Ці 100 днів війни назавжди змінили наше місто та зміст звичних речей. Тепер ми не здіймаємо бучу, інакше думаємо про коктейлі та їжаків, по-новому дивимося на київську підземку.
Манекен — це тепер не тримач для одягу у вітрині магазину. Манекен — це Аня і такі, як вона. Модель людини, на якій ми з друзями по черзі тренувалися качати серцеву реанімацію.
Їжак — це не сердитий колючий здоровань, який голосно фиркає та ганяє двором у своїх справах. Це ще й металева конструкція, яка занурює у страшне розуміння, що все зараз серйозно.
Турнікет — це не пропускний механізм у метро, а найважливіша річ, яка рятує життя бійцю. Головне грамотно його обирати та правильно використовувати.
Метро тепер не просто улюблена підземка з найгарнішими станціями у світі та найдружнішими машиністами на планеті. Це ще й укриття, яке прихистить всіх. Дасть безпеку, допомогу, надію.
Ленд-ліз — це вже не давня історія з підручника чи документалок, а реальна допомога нашій країні.
Електричка — це не незрозуміле щось, яке везе до Жмеринки чи Яготина. Це транспорт, який несеться містом зручно та за розкладом, поки метро зупиняється через повітряну тривогу.
Більше не хочеться нікому казати, щоб не здіймав бучу. Бо про Бучу треба казати багато та голосно. Якщо є сили…
Шукати сіль — це тепер не про наркоманство, а про спецію, за якою предки колись їздили возами Чумацьким шляхом. А зараз наше підприємство «Артемсіль» тимчасово зупинило роботу через війну.
Сирени більше не звабливі міфічні жінки. Тепер це ненависний усім сигнал про те, що у ворога досі не скінчилися ракети.
Коли будемо описувати ступінь крутості, ми вже не використаємо «бомба», «ракета» та «вогонь». Бо ці слова тепер назавжди пов’язані з вибухами.
Будемо «колотити коктейлі» та згадувати перші дні війни, коли навіть безпритульні люди збирали пусту тару для виготовлення бандера-смузі. А мешканці крутих ЖК брали на коктейлі пляшки з-під елітного алкоголю.
Та навіть піти на ринок по гранати тепер непросто, бо навіює зовсім інші думки.
Однак є слова, які нагадують про незмінні речі: непохитність, лють, єднання, подвиг, герой, підтримка, сила. І вони приведуть до найбажанішого для кожного українця слова — «перемога».
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: У кубельці на підлозі: як кияни працюють у метро, коридорах і сховищах;
Європейський чи російський: яким був Київ початку 20 століття;
Повернутися до Києва: маркери тих, хто поїхав;
Карта Залужного та щоденник росіянина: битва за Київ у першій виставці війни;
Суржик, лайка та військовий корабель: як війна змінила українську мову.
