У кожного читача є свій список розчарувань. Письменниця Ольга Карі розповідає, чому книжки потрапляють в її чорний список. Які твори в цьому переліку? Чим вони розчаровують та які якісні заміни пропонує авторка?
До списку потрапили книги, що ідуть врозріз із важливими для мене життєвими цінностями як-от повага до жінок, зокрема де є унормування токсичних стосунків, пропаганда співзалежності чи приниження жінок. Сюди ж залетіли погано написані книги, де задум і втілення не перетнулися на папері. Книги, нашпиговані клішованими й примітивними тропами, де автор не докладав жодних зусиль, щоб створити хорошу історію. Разом із тим пропоную альтернативу книгам, без яких, на мою думку, ми б чудово обійшлись.
Звісно, книжкові смаки — суб’єктивна штука. Навіть у книжечки, яка очолює ваш топ найпровальнішого чтива, може бути армія шанувальників і шанувальниць. Тож, будь ласка, не вважайте мій перелік не вартих читання книжок важким камінцем у ваш город, якщо та чи інша книга вам сподобалась, викликала захват чи щось у ній відгукнулося.
«Нотатки ненависті»
Ві Кіланд
Давно мені не траплявся настільки мізогінний текст і водночас гранично примітивний сюжет. Аж повіяло кишеньковими книжечками в пожмаканих обкладинках, які насичувати книжковий ринок років тридцять тому. Такі принизливі для жінок наративи можна було зустріти у 80-ті, в такі сюжети можна було повірити пів століття тому. От послухайте. Багатійка-власниця компанії наймає дурноголову дівчинку просто в туалеті, щойно зустрівши її — з повним доступом до файлів усіх членів родини, а, звісно, її онук — той-самий-засранець-якого-героїні-судилося-покохати.
Камон, на дворі 2024! У книзі жахливо все: нормалізація токсичних, неадекватних стосунків, пропихування теми «хто ж його врятує, як не я?» та іншого токсичного мотлоху, якому місце давно на смітнику часу.
Що почитати натомість: затишна та змістовна, читабельна та життєва варіація на тему «від ненависті до кохання» — Ґабріель Зевін «Славетне життя Ей-Джея Фікрі»
«Гіпотеза кохання»
Алі Гейзелвуд
Для мене ця книга — взірець сучасного примітивного ромкому, де довкола потішної постільної сцени авторка накидала трохи подій і банальних розмов. Можливо, річ у тім, що від початку це було не книгою про науковців (і зараз не є, але авторка вважає інакше), а фанфіком до частини всесвіту Зоряних Воєн «Пробудження сили», де знявся Адам Драйвер. Авторка переписала свій шалено популярний фанфік у книгу з оригінальними персонажами, щоб уникнути претензій правовласників. Щоправда, не врахувала, що фанфіки й літературні тексти — різні речі. Фанфік був класний, а от книжка стала набором клішованих поворотів, ганебно знівелювала присутність жінок у науці, і весь сюжет звела до смішно описаної сцени «потрахушек». Утім, якщо сприймати книжечку з долею іронії та дещицею гумору, посміятися можна. Сприймати її серйозно не рекомендую.
Що почитати натомість: добротний ромком здорових стосунків Луїзи Міллер, «Кондитерка-утікачка»
Збірка «Чорний телефон»
Джо Гілл
Коли ви дивитеся на обкладинку з зображенням чорної моторошної маски-обличчя з червоними пломенистими очима — як гадаєте, що чекає всередині? Моторошні історії, після яких спати можна тільки зі світлом? Незабутні страшні оповідки, після яких сахаєшся найменшого поруху вітру за вікном? Оце розмріялися! Ні, ця книга не подарує ані захопливих історій, ані дражливих вражень. Лише одне-два оповідання варті читання гелловінської ночі. Решта — незрозумілі випадкові тексти, які навіть повноцінними оповіданнями важко назвати. Таке враження, наче під золотавою фольгою цукерки Ферреро Роше знайшла лише качанчик брюссельської капусти.
Що почитати натомість: не ходіть далеко, читайте Гіллового татка, Стівена Кінга, до якого Гіллу ще писати й писати. Або збірку Дафни дю Морьє «Птахи», де кожне оповідання — перлина. І як щодо Ширлі Джексон, якою колись надихався сам Кінг? Почніть з «Ми завжди жили в замку» — моторошно, містично, загадково й узагалі — вау!
«Твій милий Скрудж»
Меґан Квінн
Спершу я вирішила, що ця книжка — прикол на тему «як не треба писати різдвяні історії». Бо не можна нашпигувати книжку всіма сюжетними кліше, намішати солодкаво-відразливих до нудоти цукрових персонажів з повністю прогнозованою поведінкою і наперед зрозумілим розвитком сюжету — і чекати, що читачі сприймуть це всерйоз. Хоча з огляду на шквал захопливих відгуків від українських книжкоблогерів, багатьом очевидно таки зайшло. Я ж почувала себе обдуреною: книжка справила враження згенерованого тексту з рандомних підбірок різдвяного чтива. Зрозумійте мене правильно. Різдвяні книжки про кохання, якого не може бути в реальному житті — це прекрасно, сама такі люблю. Різдвяні книжки про життя, в якому не відбувається нічого прикрішого за деко підгорілого печива — чудово, те, що треба для святкового настрою. Але ж не можна тримати читачів за повних бевзів і підсовувати настільки фальшиве й примітивне чтиво, ще й на свята!
Що почитати натомість: книга, яка ляже цілющим бальзамом на серце після нескінченно довгого року Фенні Флегг «Різдво з червоним кардиналом» — якщо вже і читати казки про життя, то тільки якісні.
«Там, у темній річці»
Діана Сеттерфілд
Це була моя перша книга авторки й мало не стала останньою, хоча зараз її «Тринадцята казка» — в топі моїх улюблених. Забагато нагнітання, тем, персонажів і сюжетних ліній за повної відсутності кульмінації, логіки, структури і навіть драми. Це нудно, дуже нудно. Не вийшло тут ані магічного реалізму, ані містичної оповіді, ані бодай цікавої книги. Єдиним світлим проблиском книги була історія акушерки, яка стала усвідомила, що жінка має інші опції в житті, окрім як обслуговувати родину, але авторка й ту обламала. Загалом, на мою думку, поки жодна інша книга авторки не дорівнялась до її дебютної.
Що почитати натомість: авжеж, «Тринадцяту казку»
«Список для читання»
Сара Ніша Адамс
Ця історія мала шалений потенціал, але авторці не вистачило ані майстерності, ані досвіду виборсатися з буремних вод нею ж самою запропонованого сюжету. Задумка блискуча: список книжок загадковим чином потрапляє до рук різних людей і на свій лад міняє якщо не життя, то думки персонажів. Цій історії бракувало цільності, письменниця так і не спромоглася зшити в єдину ковдру розрізнені клаптики оповіді й долі персонажів. Персонажів було забагато, їхнім діям бракувало логіки та розвитку характерів, вийшла безтолкова пістрява мішанина драм і переказу сюжетів класичних книг. Сара Ніша Адамс навіть не спромоглася навіть на бодай оригінальність думок щодо класичних книг, її розмірковування скидаються скоріше на базовий шкільний твір, ніж на окремий літературний опус.
Авторка хапалась за все й одразу: і мультикультурність, і прийняття «іншого», і «Європу для всіх». А вийшов примітивний текст, місцями недописаний, місцями недолугий, місцями навіть неправдивий і не щирий.
Що почитати натомість: Фрея Семсон «Остання бібліотека» — щира історія про проблеми маленьких бібліотек і людей, які щиро переживають за муніципальні книгозбірні.
«Яке тихе місце»
Меґан Міранда
Дівчина, яку звинуватили в подвійному вбивстві, виходить на волю, відбувши рік у в’язниці. І рішуче повертається до котеджного містечка, де мешкають «любі сусідоньки», що об’єдналися й свідчили проти неї в суді. Повернення героїні зворохоблює тамтешнє життя, і зрештою призводить до ще однієї смерті. Оригінальний задум був цікавий, а вийшла незрозуміла каламуть.
Це мав бути детектив? Тоді чому в сюжеті так багато білих плям і провалів, яким не місце в детективній історії? Це мала бути психологічна драма? І де ж поділися рефлексії героїв? Де, власне, переживання драми, де логіка напруги, що живить подібні сюжети? А може це мав бути психологічний детектив? Теж не вийшло. Громіздкий набір «поворотів», примітивні нерозвинені персонажі, повна відсутність розуміння, що відбувається і навіщо. Книга стала для мене в першу чергу великим непорозумінням, а потім — ще більшим розчаруванням.
Що почитати натомість: добротний детектив, де кожен новий поворот змушує серйозно замислюватися на подіями книги — Стейсі Віллінгем, «Світло в темряві».
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Зірочки та сторінки: 5 порад, як обирати хороші книжки;
Не давати, не загинати, не малювати: 8 книжкових заборон;
Книжки про книжки. 5 історій для закоханих у читання;
