Привиди у Венеції: Пуаро проти магії

Що станеться, коли найраціональніший сищик почне ганятися за примарами? Чи є реалістичне пояснення містичному? Вікенд переглянув стрічку «Привиди у Венеції» про нові пригоди відомого детектива та ділиться враженнями.

Венеція, 1947 рік. Еркюль Пуаро відійшов від справ, налягає на шоколад і навіть обзавівся тілоохоронцем, який не дає охочим вплутати сищика у будь-яке розслідування. Одного дня на порозі будинку зʼявляється письменниця, авторка детективів Аріадна Олівер. За її словами, вона ніяк не може викрити медіума — міс Рейнольдс, і вже готова повірити в існування духів і можливість спілкування з ними. На вечір запланована зустріч: міс Рейнольдс проводитиме сеанс для колишньої оперної діви Ровени Дрейк. Ровена рік тому втратила доньку Алісію, що збожеволіла після розриву з нареченим — Максимом Жераром.

Під час спіритичного сеансу, приуроченого до Гелловіну, відбувається вбивство. Але розслідувати Пуаро доведеться не тільки його. Розплутування загадки ускладнюється тим, що детектив уже готовий повірити у надприродне. Адже сама будівля повʼязана з моторошними загадками минулого.

Це вже третій фільм про вусатого розумного бельгійця, персонажа романів Агати Крісті, який зрежисував і де зіграв головну роль Кеннет Брана. Перед цим були екранізації одного з найвідоміших «Східний експрес» і менш відомий «Смерть на Нілі». Якщо першу стрічку в цілому сприйняли добре, то в другій відзначали погану графіку, надто розтягнуту розповідь і не до кінця обґрунтовану розвʼязку. Цього разу Брана, очевидно, взяв до уваги всі зауваження.

Еркюль Пуаро постає перед нами крихкою людиною, що носить у собі безліч привидів минулого. Він зізнається медіумці, що був би радий повірити в надприродне, проте його досвід щоразу повертає до обманів і трюків екстрасенсів. Утім, розслідування він сприймає як особистий виклик і має твердий намір довести його до кінця попри будь-яку містику.

Як завжди, підозрюваних не бракує. Колишній наречений Максим Жерар тепер заручений з іншою багатою нареченою, а Ровена Дрейк стверджує, що її донька потрібна була хлопцю тільки як гаманець. Маємо доктора Леслі Ферʼє, який страждає на ПТСР і картається через те, що не міг вилікувати дівчину. Економка Ольга Смірнофф вважає всі медіумні штуки гріхом і злочином проти Бога, проте не цурається самого спіритичного сеанса. Міс Рейнольдс мала двох помічників, що планували отримати свій зиск з медіумки. А ще є стрьомний малий Леопольд, син доктора, розумний не за віком поціновувач творів Едгара Аллана По. Але якщо якась плутанина й може збити зі сліду Пуаро, то ненадовго.

Є й класична ефектна розвʼязка: сищик збирає всіх підозрюваних в одному приміщенні та урочисто розповідає, як він склав усі деталі головоломки та хто є справжнім злочинцем.

Заслуговує на увагу й цікавий акторський склад. У стрічці зʼявилися Мішель Єо («Все завжди й водночас»), Джеймі Дорнан («50 відтінків сірого»), Тіна Фей («Суботнього вечора в прямому ефірі»), Келлі Райллі (дилогія про Шерлока Голмса, знята Гаєм Річчі), Ріккардо Скамарчіо («Джон Уік 2»). Усі вони переконливі та доречні у своїх ролях.

Картина має незвичну для фільмів про Пуаро атмосферу: наліт нуару, похмурості й багато елементів трилеру на кшталт різких звуків, виринань привидів і предметів, що живуть власним життям. Проте тонкощі фільму надають іронічні фрази, часто спрямовані на самого Пуаро. Це все йде на користь стрічці, як і вдалий хронометраж — близько півтори години.