Театральний бум змістив акценти. Тепер погані вистави часом мають аншлаги, а якісні залишаються недооціненими. Оглядачка Вікенду радить постановку, на яку є квитки і яка точно заслуговує уваги.
Моє найулюбленіше — йти на виставу без будь-яких очікувань, а натрапити на справжній діамант. У цей момент ти пробачаєш всім театрам всі посередні постановки, які довелося побачити перш ніж знайти цей скарб. Бо саме завдяки цій виставі ти можеш оцінити красу справжнього мистецтва. І хочеться кричати на весь світ: «Люди, як ви могли про це не знати?»
Хоча я й сама не знала, що на мене очікує. Тільки нестачею інформації можна пояснити той факт, що квитки є у вільному продажі, а не розкуплені на три місяці вперед. З іншого боку, це чудовий шанс без зайвих труднощів подивитися прекрасну постановку «Намалюй мені літак» в театрі на Лівому березі.
Про цю виставу я знала тільки дві речі. Перша — вона створена за оповіданням Еріка Емануеля Шмітта, а це один з моїх улюблених письменників. Друга — поставив її режисер Михайло Урицький. Я багато чула про цього режисера, але не бачила жодної з його робіт. І це підігрівало інтерес.
«Намалюй мені літак» — це історія знайомства та подальшої дружби 93-річного старого й сусідської дівчинки. Вона — восьмирічне допитливе настирливе дівчисько, яке спочатку довго спостерігало за дивним сусідом, котрий завжди дивиться в небо на літаки, а потім наважилося перетнути межі чужої ділянки.
Він — колишній льотчик, який у роки Другої світової війни воював на боці рідної Німеччини. Він ніколи не поділяв ідеологію фашизму, але воював, виконав свій обов’язок. А зараз просто сумує за небом.
Але приємне спілкування героїв обертається приголомшливими деталями, роздумами й висновками, з якими неможливо жити далі. Минуле наздоганяє навіть через 40 років.
У головній ролі — Олег Стефан. Кожна його роль — перлина, і ця вистава не виняток. Але й про двох інших акторів у цій постановці теж хочеться говорити тільки прекрасне. Дмитро Олійник талановито перевтілюється в трьох різних персонажів історії. Окрім того, він майстерно тримає увагу глядачів протягом п’ятнадцяти хвилин складного монологу. Катерина Качан — чарівне альтер его маленької дівчинки. Вперше бачу цю актрису на сцені, і вона мене підкорила.
А ще у виставі є ляльковий персонаж. Може, ви вважали, що ляльковий театр — тільки дитячий репертуар? Бо я так і думала. А режисер Михайло Урицький, відомий, у першу чергу, роботами в ляльковому театрі, демонструє інший рівень лялькарства, дорослий і потужний. І це так доречно в цій постановці, так щемливо й тендітно!
Про що ж ця незвична вистава? Про актуальне. Про фашизм й антифашизм, про провину й спокуту, про невідворотність покарання, про те, чи настане колись прощення. І ці болючі гострі теми подаються делікатно й не травмуюче. Особисто мені це важливо.
Це дуже сильна й тонка робота, тому раджу її тим глядачам, які цінують серйозний театр і важливі сенси.
Де: Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, Броварський проспект, 25.
Вартість квитків: 400 гривень.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Театральна математика. Які театри зароблять найбільше;
Дивитися на літачки: куди йти та скільки коштує;
Не музей і не метро. Як працює театр «Золоті ворота»;
