Сцена як лід, маленький театр та великі проблеми, які стали основою цієї історії. Оглядачка Вікенду подивилася нову виставу «Золотих воріт» та розповідає, чим захоплює глядачів «Ковзанка».
Вистава «Ковзанка» в театрі «Золоті Ворота» дивує з самого початку. Перед показом глядацька зала традиційно закрита, тільки за декілька хвилин двері відкриваються і глядачів запрошують всередину. Ми входимо й опиняємось в довгому темному просторі, де підлога схожа на дорогу, ковзанку чи взагалі на злітну смугу. Стільці для глядачів стоять по периметру, отже актори грають в центрі зали у безпосередній близькості від нас. Ефект занурення в дійство повний.
«Ковзанка» — це історія про складні стосунки між людьми. З початку повномасштабного вторгнення на перший план вийшло багато нових сюжетів і предметів для дослідження в театрі. І питання людських взаємовідносин трішки втратило свою актуальність на українській сцені. Невиправдано втратило. Бо саме зараз, коли війна і відстань вимушено роз’єднали так багато пар і сімей, нам як ніколи потрібна ця відверта розмова.
П’єса литовської драматургині про одружені пари, яким не вистачає сил, бажання, натхнення порозумітися з партнером. Впевнена, що кожному з нас знайомий цей розпач від неможливості пояснити близькій людині свої почуття, тривоги, розчарування. Виникає думка, ніби між вами стіна, яка не дає достукатись до іншого. Можливо, саме тому в центрі зали то з’являється, то зникає прозоре скло, через яке спілкуються персонажі.
Люче (грає Христина Люба) здається, що її шлюб невимовно нудний, тому вона приймає рішення піти від чоловіка Фелікса (Антон Соловей).
Матір Фелікса (Віталіна Біблів) вже п’ять років доглядає батька Фелікса (Юрій Кулініч), який прикований до ліжка й повільно вмирає. Вона має бути сильною, а почувається страшенно одинокою і нещасною. Таня (Дар’я Пльондер) страждає через нестачу уваги від чоловіка (Артем Пльондер).
Всі вони нещасні й не знають, як цьому зарадити, поки кожен не опиняється з собою наодинці й не переоцінює свій шлях.
Не можна не відмітити оригінальну сценографію вистави. Хворий батько змальований гігантською рибиною, що лежить не в ліжку, а в вітрині-холодильнику.
Мати, що доглядає за ним, в спогадах про щасливе минуле не виходить з образу пляжниці. Ну і ковзани, звісно. Я просто в захваті від таких метафор!
Ковзанка – це не розважальна вистава. Це матеріал для роздумів і рефлексій. Дуже тішуся, що театр висвітлює такі складні й глибокі теми.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Боротися чи змиритися. Чому варто подивитися «Поромника»;
Театральний туризм. Чому кияни їздять за мистецтвом;
Путін помер. Якою вийшла нова вистава Дикого театру «Тіні»;
Новий феномен народився. Дещо про «Слугу двох панів»;
Шлюпка, джунглі, чорна мітка: якою вийшла вистава «Острів скарбів».
