Як показати місто в одному кадрі, зловити той самий момент? Що робити, щоб фото хотілося роздивлятися? Стритфотографка Станіслава Пархімович розповіла Вікенду, що важливо в кадрі, які фото цінує та як навчитися бачити місто.
Станіслава Пархімович фотографує вже вісім років. Навчалася дівчина самостійно, вона переконана: у фотографії неможливо досягти кінцевої точки, завжди є куди рости й що відкривати.
Про Київ
Я тут народилася й живу. Київ для мене — про дім, рідне та завжди знайоме. Майже з кожним місцем повʼязані спогади та історії, які я дуже люблю.
Як і багатьом, мені подобається центр, історична частина, Золоті Ворота, Андріївський узвіз, Пейзажна алея, Поділ. Завжди приємно повертатися туди знову і знову, завжди знаходжу щось нове, що раніше не помічала.
Про пошуки
Я пробувала себе у різних напрямках фотографії, особливо коли тільки починала. Наприклад, формат приватних фотосесій — це не моє. Мені більше подобається ловити живі моменти на вулиці, ніж працювати в постановці. Вулична зйомка відкриває більше цікавого, в ній немає обмежень. Стритфотографія — це життя, яке можна фільмувати нескінченну кількість разів, але воно завжди буде різним.
З самого початку мені хотілось передати саме життя міста, його атмосферу, буденність. Показати Київ таким, яким він є, не ідеалізуючи. З початком повномасштабного вторгнення атмосфера міста змінилась, Київ перестав бути просто веселим і гамірливим, як завжди, деякий час можна було йти вулицею й не зустріти жодної людини. Ми живемо в історичний час, тому зʼявилося бажання передати це у фото, зміни, що відбулись у людях, у кожному з нас, на вулицях та в повсякденні.
Натискайте на фото для збільшення
Про процес
Я знімаю постійно й майже завжди маю камеру з собою. Хороше фото у стритзйомці не можна спланувати, його можна лише випадково зафіксувати, якщо уважно спостерігати.
Я маю перелік місць, де хотіла б познімати, але це лише локації. Який кадр я отримаю — завжди залишається загадкою.
Обробка може займати як кілька годин, так і кілька днів. Усе залежить від кількості знятого матеріалу, його якості та загальної ідеї. У першу чергу, це творчий процес, тому обмежити його часовими рамками часто буває непросто.
Про улюблені кадри
Дуже люблю живі фото, незалежно від місця та сезону. Кадри, де можна побачити дійсно справжнє життя, рух, згадати момент, відчути емоції, які були тоді. Такі фото завжди особливі, бо не просто красиві, а й несуть у собі історії. Колись я зустріла дідуся, що прожив життя у Києві й памʼятає його таким, як зараз публікують на ретрофото. Він багато розповідав про те, як змінилось місто, про улюблені місця, переглядав кадри, які я робила, і розказував, як було раніше. На згадку я зробила йому кілька фото. Це так його розчулило, що він пообіцяв додати їх до свого альбому.
Про гроші
Я не розділяю хобі та роботу. Мати захоплення, що дозволяє заробляти, — це велика удача, тож ці два поняття не заважають одне одному.
Здебільшого до мене звертаються заклади, локації, івенти, які хочуть передати свою атмосферу, показати своїй аудиторії, що в них добре, затишно, передати настрій місця. Люблю такі зйомки, вони завжди виходять живими та приємними.
Про соцмережі
Соціальні мережі важливі. Формат соцмереж змінився, і зараз можна легко знайти людей, яким цікаве те, що ти робиш.
Приємно, коли людям подобаються твої фото, викликають емоції, адже це і є головне. Я уникаю гонитви за алгоритмами, адже для мене фотографія — це перш за все творчість, а не охоплення та цифри.
З негативом стикаюся вкрай рідко. Проте довгий час засмучувало використання моїх фотографій без підпису. Зараз я майже не звертаю на це уваги. Добре, що великі медіа мають практику вказувати авторів взятих з мережі знімків.
Проблема авторства велика. Хочу, щоб люди розуміли: за кожним фото стоїть автор і його робота. Однак особисті ресурси зараз обмежені, і витрачати їх на суперечки дуже виснажливо, бо тоді не залишається часу та сил на творчість і розвиток. Тому доводиться обирати: нескінченно боротися за авторство чи зосередитись на тому, щоб рухатися вперед.
Як гарно знімати Київ
- Знімати якомога більше, не боятись експериментувати.
- Звертати увагу на деталі, адже саме вони є найцікавішими, тим, що змусить глядача зупинитись і роздивлятися.
- Іноді допомагають референси — створити настрій, сформувати бачення кінцевого кадру.
- Не варто нехтувати переглядом робіт фотографів, які вам до вподоби, це надихає, дає свіжі ідеї, підштовхує до вивчення нового.
- Проте перш за все потрібно багато-багато практики.
Про найскладніше фото
Час блекауту в грудні 2022 року. Тоді було непросто морально, а погода теж не допомагала: повна темрява, сильний холод і туман, через який майже нічого не було видно. Це складні умови для зйомки, але це фото я досі вважаю хорошим, особливо через те, як воно передає важку атмосферу того часу.
Про найпопулярніше фото
Вибір був складним, але, ймовірно, це панорама міста. Не думаю, що варто пояснювати чому, бо, здається, на цьому фото зібрано майже все, що можна любити у Києві.
Про найдивніше фото
Фото з годинником. Воно навіть мені здається не зовсім реальним, наче його намалювали. Однак це справжній кадр, цікавий для перегляду.
Сторінки в інстаграмі, тіктоці та x (колишній твіттер).
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Фіксуй життя. Як обрати фотографа для фотосесії;
У касці та з камерою. Як киянка знімає війну;
Портрет на тлі Києва. Як працює вуличний фотограф;
Китайська, космос та кавуни: Київ у 10 знімках Ірини Пап;
Від шедевра до листівки: 5 знаменитих фотографів старого Києва.
