Святими в Києві ставали не лише монахи з печер. Історик Олександр Вітолін розбирався, що важливіше для святості: нескінченні молитви та жертовність, служіння богу чи служіння людям.
Княгиня Ольга
У 957 році після зваженого вибору між Римом і Константинополем княгиня Ольга прийняла християнство візантійського обряду. У 962-му княгиня спробувала охрестити всю Русь, але спроба провалилася.
Вшановувати княгиню Ольгу почали ще за часів князя Володимира Великого, але офіційно зарахували до лику святих в 1547 році. За першу спробу поширення християнства в Києві її вважають рівноапостольною святою, тобто рівною апостолам. Святість княгині також визнає католицька церква, але шанує її як Олену.
Антоній Печерський
Ще юнаком Антип з Чернігівщини відправився на Афон, ознайомився з життям афонських монастирів і прийняв там постриг як Антоній. Уві сні Матір Божа веліла йому повернутися в рідний край і проповідувати там слово Боже. Повернувшись, Антоній викопав печеру, щоб усамітнитись для збереження душевного спокою та молитви. Вів смиренне життя, носив власницю і їв лише рослинну їжу.
Коли про Антонія пішла слава по Русі, в нього з’явилися подвижники і учні. І все ж Антоній надавав перевагу самітництву, тому тікав від слави в нову печеру. У 1051 році Антоній заснував Печерський монастир. Прожив 90 років і похований у Ближніх печерах. Побутує оповідь, згідно якої мощі Антонія вирішили перенести до Москви, і тоді з-під землі спалахнув вогонь. Тож мощі залишилися в Лаврських печерах.
Феодосій Печерський
Феодосій ще юнаком почав вести аскетичний спосіб життя і носити важкі залізні ланцюги — вериги, які впивалися в тіло й залишали криваві рани для нагадування про земні муки Христа. Мати Феодосія була проти його прагнення присвятити себе християнській вірі, але він утік, щоб постригтись в монахи. Разом з іншими монахами Феодосій згуртувався навколо Антонія Печерського. За чернече благочестя Феодосія обрали ігуменом монастиря.
Коштом пожертв від князів і заможних киян Феодосій почав будівництво наземного монастиря замість печер. Так у Києві почала розбудовуватися Лавра. Крім того, Феодосій став організатором книжної і бібліотечної справи в монастирі. Свенська (Печерська) ікона Богородиці — одна із найдавніших київських ікон містить зображення святих Антонія і Феодосія.
Агапіт
Агапіт увійшов в історію не лише як богобоязний чернець, але і як лікар, який не брав плати з хворих. «Києво-Печерський патерик» стверджує, що один лікар-вірменин із підозрою ставився до лікувальної практики молитвою Агапіта, але ставши свідком численних зцілень, сам прийняв православ’я і постригся в монахи.
В акафісті печерським святим міститься молитва про зцілення до Агапіта:
«Силою і благодаттю, даною тобі від Бога, в житті Твоєму, Агапіте блаженний, хвороби різні ти лікував. Благодать ця і сила в тобі і сьогодні присутня, навіть і примножилась. Тому молимо тебе, зціли недуги наші, вилікуй пристрасті душевні і тілесні, щоб ми зі здоровими тілом і душею взивали до Христа, що прославив тебе: Алилуя».
Традиція вшанування Агапіта в XXI столітті перейняли вже українські лікарі, які послуговуються доказовою медициною.
Анна Всевлодівна (Янка)
Анна Всеволодівна — донька князя Всеволода Ярославича і сестра князя Володимира Мономаха, також відома як Янка. Анна була заручена з візантійським цесаревичем Костянтином Дукою. У 1081 році цесаревич загинув, Анна повернулася з Візантії вже як черниця. За п’ять років її батько заснував при церкві святого Андрія жіночий монастир. Анна стала першою настоятелькою Андріївського жіночого монастиря, що став відомим як Янчин монастир. При ньому Анна Всеволодівна заснувала школу для дівчат, де навчали грамоті, співам і шиттю. Крім того, Анна була відома як лікарка.
Григорій Чудотворець Печерський
Григорій Чудотворець був пострижений в монахи Феодосієм Печерським і став його благочестивим послідовником. Як і Феодосій, Григорій був книголюбом. Одного разу його обитель, в якій були лише книжки, пограбували. Злодіїв упіймали. Втім, Григорій проявив до них милосердя і продав книгозбірню, щоб викупити їх. Злодії так були вражені вчинком Григорія, що також вступили до Печерського монастиря.
У 1093 році Григорія втопили у Дніпрі дружинники Переяславського князя Ростислава Всеволодовича, яким не сподобались його повчання. Тоді похід князя Ростислава Всеволодовича завершився поразкою, а сам він, поранений, потонув у річці.
Поява тіла утопленого монаха в його келії описується як диво, що засвідчує святість мощів Григорія Печерського.
Юліана Юріївна Гольшанська
Князівна Юліна Гольшанська померла молодою, у віці 16 років, не пізніше 1566 року. Через пів століття при підготовці нового поховання виявили її нетлінні мощі. Нетлінність мощів сприймалася винятково як ознака святості. Так князівна, про яку досі майже нічого не було відомо, яка була фактично забута, повернулась із забуття. Не забарилось і диво. Один аріанин (аріанстіо — одна з течій у християнстві, для православ’я вважається єретичною) попросив відкрити йому нетлінні мощі Юліани, щоб помолитись ним, а коли закінчив, відійшов, скрикнув і помер. Тоді в нього виявили перстень, який він нишком зняв з руки святої Юліани. Православне духовенство не впустило нагоди поборотися з «неправильними» відгалуженнями від християнства.
У 1705 році Лаврська друкарня видала сказання про мощі святої Юліани. Згодом Данило Туптало вже описав, як свята Юліана наснилася Петру Могилі й поскаржилася, що її недостатньо шанують. Тож Петро Могила наказав перенести її мощу в нову раку.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Московські біси в київській святині: як мінялася Лавра;
Гроші давати — Київ будувати: як донатили козаки;
Скарби шукати чи картоплю копати? Що заховано в Києві;
