Велика гра: 10 сімейних настолок для хорошого настрою та веселих спогадів

Шалені емоції або холодний розрахунок? Швидкість чи логіка? У цій родині в настільні ігри грають всі й завжди. Тож досвідчена гравчиня Наталя Івко склала для Вікенду список улюблених настолок своєї сім’ї.

Дисклеймер: всі огляди, рейтинги, добірки — штука абсолютно суб’єктивна. Якісь ігри заходять нашій родині, це не означає, що вони автоматично запалять й вас. Утім, є шанс знайти щось нове й цікаве.

У моїй родині настільні ігри ніжно люблять, активно юзають та з задоволенням про них розповідають, пригадуючи ті чи інші сімейні меми та смішні ситуації. Сподіваємось, ми зуміємо підсадити вас на деякі з них.

DIXIT

Прекрасна гра на розвиток уяви та абстрактне мислення. Цікаво спостерігати, як у членів родини працюють механізми пошуку асоціацій — тут можна не тільки отримати задоволення від гри, а й дізнатися про себе та інших дещо новеньке, а іноді й зовсім неочікуване.

Якщо коротко про суть, то один гравець дає певній картинці назву, а інші повинні обрати серед своїх карток ті, що найбільше відповідають цій назві. Потім всі картки перемішуються й треба вгадати, яку з них загадав ведучий.

Карті з малюнками книг, чашки чаю та іншого з категорії «затишок і релакс» я дала назву «Мама відпочиває». А потім мої очі розкривалися ширше й ширше, коли мої діти й чоловік підсовували абсолютно марсіанські варіанти зі швабрами та щітками, вирощуванням баобабів і дозвіллям у пісочницях.

Коли раптом стане нудно, можна докупити додаткові набори карток. DIXIT цікавий, коли є хоча б чотири гравці, але що більше, то краще.

Ligretto

Гра, в якій гарантована вся гама вибухових емоцій: від дурного сміху, який неможливо зупинити, до сліз образи на всіх навкруги. Діти люблять згадувати, як я вперше у житті послала чоловіка на фіг — він вигравав і постійно заважав виграти мені. На певному етапі я не витримала. Взагалі без контексту це зрозуміти, мабуть, важко, але просто повірте: Ligretto прекрасне у своїй динамічності, емоційності та простоті.

У грі треба якнайшвидже викласти на поле картки від 0 до 9, тобто вік учасників обмежений лише вмінням рахувати в межах 10.

У коробці — набір карток для чотирьох гравців, але ви можете купувати додаткові коробки ще на чотирьох. Виробник пропонує коробки різного кольору — відповідно в них набори карток теж різного кольору.

Є дитяча версія, але я з нею не знайома.

SKYJO

Знову гра з картками з цифрами, теж проста й досить вміти рахувати до 10. Але в ній немає напруження, як у попередній, бо тут виграш залежить тільки від власної стратегії та вдачі, тактика противників на вашу перемогу не впливає. Цікава гра для спокійних сімейних вечорів, але, правду кажучи, наша шалена сімейка й тут знаходить приводи для посваритися.

Задача — поступово розкрити карти, які у вас є, та скинути «погані», щоб наприкінці залишитися з мінімальною кількістю балів. Гра затягує: зупинитися на одній-двох партіях вкрай важко, SKUJO — наче насіння: губи вже болять, руки втомилися, а ти все лускаєш ті зернята й лускаєш, і тобі смачно, як на початку.

Великий мінус — знайти гру на ринку України важко, проте купити на Амазоні не проблема.

«Чоловіче, не гнівайся» (Mensch, argere dich nicht!)

Гра геніальна у своїй простоті та азартності. Взагалі-то це гра-легенда — в далекому 1907 році Йозеф Шмідт, мешканець Мюнхену, вигадав її для своїх дітей. З картонної упаковки та дерев’яних фішок для дружини та трьох синів у себе на кухні він намалював першу версію цієї гри.

Після певної історії зльотів та падінь гра «Чоловіче, не гнівайся» стала культовою в Німеччині: на сьогодні продано понад 90 мільйонів екземплярів цієї гри, і цифра стрімко росте. По цій грі організовують турніри, учасникам присуджують розряди та звання, ведуть реєстр національних досягнень і навіть фіксуються рекорди.

Гра на вдачу та стратегію. Правила настільки прості, що розважатися можна з найменшими членами родини, які вміють рахувати до 6 (гра з кубиком). Головна засада в тому, що програти можна, навіть коли здається, що ти вже майже виграв. І тоді хочеться крикнути: не зли мене, чоловіче!

За цією грою також доведеться звернутися до європейських магазинів.

«Привид» («Барабашка», «Розумака»)

Гра на швидкість реакції: треба подивитися на картку, подумати, яку фігурку обрати, й оперативно її схопити. У процесі так само швиденько намагаються схопити цю фігурку й інші гравці, виходить дуже емоційно й іноді голосно. Але частіше — смішно та весело.

У коробочці знайдете п’ять тактильно приємних дерев’яних фігурок і набір карток двох типів. На одних серед інших фігурок намальований предмет (червоне крісло, білий привид, синя книга тощо), і треба швиденько взяти зображення саме його. На інших, якщо немає реального предмета, треба виключити те, що вже є, по кольору та змісту (до прикладу, взяти не червоне, не мишу, не зелене, не привида — залишається синя книга).

Насправді дуже весело — і малим, і дорослим, і тим, хто посередині.

«Доббл»

Це дуже, дуже смішно, швидко, прикольно, цікаво. І не складно — тут можна починати грати з будь-якого притомного віку й до будь-якого віку буде драйвово.

Суть гри проста: на кожних двох картках є спільна картинка. Хто знайшов її першим — забирає обидві картки (або скидає — залежно від варіації гри). Виграє гравець з найбільшою кількістю карток (або навпаки). Знайти однакові картинки буває дуже непросто — зображення всі різного розміру й розташовані на картці по колу, і око іноді просто «застрягає», відмовляючись бачити очевидне.

Мабуть, опис гри не дуже корелюється зі словом «смішно», але повірте, в азарті люди поводяться настільки неочікувано, що у нас нерідко від сміху болять животи, і бути частиною цього дорогого вартує.

Мемо

Тут, мабуть, пояснювати не треба. Іноді нам хочеться чогось спокійного — тоді дістаємо одну з кількох коробочок з «Меморі-гейм» (у нас їх не менше п’яти різних тематик) і влаштовуємо неквапну малоемоційну розвагу (у порівнянні з більшістю ігор малоемоційну).

Коли діти були малі, щоб їм було легше, половинили картки з набору — брали невелику кількість пар. З часом переходили на повну версію.

Суперфермер

Мене ця гра трохи напружує тривалістю (дуууууже довго й одноманітно виходить, мало екстриму), але діти люблять, тому граємо з задоволенням. Чесно, з задоволенням — я навчилася знаходити радість у довгому процесі вибудови власної ферми, а коли ще й спостерігаю, як кайфують діти, на душі теплішає.

Потрібно кидати кубик і «заводити» на власній фермі тварин. Тваринами можна обмінюватися з іншими гравцями — це завжди цікаво, бо можна подражнити родичів, впертися й не віддавати їм когось зі своїх вихованців. А ще з’являються підступні лис і вовк, коли їх не чекаєш, та забирають кролів-свинюшек, і це болісно!

Коротше, якщо власну ферму заснувати не можете, а дуже хочеться, грайте в «Суперфермера».

Alias

Особлива любов в нашій родині до «Аліаса». Граємо в нього зазвичай в машині (є мобільна версія гри) — тоді години дороги пролітають майже непомітно. Цікаво спостерігати, як працює дитяча логіка, смішно від того, що іноді видають діти, ще й корисно — незнайомі слова ми пояснюємо, щось точно залишається в голові.

Ми максимально спростили правила: є слова, їх треба пояснити іншим, уникаючи однокореневих слів. Коли граємо в дорослому колі, ділимось на команди й дотримуємось додаткових умов.

UNO

Ця гра представлення не потребує — здається, її знають всі. Втім, нагадати не завадить — бо вона проста, швидка та зручна для того, щоб брати в дорогу. Мені вона нуднувата, але діти люблять, тато дітей розділяє захоплення, тому не можу не додати UNO до цієї добірки.

Популярність гри призвела до появи купи тематичних версій — і по Гарі Потерру, і з Барбі, і на тему Minecraft тощо.

Кількість і вік гравців не обмежені.

Окремо хочеться розказати про «Квиток на потяг». Я не можу її віднести до категорії сімейних ігор, бо граємо ми в неї в форматі «дорослі проти дорослих», але граємо настільки азартно, що хочеться порадити звернути на неї увагу. Вона затягує настільки, що ми спеціально запрошуємо друзів в гості саме на партію в «Квиток на потяг». Готуємо піцу, нейтралізуємо дітей та — вперед, будувати залізницю й подорожувати Європою.

Цей перелік не означає, що ми обмежуємось цими іграми. Наш сімейний топ гнучкий та рухливий, сьогодні в нього потрапили ці фаворити, завтра хтось вилетить зі списку, а його місце займе «Саботер» (обожнюємо), «Каркассон» (практикуємо), «Мафія» (як без класики?), «Жабки» (що може бути простішим та кумеднішим?), «Вовки та вівці» (ван лав) або «Дженга» (затаскали до стертих граней).