Родина виїздить із села. Брати тримаються один одного і впевнені, що у них вийде підкорити місто. От тільки чим підкорювати: знаннями чи кулаками? З села до міста, від Алена Делона до київської сцени. Вікенд подивився «Братів» у театрі Лесі Українки та розказує про виставу.
Про що історія
Вдова Розарія разом з чотирма синами перебирається до Мілана. Там мешкає її первісток. Тепер сільські хлопці Сімоне, Рокко, Чіно та Лука мають пристосуватися до життя в місті з його випробовуваннями та спокусами.
Розарія хоче, щоб хлопці трималися разом. Натомість між ними виникає все більше сперечання. Один обирає дружину та роботу у багатого тестя. Іншому до душі легкі гроші від криміналу та підпільних боїв. Третій йде шукати себе у війську. Розбрат між братами вносить легковажна гарна хвойда. Прірва все глибшає й нарешті призводить до трагедії.
На чому базується
Спектакль оснований на фільмі «Рокко та його брати» від режисера Лукіно Вісконті. Там грав 25-річний Ален Деллон, стрічка принесла йому першу славу.
У театрі Лесі Українки історію поставив Олександр Кобзар. Відомий актор виступив режисером.
Кобзар пояснив: не режисер шукає матеріал, а матеріал знаходить режисера. Його спонукали до роботи режисерська освіта та власне дитинство, близькість із братом та захоплення боксом.
Що цікаво
У театрі є невеличкий спортзал, створений самими працівниками. Там режисер і відбирав акторів, адже для кількох ролей треба не просто мати гарну фізичну форму, а й вміти в бокс чи єдиноборства.
Що очевидне
Історія розколу між братами типова для мистецтва. Але тут йдеться не лише про ревність, заздрість та жагу володіти. На сцені чисте протиставлення добра й зла як двох полюсів. Бувають історії, сповнені напівтонів, де зло харизматичне, а добро нудне. Тут не так: добро рятує, виправдовує, пробачає. Зло переслідує, творить жахливе.
Так само очевидним виглядає вибір між сільським та міським життям. Село — то чесна важка праця, прості зрозумілі стосунки. Місто — це одноманітність конвеєра або спокуса заборон, грошей та беззаконня.
Що захоплює
Вистава має шикарну пластику, за неї відповідала акторка цього ж театру Ольга Голдис (театрали пам’ятають її танець в «Отелло»). Вражає кіношність постановки, де локації миттєво перетворюються з затишної квартири на боксерський ринг, з темної італійської підворітні на вокзальний перон.
Що треба знати
Вистава йде дві з половиною години з антрактом. Але дія розвивається динамічно, тож нудьгувати не будете. Місцями дуже гостро, тому вистава має віковий ценз «18+».
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Театральний туризм: як ми їздили дивитися «Зерносховище»;
Театральні тренди: 5 вистав, які треба подивитися;
Театральний туризм. Чому кияни їздять за мистецтвом;
Театри Києва без черг і розчарувань. Підказки початківцям;
З дітьми в театр та філармонію. Правила офіційні та неписані;
Король Лір: як театр драми і комедії не впорався з трагедією;
