Подруги пропрацьовують травми, вчаться будувати кордони. Я почуваюся чужою в таборі латання стріхи. Тому я, редакторка Вікенду, вирішила прочитати книгу про психологію, хоча ця книга писалася не для мене.
Зізнаюся: психологія здається мені незрозумілою. Здебільшого через те, що мої знання про неї плутані, поверхневі, нахапані звідусіль потроху. А де було взяти базові?
Зараз навколо так багато психології, що часом це дратує. Не знаю, як у вас, а в моїй бульбашці чимало людей перекваліфікувалися в психологів за останні декілька років. Серед інших багато хто є клієнтами психологів. Чи стала психологія для мене зрозумілішою? Ні.
Тож коли я бралася читати цю книжку, хотіла:
- розібратися, як працюють психологи,
- зрозуміти, чим вони відрізняються від психотерапевтів, психіатрів, неврологів, коучів,
- дізнатися, які є види психологій, як їх відрізнити та як обрати відповідну саме для мене,
- почути, яка має бути освіта у психолога, від психологині з освітою,
- осягнути, як формується ціна на психотерапію та чи може безплатна терапія бути ефективною,
- визначитися, чи дійсно про деякі штуки краще поговорити з психологом, ніж з подругами.
Книга розповідає про це максимально доступно. «Пояснення психолога мають бути простими й зрозумілими. Деякі психологи спеціально можуть використовувати складну лексику, щоб видатися розумнішими та загадковішими. Але все, що говорить психолог у вашій присутності, має бути зрозумілим і не потребувати додаткових знань», — пише авторка. І цим розтоплює моє серце.
А ще я прочитала про роботу психологів речі, про які не замислювалася, але дізнатися було страшенно цікаво. Наприклад, що можна робити в кабінеті дитячого психолога та який той кабінет взагалі. Трохи заздрю малечі й думаю, що в кабінетах психологів, які працюють з дорослими українцями, дещо таке не завадило б.
Отже, кому потрібна ця книга:
підліткам
Авторка звертається до них легко, але з повагою й без загравань, якими часто грішать дорослі. Вона дає конкретні корисні поради: як обирати психолога, як домовлятися з ним/нею та батьками, з чим можна прийти, які проблеми розвʼязати.
батькам дітей і підлітків
Вони дізнаються, які є психологи, якою має бути освіта спеціаліста, з чим звертатися, а де психолог навряд візьметься і чому так. А ще книга Катерини допоможе пофіксити стереотип «всі діти ходять до психолога скаржитися на батьків».
читачам будь-якого віку
Люди, які не дуже орієнтуються в темі, отримають зрозумілі пояснення про те, як воно влаштовано в психології.
Книга Катерини Гольцберг «Я іду до психолога» написана для підлітків та їхніх батьків. Але вона стала гайдом про те, як влаштована психологія, для 49-річної мене. Книга зрозуміло й покроково відповіла на мої питання стосовно психології. Тут я дізналася ті штуки, про які завжди соромилася спитати.
Я довіряю авторці, вона практик і має багаторічний досвід роботи. Людей, які готові коментувати що завгодно, у нас серед «експертів» чимало. Катерина часто виступає публічно, але говорить лише на ті теми, в яких вона компетентна. Тому й має такий авторитет у вчителів, батьків і навіть підлітків.
Читайте також: Класна класика: гід по українських видавництвах;
Книжки-розчарування. Що не так і чим замінити;
Мереживо поколінь: 13 книг про родинні історії;
