Чи можна відкараскатися від долі пророка? Як обрати між коханням і політичною доцільністю? На великих екранах — друга частина «Дюни», продовження культової науково-фантастичної саги, у якій історія виходить на новий крутий виток. Вікенд переглянув стрічку та ділиться враженнями.
У попередній частині імператор відправляє дім Атрідів керувати планетою Арракіс, де видобувають найціннішу речовину у всесвіті — прянощі. Через політичні ігри та жорстокі напади головний герой Пол Атрід втрачає батька, разом з матірʼю Джессікою він змушений шукати допомоги в місцевого населення — фременів, які незадоволені зовнішнім правлінням.
Тепер донька імператора Ірулан підозрює, що Пол Атрід може бути живим попри всі намагання сімʼї Харконенів, ворогів Атрідів, убити юнака. У цей час Пол і леді Джессіка пристосовуються до життя з фременами: вивчають їхні звичаї та мову, особливості життя в пустелі. Один з місцевих воєначальників упевнений, що Пол — обраний з пророцтва та має привести фременів до нового вільного життя. Частина населення вірить у пророцтво, решта ставиться до нього як до забобонів і побрехеньок. Між Полом і фременкою Чані зароджується кохання, і вона допомагає йому опановувати хитрощі свого народу. Проте Чані вважає, що пророцтва — то нісенітниці, а фремени мають самостійно виборювати краще життя, не спираючись ні на яких обраних.
У цей час імператор вимагає від Харконенів, щоб вони навели лад на Арракісі, і за справу береться холоднокровний жорстокий соціопат із цього сімейства Фейд-Раута. Сам імператор намагається знайти вихід з ситуації, яка ускладнилася після атаки на Атрідів.
Джессіка, мати Пола та представниця ордену Бене Гессерит, який смикає за всі ниточки в імперії, активно просуває ідею обраності Пола. Той не бажає бути людиною з пророцтв. Проте політика, змагання за прянощі та дедалі жорстокіші битви не залишають йому вибору. І без втрат на цьому шляху не обійтися.
Перша частина «Дюни» вийшла у 2021 році та стала одним з найобговорюваніших фільмів року, а на Оскарі взяла 6 статуеток. При бюджеті 165 мільйонів доларів стрічка зібрала 400 мільйонів. Всі розуміли: продовження буде.
До своїх ролей повернулися Тімоті Шаламе (Пол Атрід), Ребека Фергюсон (Леді Джессіка), Зендея (Чані), Стеллан Скашгорд (Владімір Харконнен), Дейв Батиста (Звір Раббан), Хавʼєр Бардем (Стілґар), Джош Бролін (Ґурні Галлек). Зʼявилися й нові персонажі. Крістофер Вокен зіграв імператора Шаддама IV, а роль його доньки Ірулан дісталася Флоренс Пʼю. Фейд-Рауту Харконнена на екрані втілив Остін Батлер. Леа Сейду та Аня Тейлор-Джой зʼявилися в невеличких ролях. Звісно, такий зірковий склад не може залишити глядача байдужим.
Майже кожен з персонажів переживає власну трансформацію. Полу Атріду складно взяти на себе відповідальність за цілу планету та долю мільйонів фременів, проте коли обставини складаються так, що інакше неможливо, він відчайдушно намагається вчинити правильно. Чані хоче кохати юнака, але між ними постійно стає «обраність» Пола. Якийсь час її можна ігнорувати, але не довго. Леді Джессіка, надзвичайно досвідчена в інтригах і маніпуляціях, займає нове високе положення в суспільстві, де її раніше сприймали винятково як чужинку.
Друга частина «Дюни» зберегла всі особливості першої. Для деяких глядачів певні моменти є перевагами, для інших те саме стане мінусом.
У темпі оповіді чергуються динамічні сцени битв, поєдинків і поїздок на пустельних хробаках з неквапними сценами нескінченного піщаного пейзажу, людських натовпів і довгих поглядів. Комусь таке поєднання здається збалансованим, комусь стрічка виглчдатиме затягнутою.
Масштабний світ, шляхи персонажів, політичні ігри зображені з великою кількістю деталей. Без цього неможливо створити якісну екранізацію такої культової книги, як «Дюна». Але час від часу ці деталі грають проти творців фільму, бо певні моменти стають зрозумілими, в той час як інші навпаки плутають розповідь.
Продовження історії вийшло з не меншим розмахом, ніж її початок, хоча інколи епічність затьмарює емоційну складову.
А от краса картинки залишається беззаперечним плюсом «Дюни». Зайвим буде повторювати те, що стрічка варта саме кінотеатрального перегляду як мінімум заради неймовірних сцен катання на піщаних червʼяках.
Майте на увазі: фільм триває трохи більше за дві з половиною години.
Якщо сумніваєтеся, чи варто йти на це кіно, допоможе простий тест: якщо сподобалася перша частина, то й друга найімовірніше зайде, а якщо перша була вам не дуже, то у другої мало шансів припасти до душі.
І так, судячи з усього, на нас очікує третя частина історії.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Фільм «Уроки толерантності». П’ять порад глядачам комедії;
Театральні тренди: 5 вистав, які треба подивитися;
Боб Марлі: One love. Яким вийшов фільм;
