Знайти 6 відмінностей: чим Київ виявився кращим за європейські міста

Фото: Наталія Азаркіна, Projector

Швидкий інтернет та зручний шопінг, круті коктейлі та місця для курців. Що Київ має такого, що приваблює іноземців і надихає киян? За що вони хвалять рідне місто?

З 24 лютого авторка статті, Гід у капелюшку та власниця бюро Walk&Talk Софія Грабовецька пожила в пʼяти різних містах Європи. Тепер вона розповідає Вікенду про свій досвід та порівняння рідного міста з деякими європейськими.

— Я легенько кочу за ручку валізу й виходжу з аеропорту. Краків — моє передостаннє місто перед поїздкою до Києва. Озираюся на будівлю летовища, на парковку й автобусну зупинку поруч. Сльози починають неконтрольовано литися щоками й ляпати на сорочку. Я ридаю. Це втретє під час війни. У новому житті аеропорти перестали дарувати мені передчуття пригоди, натомість вганяють у журбу. До того ж виявилося, краківський зовні дуже схожий на київський. Тож відчуття несправедливості, що я чекаю на таксі тут, а не у своїй столиці накрило з головою.

П’яте місто за останні три місяці. До цього: Тбілісі, Порту, Лісабон, містечко Віджевано під Міланом. Укотре нова орендована квартира, відсутність необхідних речей, потреба досліджувати й звикати до невідомої місцевості. Життя в мандрах виснажує. У кожному новому місці приходжу до тями десь на третій день і тільки тоді можу так-сяк уважно придивитися до середовища. Щось радує, а щось дратує. Щось несподіване, а щось очікуване, бо так було вже в інших містах.

Про те, який в Європі посередній сервіс, не скрізь стерпна кава й відсутній «діджиталізейшн» сказано вже чимало. Я хочу поділитися іншими важливими моментами, що вирізняють нашу столицю з-поміж інших міст.

Рельєф

Якщо почитати відгуки на єгипетський олінклюзів, там туристів дратує майже все. Але коли вони опиняються в Червоному морі, вони прощають Єгипту всі ці дрібниці. Так і з Києвом. Коли стою на його пагорбах, я прощаю йому всі косяки. Бо такого відчуття величі, як дарує Дніпро та його кручі, під час цих вимушених мандрів не переживала ніде. У трьох із чотирьох міст, де доводилося пожити, були річки. Проте жодна з них, навіть найчистіша, не справила на мене сильного враження. Наші кучеряві гори, Андріївська церква, що немов летить над ними, навіть залізна жінка з мечем, — те, чого бракувало мені увесь цей час за кордоном.

Кількість людей на квадратний метр

Я перестала їздити в Мілан зі свого містечка, бо мене замучили затори з пішоходів на тротуарах. Черги в ресторани. Черги за квитками. Черги в музеї. І ризик бути повторно пограбованою через натовп, де мене легко підштовхнути й витягнути потрібне.

У Порту чи Лісабоні якщо довго спати або не забронювати наперед столик, будьте певні, ваш бранч цілком собі стане ланчем не лише у популярних закладах в центрі. У Венеції, куди мене занесло на одноденну екскурсію, я вперше в житті застрягла в заторі на вулиці буквально: там так вузько й так багато туристів, що ці натовпи просто неможливо обійти.

Тож хоч і кажуть, що Київ переповнений, щільність людей в нас так ще не відчувається. Звісно, існують черги в Milk bar, Namelaka чи Дублер, але й кількість інших закладів зі смачною їжею без потреби очікування пристойна. Часто мені сумно, що поруч із Софією чи іншими цікавими музеями котиться перекотиполе, але можливість безперешкодно зайти в них в будь-який момент тішить моє его. Для порівняння згадайте, що коїться в ботсаду на магноліях чи ситуацію на Київському морі в часи карантину. А якби постійно так?

Шопінг

Війна застала мене на сноуборді в Гудаурі, тож зі мною був лише вовняний гардероб, який, звісно, з приходом тепла перестав бути актуальним. Шопінг дався складно. Я розумію, що в даному питанні коректно порівнювати саме столиці, тобто можу говорити з європейських міст лише про Лісабон. Але підозрюю, що тенденції в Європі схожі. На авторські шоуруми чи на щось схоже до Всі.Свої мені так ніде й не вдалося натрапити, а що бачила з дизайнерського, то захмарно дороге. ТЦ (як і має бути) розташовані у віддалених районах міст, тому в масмаркетних крамницях у центрі черги в примірочні будуть такі, що краще приходити рано. Тож усіх, хто любить активний шопінг, Київ дуже балує.

Кількість курців

Я страшенно дратуюся, коли пішоходи у столиці палять на ходу. Але загалом мені здається, що цигарки в нас на відміну від Європи замінили вейпи та айкос. В Італії мені постійно в око потрапляли водійки, які елегантно тримали однією рукою цигарку, поки кермували іншою. У Віджевано (під Міланом) буквально на кожному кроці можна знайти цілодобові автомати з тютюном. Знайти місце на терасах у Порту, Лісабоні чи Кракові, щоб поруч хтось не задимів, — неможливо. У Грузії теж було враження, що всі димлять безперестанку. Щоразу повертаючись додому з мітингів на підтримку України, доводилося мити голову й провітрювати одіж.

Інтернет

У всіх квартирах, де ми жили, неможливо було дивитися Netflix та робити відеодзвінки без лайки чоловіка-програміста. Швидкість зв’язку нуляча, а Wi-Fi міг не діставати до сусідньої кімнати. Ми спершу думали, що це так, бо житло орендоване, але, спілкуючись із місцевими, дійшли висновку, що в Україні неймовірно дешевий і швидкий зв’язок, чому сприяє висока конкуренція провайдерів та сучасне оснащення.

Динаміка

Мабуть, найважливіша штука, яка притягує до нас іноземців і пояснює посередню каву. Європа живе дуже розмірено, у спокійному темпі. Похід у ресторан — частина повсякденності, то навіщо вигадувати щось з інтер’єрами та міняти меню, всі й так прийдуть? Усе життя клієнти п’ють лише Апероль Шпріц, так навіщо вчитися готувати ще якісь коктейлі й розширювати карту? Та тут навіть плейлисти з колонок часів моєї школи (а це вже декаду назад). В Україні ж панує динаміка: постійний рух, нові формати, намагання втікти від одноманітності. А європейцям її вистачає. Бо це як Старбакс чи Макдональдз у світі закладів: зрозуміло і безпечно. Ста-біль-но! Наше, українське, суспільство не звикло так жити. І я не оцінюю, просто констатую.

Ось такі речі я виділила як переваги Києва. Звісно, це не скасовує потребу в нормальній урбаністиці, якої так хочеться запозичити в сусідів: громадський транспорт, доглянуту зелень, акуратність, відсутність хаотичної забудови тощо.

Мрію разом із класиком, щоб свого не цураючись, ми чужого навчались.