Убити сватів, пожартувати над королем і запланувати зраду — деякі українські весілля важко назвати інкаше як скаженими, адже на них не тільки укладали шлюб. Історик Олександр Вітолін розповідає про топ-5 скажених весіль.
Першою показала, що таке справжнє скажене весілля, княгиня Ольга. Літописи розповідають таку історію. Древляни вбили Ольжиного чоловіка — князя Ігоря, а тоді вирішили посватати вдові свого князя Мала. 20 «кращих мужів» припливли до Києва. Княгиня вдала, що готова стати дружиною князя Мала. Тоді, щоб начебто продемонструвати свою шану сватам, наказала пронести їх у човнах до палацу. Коли їх туди донесли, то скинули «кращих мужів» в яму й за наказом княгині закопали їх заживо. Після сватів до Києва припливли представники древлянської знаті. Для них княгиня Ольга наказала натопити баню. Коли древляни зайшли в баню, то її зачинили та спалили.
Ольга розпочала похід на древлян. Під Іскоростенем вона правила тризну* за вбитим князем Ігорем. Древляни прислали до княгині послів — дізнатися, що сталося зі сватами. Княгиня запевнила, що свати скоро прибудуть, і запропонувала древлянам розділити тризну. А коли всі напилися, наказала своїм воїнам вбити спʼянілих древлян.
*Тризна — у давніх слов’ян завершальна частина поховального обряду, яка складалася з жертвоприношення, військових ігор, бенкету на честь померлого.
Весілля Анни Ярославни в 1051 році з королем Франції Генріхом I відгуляли як і слід по-королівськи. Та один епізод увійшов в історію анекдотом. Князівна Анна приїхала до Франції, коли вже все було готове до свята. Король Генріх I ніколи не бачив раніше нареченої та дуже переймався, чи вродлива вона. Коли нарешті побачив наречену, кинувся до неї й від щастя пристрасно поцілував її. Князівна з Києва відповіла на поцілунок. А коли король відірвав від неї свої вуста, князівна Анна, як і належить вихованій київській дівчині, запитала: «Сподіваюся, король — це ви?»
У 1481 році князі Михайло Олелькович, Іван Гольшанський-Дубровницький і Федір Бєльський вирішили на весіллі останнього вбити короля Казимира IV Ягеллончика. Князь Михайло Олелькович походив з київської династії та мав підтримку киян, тому сприйняв як кривду відсторонення з Києва й відправку до Новгорода. Ображений Михайло Олелькович планував здобути литовську корону. Але змова князів провалилася через донос. Після того, як весілля відбулося, князів Михайла Олельковича й Івана Гольшанського-Дубровницького заарештували, судили й стратили. А от Федору Бєльському вдалося втекти до Московського князівства. Його землі та маєтки передали брату Семену Бєльському, який, на думку істориків, імовірно й відіграв вирішальну роль у розкритті змови князів. Федір Бєльський довгі роки намагався домогтися видачі дружини Анни Семенівни з князівського роду Кобринських, але марно.
Двотижневе весілля князя Єремії Вишневецького та Гризельди, представниці одразу двох знатних родів — Острозьких і Замойських, примусило б зітхати організаторів весіль і здригатися ощадливих батьків. Іван Нечуй-Левицький у повісті «Князь Єремія Вишневецький» намагався не пропустити жодної деталі цього весілля.
«Замойський та Вишневецький постановили справляти весілля зимою у Львові. В місяці декабрі першого дня 1638 року Вишневецький грав своє весілля з такою пишнотою та розкішшю, з якою не справляли своїх весіллів і польські королі. В його була думка заломити й затьмити своїм багатством усіх магнатів і навіть самих королів. Вишневецький запросив до себе на весілля усіх своїх родичів, усіх значних магнатів з Польщі й України. Просив він на весілля й короля та королеву, але король не згодився. … Князь Єремія виїхав до Львова в кінці ноября. Десять тисяч його двірського війська проводило його поїзд до Львова. Тим часом до Львова зʼїхались князі, родичі Вишневецького, запрохані на весілля магнати та шляхтичі. Двадцять девʼятого ноября Єремія з родичами князями, з магнатами та силою панів виїхав з Львова назустріч Гризельді до Грудка. Звідтіль пишний поїзд рушив до Львова. За містом стріли поїзд музики. Вдарили з гармат. Військо йшло попереду. Гризельда з матірʼю та меншою сестрою Варварою сиділи в золотій пишній кареті. Рядом з каретою їхав на турецькому коні князь Єремія. Уся зброя на коні була обнизана й обсипана перлами, брильянтами та обкована золотом та сріблом. Дорогий кунтуш на Єремії лиснів од золота. Пера на шапці були всі обсипані брильянтами. Золоті підкови й остроги сяли на червоних сапʼянцях. Князь Єремія по своїй природженій вдачі не любив розкоші, не любив пишноти, але на своєму весіллі показав усе своє незліченне багатство, щоб підійти під смак попсованим магнатам і заломити, засліпити й забити їх своїм багатством.
За каретою молодої тягся довгий поїзд магнатів у дорогих каретах: їхав Замойський з жінками Чарторийських, далі їхали Чарторийські, князі Збаражські, Воронецькі, Корецькі, князі Острожські, родичі Гризельдиної матері, котра була дочка князя Олександра Острожського, волинського воєводи.
Для весілля Вишневецький найняв у Львові найбільший дім на ринку проти кафедрального собору. Поїзд рушив до того дому. На львівській горі все палили з гармат. Молоду та її рідню стріли на порозі родичі Вишневецького й повели їх в багато прибрані просторні світлиці.
Другого дня, першого числа місяця декабря в десятій годині вранці знов вдарили з гармат, і князь Єремія прибув за молодою в золотій кареті. В карету було запряжено шестеро білих, як сніг, коней. Єремію проводили шість родичів князів з своїми жінками та дітьми.…На порозі костьолу стріли молодих Гризельдині батько й мати і поблагословили їх до вінця.
Гості рушили з костьолу. Орган загув. Органіст заспівав «Veni Creator», і гості вийшли під той спів з костьолу. За таку прислугу співака органіста Вишневецький подарував йому здорове село. … Молоді пішли пішки на прощу в костьоли домініканів, бернардинів та кармелітів. За ними рушили усі гості. На горі раз у раз палили з гармат. Молоді молились по костьолах і записували великі вкладки на католицькі монастирі. Аж надвечори молоді та гості вернулись додому. На порозі дома знов стріли їх батько та мати і обсипали пшеницею та червінцями. Гризельда вразила усіх пишними убраннями, золотими прикрасами та брильянтами, хоч сама судила значних паній за незвичайну розкіш в убраннях та за навіжену розтратливість.
Цілих два тижні грали Єреміїне весілля у Львові. Князь Єремія витратив на своє весілля двісті пʼятдесят тисяч злотих, не лічачи вкладок у католицькі монастирі та подарунка органістові».
Хоч цей шлюб, як і всі шлюби української шляхти, став наслідком прагматичних розрахунків, але подружжя Вишневецьких довело, що шлюб з розрахунку не виключає подружнього щастя.
Історія кохання Богдана Хмельницького й Олени Чаплинської — одна з найвідоміших, адже боротьба за руку й серце Чаплинської поступово переросла в національно-визвольну війну українського народу під проводом Богдана Хмельницького. У липні 1648 року Богдан Хмельницький і Олена Чаплинська після всіх незгод нарешті обвінчалися. Однак на момент одруження Олена Чаплинська вже ще стала дружиною ворога Богдана Хмельницького — Даніеля Чаплинського, який був живим і здоровим. Тож вінчання Хмельницького з Оленою було незаконним.
Облога Замостя та укладене після нього перемирʼя, яке скасувало церковну унію та зміцнило владу гетьмана, зробило Богдана Хмельницького помітною фігурою на міжнародній арені. Тож єрусалимський патріарх Паїсій, який саме перебував в Києві, не лише відпустив всі гріхи гетьману, але й заочно обвінчав його з Оленою Чаплинською. 2 січня 1649 року (23 грудня 1648 року) «молодого» привітав Київ дзвонами й гарматами, а «молода» тим часом знаходилась в Чигирині. Яке з цих двох весіль — з молодою, яка вже мала чоловіка, чи без молодої, але з патріаршим благословенням — було справжнім, а яке було просто скаженим, вирішуйте вже самі.
Читайте також: Від Ярославни до Курбаса: 3 історії кохання по-київськи;
Калинове щастя: як кохав та боровся Олег Ольжич;
Тіндер по-давньословʼянськи: як залицялися на Масляну;
Заборонене весілля та шпигунські скандали: радянський крінж в ООН;
