Без терору та російського зла: як Драгоманов бачив майбутнє

Він був проти терору та пошуків зрадоньки. Бачив у Росії загрозу й терпіти не міг пустих балачок. Його ненавиділи імперці, а він розповідав Європі про Україну. «Культурний Проект» та Музей видатних діячів української культури провели лекцію про Михайла Драгоманова. Вікенд записав найцікавіше.

Це перша лекція в запланованому циклі розповідей «Українська культурна еліта в боротьбі за українську націю» про наших видатних діячів.

Непрості стосунки з імперіями

За часів російської імперії ім’я Михайла Драгоманова вважалося вкрай небезпечним. Будь-які його контакти ретельно відстежувалися, листування його оточення перлюструвалося.

У радянські часи будь-яке відтворення біографії мислителя наражалося на заборону, його погляди були розкритиковані Леніним.

За що ж так не любили українця імперці та більшовики? Через його ідеї про свободу та рівноправність усіх національностей, вільний розвиток освіти й культури, мир і дружбу між народами. Вони були основою драгоманівської федеративної концепції. Мислитель мріяв про вільні громади й автономні землі як засіб демократичних перетворень. Утопічно в імперських реаліях і зрозуміло, чому імперії його не любили.

Непримиренний і вимогливий

Драгоманов був людиною колосальної працездатності. Мав енциклопедичні знання, знав з десяток мов, володів гострим і різким словом, безпощадно ставився до непродуманих політичних дій. Як людина вперта та непоступлива, він не любив визнавати свої помилки, навіть перед собою.

Зростом вищий за середній, Михайло Драгоманов мав широкі плечі, трошки короткі як для його зросту, але дуже міцні ноги (він міг і дуже любив багато ходити пішки). Руки мав маленькі, але широкі та м’які, вони тремтіли, коли він нервував, робив щось важке. Волосся було густе, чорно-каштанове, замолоду росло дуже низько над чолом, з роками відійшло назад. Великі сині ясні очі надзвичайно блищали, коли він чимось захоплювався. Коли був у гарному настрої, вони світилися гумором, рухи та жести були жваві, він досить багато жестикулював.

Одягався просто, вдома переважно носив українську сорочку під в’язаним жилетом з рукавами. На вулицю завжди виходив з накрохмаленим комірчиком, низьким, одвернутим комірцем. Носив маленьку чорну краватку та широкий зручний сірий костюм.

Коли Михайло Драгоманов був захоплений якоюсь роботою, його ніщо не відривало: жодний гамір, дитячі заняття з музики або співу. Драгоманов повторював, що йому не заважає гамір, якщо то корисний гамір. Навіть молодша донька Аріадна могла гратися з ляльками чи подружками в кабінеті батька, йому це не заважало, він спокійно працював у такій атмосфері. Але пусті балачки та марна трата часу його дратували, згаяний час — один з найтяжчих його закидів близьким.

Достукатися до Європи

Перебуваючи за кордоном, Драгоманов чимало зусиль доклав для знайомлення європейців з питаннями української літератури. У 1876 році він опублікував статтю «З питання про малоросійську літературу», в якому навів текст Емського указу, спрямованого на витіснення української мови з культурної сфери Російської імперії. Він першим для європейської спільноти почав викривати цю ганебну подію у європейській пресі.

Украй важливим був його виступ на літературному конгресі в Парижі 1878 році. Доповідь написана французькою мовою, перекладена німецькою, італійською, іспанською та сербською.

Пророцтво про Росію як джерело зла

У творах останніх років життя Драгоманов вдавався до абсолютно критичних характеристик росіян. У Росії він бачив джерело всього зла для України, джерело денаціоналізації інтелігенції, ліквідації української культури. Драгоманов береться до висміювання бакунінства, толстовства, що виглядали останнім досягненням російської суспільної думки.

Під кінець життя він мовчав про те, чи українці можуть розраховувати на допомогу російських демократичних кіл, а з російським соціалізмом не бажав мати нічого спільного, наближуючи свої погляди до соціалістів англійських. Віра в російського демократа зникала, як зник і міф про культурну Росію як посередника між Україною та Заходом.

Правила для української політики

Українському політичному руху Драгоманов намагався прищепити ряд правил:

Рішуче виступав проти опрацювання багатьох партійних програм, які лише роздрібнюють прихильників і перешкоджають об’єднання для спільної мети.
Пропагував серйозну політичну освіту, особливо для молоді.
Визнавав велику силу громадської думки, закликав до пошуку організаційних форм її використання.
Постійно підкреслював необхідність застосувати етичні вимоги до політичної боротьби. «Чиста справа вимагає чистих засобів».
Боровся проти легковажних звинувачень, якими розкидались у політичних колах.
Рішуче виступав проти системи терору, що звужувала політичну боротьбу до боротьби з особами, а не певним ладом, пророкував, що це може легко перерости в державний тероризм.

Що почитати про Драгоманова

Михайло Драгоманов, Пропащий час, Українці під Московським царством (1654 — 1876).
Листування Івана Франка та Михайла Драгоманова (ред. Вакарчук Іван Олександрович, Ісаєвич Ярослав Дмитрович).
Монографія «Драма інтелектуала»: політичні ідеї Михайла Драгоманова, А.М. Круглашов.

Матеріал створений за сприяння освітньої платформи «Культурний Проект» на підтримку Музею видатних діячів української культури. В інтерактивному Музеї ви зможете познайомитися з найталановитішими та видатними українцями, уявити себе на їхньому місці та більше дізнатися про ключові події нашої історії.

Адреса: вулиця Саксаганського, 97.

Сайт, сторінка у фейсбуці, в інстаграмі.