Baldur’s Gate III. Як нішева гра стала масовим хітом

Купа нагород, мільйонні продажі та шалена популярність у соцмережах. Гра Baldur’s Gate III стала справжнім хітом 2023 року й швидко отримала звання однієї з кращих в історії. Чому нішева гра для поціновувачів Dungeons & Dragons отримала масову популярність, розповідає Вікенд.

Dungeons & Dragons (Підземелля і дракони) — настільна рольова гра в стилі фентезі, випускається з 1974 року.

Перша Baldur’s Gate вийшла в 1998 році. Вона стала революційною для свого часу, бо встановила нові стандарти для сюжетних рольових ігор. Друга частина побачила світ у 2000-му році й зміцнила культовий статус серії. Попри поважний вік, вона й досі тримається в десятці кращих ігр на Metacritic.

Обидві базуються на культовій настільній грі Dungeons & Dragons, а події відбуваються в Забутих королівствах — найпопулярнішому сеттингу D&D.

У подальші роки серія отримала кілька ремастерів та спін-офів, однак повноцінно за розробку Baldur’s Gate III взялися лише у 2017-му. За три роки розробники з Larian Studios випустили гру в ранньому доступі, а у 2023-му нарешті повноцінно її релізнули.

І тут трапилося дещо неочікуване. Нішева гра, яка базується на доволі олдскульній механіці D&D та використовує далеко не наймейнстрімнішу покрокову систему бою, з ноги вривається в тренди. Геймери, які ніколи не мали досвіду подібних ігор, масово проходять її на стрімах. Блогери, які в принципі ніколи не торкалися гейм-індустрії, захоплено розповідають про своїх улюблених компаньйонів.

Гра зачепила найнеочікуванішу й масову аудиторію. І змусила надовго в ній затриматись: на грудень 2023-го гравці провели в Baldur’s Gate III понад 452 мільйони годин або 51 тисячу років (причому 8 тисяч з них — лише в меню створення персонажа).

Чим змогла захопити гра масового гравця? Найочевидніша відповідь — приголомшлива масштабність сюжету. Сценарій на понад 2 мільйона слів та близько 170 годин кат-сцен — це дійсно вражає. Загалом Baldur’s Gate III — це навіть гра більше про розмови й діалоги, ніж безпосередньо про бої.

А говорити тут вистачає з ким: лише самих ігрових компаньйонів, з якими ви разом будете подорожувати світом Фейруну, зібралося з десяток. У більшості з них — своя довга та заплутана сюжетна лінія, яка місцями цікавіша за основний сюжет. Що вже й казати про сотні інших неігрових персонажів, кожен з яких може вивести на окремий квест.

Ще одна причина масового захоплення — можливість обирати. Зараз розробники люблять вихвалятися різноманіттям шляхів, яким може піти головний герой, проте зазвичай вся варіативність таких ігор зводиться до кількох основоположних виборів, які й визначають подальшу долю персонажів. У Baldur’s Gate III з цим все значно цікавіше.

Вибір тут буквально в кожному діалозі. Крихітна розмова, про яку ви забудете вже в наступні хвилини, в майбутньому може відіграти цікаву сюжетну роль. Ось ви приходите в локацію до друїдів, де у випадковому діалозі вмовляєте епізодичного неігрового персонажа не покидати табір. А вже в наступній главі дізнаєтесь, що це рішення допомогло врятувати групу біженців, адже саме цей персонаж став на їхній захист.

Іншим разом ви обіцяєте біженцям-бісинам допомогти урятуватись від гоблінів, що жадають їх крові. А замість цього йдете в табір гоблінів і допомагаєте їм влаштувати атаку на гай, де ці біженці переховуються. А якщо дорогою передумаєте, то запросто можете зрадити гоблінів й попередити бісинів про небезпеку. Гра безкінечно дає можливість обирати свій шлях.

А ще можна створювати романтичні союзи. І це одна з причин, чому Baldur’s Gate III завірусилась навіть серед не геймерів: втриматись від того, аби спробувати спокусити жорстокого й неприступного ельфа-вампіра чи таємничу й саркастичну прислужницю темної богині, майже неможливо. Можна кинути собі ще один виклик: заромансити відвертого поганця, творячи винятково благородні вчинки, чи навпаки.

Варіативність у грі стосується не лише сюжету — механіка бою теж має поле для творчості. Використовувати винятково навички чотирьох персонажів з вашого гурту для перемоги над суперником іноді може здатись нудним. Замість цього можна заставити табір суперника (який ще не знає, що став вашим суперником) бочками з порохом і підірвати їх. Або ж підмішати у казан з випивкою отруту й спостерігати, як всі навколо падають замертво. А ще можна перетворитись на велетенського звіра й зістрибнути на суперника з висоти, щоб задавити вагою.

Це різноманіття як в сюжеті, так і в бойовій механіці, мотивує гравців пройти гру не один раз. Тим більше, що за перше проходження ви навряд чи встигнете дослідити весь світ — занадто вже він масштабний і надто багато прихованих квестів та локацій тут є.

Повторне проходження ще має сенс тому, що окрім стандартного персонажа, чию передісторію ви обираєте з запропонованих, гра дає змогу пограти ще й за головного героя з особливим бекграундом: його минуле туманне й лише по ходу сюжету ви зможете дізнаватись страшну правду про самого себе. Гра за Темну жагу (так зветься історія цього героя) докорінно міняє сприйняття сюжету, пропонуючи нові варіанти діалогів і кат-сцени.

Свого шарму грі додає й специфічна D&D-механіка з киданням кістки. Майже будь-яка дія — чи то атака, чи розмова — підпорядковується рандому. Саме від значень, які випадковим чином випадуть на кістці, залежить як ваша шкода, так і успіх в переконанні чи обмані персонажів під час розмови.

Окремої похвали заслуговує композитор гри Борислав Славов. Саундтреки, які звучать в Baldur’s Gate III, просто витвір мистецтва. Кожен трек створює саме ту атмосферу, яка ідеально підходить під події гри. А саундтрек битви з дияволом Рафаелем взагалі зажив окремої безмежної любові серед геймерів і блогерів.

Важливу роль у популярності гри зіграли й актори озвучки. Окрім неперевершено проробленої роботи над самою грою (тут особливо відзначився Ніл Ньюбон, який озвучує Астаріона), вони й в соцмережах регулярно відігравали ролі персонажів, часом продукуючи хітові меми. Та що там, вони навіть зіграли реальну партію в Dungeons & Dragons, при цьому перебуваючи в образах своїх персонажів — куди вже глибше зануритись у світ.

Чи не найважливішою для успіху стала робота розробників, яку вони продовжили вже після релізу. Мова не лише про усунення дрібних багів і проблем. Larian Studios ретельно дослухались до всіх пропозицій і зауважень з боку гравців, додавали нові сюжетні блоки, а в одному з найбільших оновлень взагалі додали в гру цілий епілог, що дуже змінює сприйняття фіналу Baldur’s Gate III та ще детальніше розкриває компаньйонів.

Окремий приємний бонус — наявність офіційної української мови в грі. Що важливо, BG3 стала першою ААА-грою від зарубіжного розробника з українською локалізацією на релізі. Це дає надію, що в майбутньому більше світових гейм-гігантів будуть схильні додавати в свої ігри українську.

Тож причини успіху, здавалося б, дуже специфічної гри, розрахованої на обмежену кількість геймерів, доволі зрозумілі: в цю гру по-справжньому вклали душу. Автори не намагались догодити всім і кожному, не робили гру занадто казуальною й цим подарували масовому гравцю дуже відмінний від більшості популярних ігор досвід. Саме ця новизна й свіжість (яка насправді є олдускульною й дещо забутою класикою) й привернула увагу, а душевність і прискіпливість, з якими автори підійшли до розробки, закохали ком’юніті в Baldur’s Gate III остаточно.

Baldur’s Gate III — взірець того, як потрібно робити якісні ігри. Своїм виходом вона підняла планку очікувань від ААА-проєктів на новий рівень, а її масовий успіх довів, що навіть нішева гра може стати надзвичайно комерційно успішною, якщо вкласти в гру достатньо зусиль.