За чим їхати на вихідні в Богуслав: 23 причини- Вікенд

Засноване князем місто. Ярмарок з 400-річною історією. Цікавенне сьогодення та розкішні краєвиди. Вікенд побував у Богуславі та ділиться враженнями.

Щоб відчути вайб невеличкого містечка, поїхали з подругами в Богуслав. Півтори години в дорозі — і ми зрозуміли, що не прогадали. Адже традиційний фестиваль дерунів у Коростені цього року скасували, а богуславці на свій цікавезний фестиваль зібрали чималу аудиторію. Ми зустріли там знайомих киян і бачили цілі туристичні групи з Києва.

А першим нам зустрівся пан Олександр з фотоапаратом на шиї. Він одразу викликався стати нашим богуславським Одіссеєм. Провів нас містом до Свято-Миколаївського монастиря, розповів багато цікавого й познайомив з місцевими активістами. Олександр каже: коли він перебрався жити в Богуслав 30 років тому, тут мешкало 40 тисяч людей, зараз лишилося 16 тисяч. Тож фестиваль — добрий спосіб привернути увагу до міста.

Отже, чим зайнятися в Богуславі (з фестивалем та без нього):

Дізнатися, що місто засноване Ярославом Мудрим у 1032 році на річці Рось. Знайти в місті памʼятник засновнику.

Побувати на Богуславському гранітному оголенні. Місцеві кажуть на нього — Яма або «на гранітах». Люди духовні знаходять тут місце сили. А науковці бачать памʼятку природи, адже вік червоних і сірих брил у каньйоні може досягати двох мільярдів років. Коли тепло, в Ямі можна купатися.

Знайомитися з мешканцями. Наприклад, викладач музики педагогічного коледжу імені Нечуя-Левицького Валентин Дробʼязок може скласти для вас цікавий музичний маршрут прогулянки по місту. Заодно розкаже, що свого часу в Богуславській єпархіальній бурсі навчався Олександр Кошиць. Той самий диригент Української республіканської капели, яка гастролювала в 17 країнах світу з українською піснею.

Перейти підвісний пішохідний Міст кохання. Поколихатися на ньому з друзями. Послухати байку від місцевих про те, чому його так назвали. І трохи засумувати, що насправді ніякого кохання не було.

Завітати до Свято-Троїцького чоловічого монастиря, дізнатися його давню непросту історію.

Зайти на каву чи коктейль в заклад навпроти монастирю — комплекс «Стефанія». Місцеві жартують, що спочатку треба в ресторані випити й нагрішити, а потім перейти дорогу, щоб відмолювати гріхи.

Знайти на кургані над річкою памʼятник Марусі Богуславці, легендарній героїні українського фольклору.

Переглянути список місцевих музеїв. Обрати хоча б один для відвідування. Одна будівля музею народних промислів «Камʼяниця» чого варта — колись це був хедер (єврейська релігійна школа).

Побачити єврейський цвинтар, якому близько 400 років.

Слухати місцеві байки. Наприклад про майстриню килимарства Валентину Ткач — ткалю з династії ткачів у третьому поколінні. Дід її був ткачем, батько — директором фабрики художніх виробів «Перемога». Сама майстриня відкрила школу ткацтва в рідному Богуславі, а свої вироби виставляє та продає в Україні та за кордоном.

Насолоджуватися краєвидами.

Набрати водички в місцевому джерелі. Дійсно дуже смачна!

Відвідати Богуславський ярмарок, відомий уже понад 400 років. Колись на нього збиралося понад 10 тисяч люду. Зараз свої вироби виставляють на продаж місцеві вишивальниці, ткалі, гончарі.

Побачити та приміряти українські старовинні однострої, заплести коси та повʼязати хустку так, як колись це робили наші прабабусі. Створити свій старосвітський образ і зробити світлини у старовинному фотосальоні.

Завітати на ретро-пікнік, щоб відчути атмосферу міста Богуслава 19 століття. Позніматися на тематичній фотозоні.

Зазирнути в комору, роздивитися старовинні речі побуту. Дізнатися, як наші прабабусі прали, прасували та речі зберігали. Спробувати справитися з кількома завданнями самостійно.

З пихтінням всунутися у вузеньку парту, за якими навчалися учні гімназії 100 років тому. Під диктування директора богуславського коледжу написати кілька фраз чорнильним пером, здати на перевірку та отримати оцінку з каліграфії.

Розібратися трохи в старовинних музичних інструментах, щоб не лише відрізняти на вигляд ліру, кобзу та старосвітську бандуру, а ще й знати, як вони звучать.

Побачити цікаві екземпляри з колекції старовинних сорочок Богуславщини від Музею історії Богуславщини.

Зʼїсти тарілку кулешу, просто з вогню. Закусити домашніми ковбасками, запити березовим соком. А всі-всі парові вареники з бузиною увезти з собою в Київ.

Послухати місцевих і київських музик, підспівати музичним гуртам.

На всіх локаціях бачити, як збирають гроші на ЗСУ. І теж закидати копійчину в банки.

А якщо раптом захочеться залишитися тут довше, то Богуслав — місто гостинне. Чимало оголошень, що тут здається житло на будь-який смак — і кімнати, і будинки подобово. Є екопроживання та повний комплекс з банею та шашликами.