Вистава «Робота з тінню». Мода на піксель та леопардове

Вдягнутися в леопардове, вистібати митців, які відмовляються бачити війну. Співати, дуркувати, ставити незручні питання. Вікенд подивився виставу «Робота з тінню» і спробував розібратися, про що це було.

Перші враження сумбурні. Треба якось зрозуміти, що роблять на сцені семеро людей, яскраво вдягнених у леопардове. Акторка у синій перуці стилю Мардж Сімпсон пояснює, що до чого.

Пояснює вона:

уявній європейській публіці, яка хоче зрозуміти цих українців, що приїхали за кордон на театральний фестиваль,
акторам, які начебто мають виступити перед європейцями й донести до них весь наш біль,
нам, реальним українським глядачам, які прийшли в театральну темряву по вкритих льодом вулицях.

Мабуть, українських акторів на цей дивний фестиваль відправило Міністерство моніторингу культурних потенціалів. Але українців заглушає ефектний виступ гранд-діви. Олеся Жураківська солодким-пресолодким виконанням Parole, parole заколисує присутніх.

Що ж це за тінь, з якою треба виконати певну роботу? За Юнгом це те, що ми ховаємо від самих себе, про що воліємо не говорити й навіть не думати. Те, що нас тригерить і дратує, викликає нерозуміння і страх. Незручних питань буде безліч. І ховатися не вийде.

Виставу створила Тамара Трунова — головна режисерка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Спектакль зроблений за методом «придуманого театру»: актори та режисерка разом працювали над текстом, вкладали власні історії та переживання.

Всі тут водночас є леопардами, акторами і трошки собою. Наприклад, Анастасія Пустовіт грає свою героїню та себе, акторку та волонтерку.

На екрані з’являється Володимир Кравчук — військовослужбовець, актор цього театру та фільму «Ти — космос». Він взаємодіє з колегами і наче присутній у виставі.

Ветеран Микола Граднов-Савицький — ще один військовий у виставі. Його поява — удар під дих, після якого віддихатися важко.

Під час війни театр не може бути нейтральним. Він має проголошувати позицію, свідчити життя і не відвертатися від важких тем, вважають творці.

У виставі йдеться про класичну та звичну культуру від Карпенко-Карого до Винниченка та про керівника «Молодого театру» Андрія Білоуса, якого судять за насильство та домогання. Чи продовжить культура відвертатися й не помічати незручну реальність?

Ще одна приголомшлива поява — коли на сцену виходить помічниця режисерки Наталія Дуброва. Тихо і стримано вона розповідає, як її зґвалтував викладач університету Карпенка-Карого Балабан. І як це вплинуло на її життя. Тиша супроводжує цю незручну сповідь. А в кінці леопарди приймають Наталю у свою зграю.