Страшні ігри та моторошні ляльки: чому дітям подобаються жахастики

Чому діти так захоплюються страхітливими персонажами та чудовиськами? Коли це нормально, а коли варто перейматися? Чи дозволяти дитині дивитися серіал не за віком? Психологиня Анна Носач розповіла Вікенду про феномен популярності жахастиків серед школярів.

— Зараз у школярів бум популярності Венздей і моторошної ляльки Меган з однойменного жахастика. До того були страшні персонажі з гри Хагі-Вагі та Кісі-Місі. Чому школярам так подобаються страшні, моторошні персонажі?

— Мотивація може бути різною. Часто потяг до «страшилок» є природним бажанням дитини пересвідчитися в тому, що вона готова витримати певну порцію стресу й не перелякатися. Це своєрідне тренування власної сміливості є нормальним етапом розвитку, таким самим, як підкорення високої гірки на ігровому майданчику. Наприклад, я зустрічала дітей, які доя розваги вмикали скрімери — відео, де кадри нейтрального сюжету раптово змінюються вилітаючою мордою чудовиська з моторошними криками. Переглядаючи жахастики, діти можуть задовольняти свою цікавість або ж будувати таким чином зв’язок із друзями, поділяючи з ними гострі емоції.

А за допомогою «страшних» іграшок, можна відігравати сюжети, що допомагають зняти напругу чи висловити емоції, про які складно сказати словами.

*^{Лялька Меган з однойменного горору, зліплена 11-річною киянкою — любителькою жахастиків}*

— Чи є дзвіночки, які свідчать, що батькам варто переживати через те, що дітям подобаються ці страшки.

— Страшні відео бувають різними. Одна справа — фантастичні сюжети про привидів, монстрів чи вампірів, і зовсім інша — коли мова йде про кримінальні вчинки, ще й показані з усіма подробицями. Особливу пильність батькам треба вмикати:

коли у дітей виникає потяг до контенту, що містить жорстокість, насильство, цькування або дитина захоплюється реальними особами, які вчиняли подібне;
якщо старша дитина цікавиться змістом, який може налякати молодшу. У такому разі потрібно поговорити з дорослішими сиблінгом (братом чи сестрою) і домовитися про те, щоб малюкові не демонстрували неприйнятні відео чи ігри;
якщо у дитини з’явилися прояви страху, які заважають виконувати щоденні справи. Наприклад, вона боїться залишитися сама у приміщенні, чи перейти самостійно до іншої кімнати, раптом відмовляється спати без світла.

У таких ситуаціях зверніться за консультацією до психолога.

Окрема категорія відео, до яких батькам потрібно бути уважними — це відео, які переважно зустрічаються в ютубі. Блогери, паразитуючи на популярних серед дітей телевізійних образах, створюють сюжети, які часто є сексуалізованими, містять ненормативну лексику або ті ж скрімери чи інші елементи, які можуть налякати.

— Чи можна сказати «раніше такого не було», чи кожне покоління має свої жахливчики?

— Упевнена, що батьки можуть пригадати зі свого дитинства та юності віршики з чорним гумором, над яким сміялися разом із друзями, страшилки про «труну на коліщатках» або ж історії, які переказували один одному у таборі, зібравшись у темній кімнаті. Проте раніше, років 30 тому, не було такого легкого й неконтрольованого доступу до відеоконтенту.

— Що робити, якщо всі в класі дитини подивилися умовну «Венздей», що має віковий рейтинг 13+, а вашій дитині — 11 років і вона вмовляє теж подивитися?

— До рекомендацій за віком варто дослухатися, але треба також враховувати, що вони узагальнені й у кожної дитини, підлітка свої особливості сприйняття та рівень чутливості. Один і той самий контент може викликати в дітей однакової вікової групи абсолютно протилежні реакції. Хтось сміятиметься, а хтось не зможе спокійно заснути та згадуватиме ще довго певні кадри.

Варто дізнатися, що саме приваблює доньку чи сина у фільмі, яка її/його мотивація? При відвертій, неупередженій цікавості до інтересів дитини у вас може вийти дуже корисна й інформативна розмова, навіть якщо ваші смаки щодо кіно не збігаються. Бажано заздалегідь самостійно ознайомитися з картиною чи хоча б трейлером і відгуками. Якщо ви відчуваєте, що відеоконтент може нашкодити психологічному стану дитини, не вагайтеся з відмовою, але будьте відвертими, поясніть свою позицію, запропонуйте альтернативи.

^{Чашки з Хагі Вагі та Кісі Місі — персонажами горор-гри Poppy Playtime. Зліплені 11-річною киянкою — любителькою жахастиків}

— Чи треба дивитися ці жахастики разом із дитиною? Чи треба їх обговорювати?

— Завжди чудово, якщо ви знаєте, що дивиться дитина та можете з нею про це обговорити, розпитати. Однак лише ваша присутність не гарантує, що дитина не злякається чи не буде травмована побаченим. Особливо це потрібно враховувати, якщо дитина хоче приєднатися до вас при перегляді фільмів з вищим віковим цензом. Дітям дошкільного віку, які побачили щось потенційно лякаюче, важливо наголосити, що мультяшний монстр, який ковтає всіх навколо, або прибульці з гри не є реальними, вони вигадані.

— Що робити, якщо здається, що дитина занадто захопилася всякими жахливими елементами попкультури (фільми, серіали, ігри)?

— Варто запитати себе: «це дійсно щось жахаюче чи лякає мене, тому що я недостатньо про це знаю?» Чи є ці відео або ігри частиною якогось деструктивного культу, чи містить цей контент пропаганду, дезінформацію, потенційну шкоду здоров’ю чи безпеці? Якщо ні, то, можливо, це всього лише підліткове захоплення і додатковий привід дізнатися більше про хобі вашого чада.