Фото: Артем Галкін
Як це — бути двійником тирана? Повністю відмовитися від свого «я», втратити зовнішність, перекреслити минуле, забути сім’ю та жити чужим життям. Причому під тотальним контролем цілодобово. Вікенд подивився в Дикому театрі виставу «Тіні» — історію про двійників Путіна.
Тіні з назви, як ви вже здогадалися, — це «копії» Путіна. Вони живуть з ним у бункері й виконують офіційні обов’язки замість нього по черзі. Не спілкуються ні з ким, окрім генерала ФСБ, який керує проєктом, тому мало знають про те, що відбувається навколо. Та одного разу все стає більш-менш зрозумілим: у дальній кімнаті лежить тіло, дуже схоже на них. Отже, справжній Путін помер.
Дія комедійної п’єси розгортається між трьома двійниками, які за таких обставин випадково знайомляться один з одним і починають істерично мізкувати, що робити далі. Бо щойно про смерть диктатора стане відомо на загал, їх ліквідують через непотрібність.
Якщо ви знайомі з Диким театром, то розумієте, що на вас очікує феєрія чорного гумору, нетолерантних жартів, нецензурних слів і непристойних ситуацій. Тут малюють маркером на лобі член і зваблюють старшого лейтенанта Баранову. Тут розстрілюють підлеглих по дзвінку і починають третю світову через особисті образи. Бомблять Курську область і спілкуються зі Шредером ламаною німецькою. Це свято сміху, комічності, абсурду і найпотаємніших фантазій українців. І все дуже влучно.
Вистава динамічна. Протягом обох дій зберігається інтрига і не зникає бажання дізнатися, що ж буде далі. Актори чудові, мій улюбленець — Путін по сєвєро-кавказькому регіону.
Вистава не повчає, не філософствує й не вражає прихованими сенсами. Але її вплив на українського глядача точно терапевтичний. Театр не демонізує страшного ворога, а спонукає сміятися над нікчемним, жалюгідним карликом. «Тіні» скидають з п’єдесталу Велике Зло та зводять його до карикатурного персонажа, який споживає так би мовити екстракт чорної ікри, віддає хаотичні накази й невдало тисне ядерну кнопку: «Як не спрацювало? А зараз? Теж ні? А ну виглянь у вікно».
І поки ми насолоджуємося чорним гумором і міцним слівцем, коли-не-коли та й промайне думка: а може дійсно Великого й Жахливого Диктатора вже давно не існує, і замість нього сусідньою країною правлять Алкоголік, Інтелігент й Тамада з бункера? Бо логіка та послідовність вчинків свідчать на користь такої версії.
Кажуть, треба вбити персонажа на сцені десять разів — і це справдиться в реальності. Тож кожен дорослий українець може зробити свій посильний внесок в цю добру справу — придбати квиток на «Тіні» в Дикому.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Від Стокера до Кінга: 5 книжок про олдскульних вампірів;
Новий феномен народився. Дещо про «Слугу двох панів»;
Вогонь і помста. Як готували «Трубадура» в Нацопері;
Шлюпка, джунглі, чорна мітка: якою вийшла вистава «Острів скарбів»;
