вистачить на дві дози, але зараз прийшла нова партія з Кореї, тож вистачити має всім.

Кілька питань про вакцину та вакцинацію, що ставили мені найчастіше.

Чи заразна щойно вакцинована людина?

Ні, вакцина не створює вірусного навантаження, що здатне передаватися іншим людям. Спілкування з вакцинованою людиною цілком безпечне, не враховуючи хіба що її психічний стан наступного дня.

Чи може вакцинована людина захворіти на коронавірус?

Так. Власне, це сталося з головним санітарним лікарем України. Імунітет формується за 22 дні після вакцинації, на 63% після першої та 81% після другої. До цього ризик захворіти на ковід такий же, як і у невакцинованих.

Після двох вакцин ковідом заразитися неможливо?

Можливо. Але це складніше, а вірусне навантаження на організм буде набагато меншим. Вакциновані люди, навіть якщо захворіють, матимуть менше побічних ефектів від хвороби та менший ризик летального випадку.

Чи назавжди формується імунітет?

На жаль, ні. Чітких часових проміжків імунного захисту від ковіду не існує. До того ж нові штами вірусу будуть агресивніші до сформованих антитіл. Але усе одно вакцина допоможе пережити хворобу або взагалі не захворіти як мінімум протягом року.

Чи потрібно вакцинуватися тим, хто вже хворів на коронавірус?

Так, адже зафіксовано чимало підтверджених випадків повторного зараження. Також антитіл після вакцини набагато більше, ніж після хвороби. Але ті, хто вже хворів на коронавірус, сприймають вакцинацію важче. Організм вважає це поверненням хвороби і кидає всі імунні ресурси на боротьбу із нею.

Які ще плюси вакцинації?

Європа планує запровадити так звані «зелені паспорти» для тих, хто вакцинувався. Це документ, що допомагає мандрувати навіть у період пандемії.

Тож, хоч це й нелегкий квест, я для себе однозначно обрала вакцинацію. На щастя, потроху стає легше вакцинуватися і в Києві. Але якщо вирішите скористатися моїм методом, хоч він і безкоштовний, не забудьте пожертвувати волонтерам грошей на кисневі концентратори. Без них ситуація у нас була б набагато гіршою.