Олександра Екстер: між Пікассо, театром та українською вишивкою

Вчитися у Пимоненка, наповнюватися Парижем та надихатися Пікассо. Популяризувати українську вишивку та килими. Історик Олександр Вітолін згадує, як Олександра Екстер влаштувала мистецьку революцію в театрі, викладала французам і сумувала за Україною.

З мапи Києва прибрали ще один російський маркер: вулицю Марини Цвєтаєвої перейменували на честь Олександри Екстер. Тим самим Київ нагадав, що Олександра Екстер була не росіянкою, як її намагається представити світові Росія. Багатобарвна та яскрава творчість Олександри Екстер також доводить, що така особлива творча манера могла з’явитися тільки в Україні.

Олександра Григорович народилася в Білостоці (тепер Польща) в родині білоруського єврея та гречанки. У півтора року Олександра вже стала киянкою. Відомо, що з 1904 року Григоровичі жили на Круглоуніверситетській, 6. Цей будинок зберігся до нашого часу.

Після закінчення гімназії святої Ольги Олександра вступила до щойно відкритого Київського художнього училища. Доля звела її з Олександром Богомазовим і Олександром Архипенком. Їхній вчитель Микола Пимоненко не зміг розділити захоплення своїх учнів авангардизмом, а його учнів не вдовольняла класична художня освіта.

Одружившись із Миколою Екстером, Олександра взяла його прізвище й із ним назавжди ввійшла в історію світового мистецтва. Родина Миколи Екстера була відомою в Києві на початку 20 століття та володіла будинком на Фундуклеївській (тепер Богдана Хмельницького), 27. Пізніше Фундуклеївська, 27 стала не лише творчою майстернею Олександри Екстер, а й художньою школою для її учнів і місцем зустрічі творчої інтелігенції.

Олександра Екстер у пошуках нових вражень вирушила до Швейцарії, а потім до Парижа. У 1909 році вона відвідує академію «Гранд Шом’єр» професора Дельваля. Однак Дельваль, як і Микола Пимоненко, не розумів свою ученицю, критикував її за насиченість кольорів, які не відповідали академічному мистецтву. Пізніше Олександра Екстер пояснила яскравість своїх робіт впливом української творчості.

У Парижі Екстер зустріла свого однокласника з Київської художньої школи Сергія Ястребцева (Серж Фера). Серж Фера ввів Олександру в коло своїх знайомих, серед яких були Гійом Аполлінер і Пабло Пікассо. З Парижа за порадою нових творчих знайомих Олександра Екстер відправилась до Італії та відвідала майстерню футуриста Боччоні.

Нарешті Олександра Естер повернулася до Києва. У рідному місті вона стала апостолкою кубофутуризму. Світлини картин Пікассо дали неабияку поживу для роздумів і нових творчих пошуків київських художників. Київські футуристи влаштовували виставки в Києві, Одесі, Москві. Ці виставки зустріли багато критики, часом їх називали божевільними, але митці нового часу вважали себе революціонерами й не звертали увагу на критику. Олександра Екстер дала поштовх появі цілої плеяди нових художників: Вадима Меллера, Анатоля Петрицького, Павла Челіщева і багатьох інших.

Водночас Олександра Екстер разом з подругами Євгенією Прибильською та Наталією Давидовою дала новий подих українському народному мистецтву, створюючи ескізи для вишивки й килимів. Своєю роботою Олександра Екстер не тільки сприяла розвитку українських кустарних промислів, але й популяризації їх від Москви до Парижа. «Сільські малюнки більше не вульгарні!» — так відгукнулася московська преса про виставку народних виробів у Москві. Співпраця з народними майстринями, вивчення українського мистецтва своєю чергою позначилися на творчості Олександри Екстер.

У 1916-му Олександра Екстер приїжджає до Москви на запрошення режисера Олександра Таїрова. Таїров — ще один «росіянин», який народився в Ромнах на Полтавщині та починав творчу кар’єру в Києві. Співпраця Екстер і Таїрова зробила революцію в сценографії театру. Якщо раніше декорації були статичними й передбачуваними, то тепер вони стали рухливими, динамічними та, звичайно, футуристичними. Вистава «Фаміра Кіфаред» про Фаміра, сина фракійського царя та німфи, він викликав муз на змагання у грі на кіфарі, продемонструвала, що декорацією на тему античністю необов’язково має бути храм з колонами. Вистава «Фаміра Кіфаред» дала початок великої плідної співпраці Екстер і Таїрова. А в Києві Екстер у тій же футуристичній манері створює костюми для знаменитої балерини та хореографині Броніслави Ніжинської.

Революція 1917 року застала Олександру Екстер у Києві. Тут вона готує плакати для виставки «Народне мистецтво Буковини та Галичини» стає активною членкинею Товариства діячів мистецтв. За часів гетьманату Павла Скоропадського Київ став притулком для багатьох російських митців і інтелігентів. Олександра Екстер змогла домовитися зі Скоропадським про переїзд Таїрова до Києва. Але виступ Директорії зірвав їхні плани. Згодом Олександра Естер думала про переїзд до Москви, але ніхто вже не був певен, де безпечніше.

Олександра з чоловіком і його матір’ю вирушила до Одеси, звідки вони, схоже, сподівалися відплисти до Європи. Але рідні померли від холери, місто зайняла Червона армія. Олександра Екстер була змушена малювати агітаційні плакати для більшовиків. Тоді вона запам’ятала на все життя один випадок. На велике розстелене панно один з художників перевернув відро з фарбою. Більшовицький комісар певно побачив у цьому контрреволюцію й витяг маузер. Але Олександра Екстер замалювала пляму так, що вона стала частиною композиції, і ніхто не постраждав. Про це Олександра Екстер пам’ятала все життя: «Малюєш, а на тебе мавзер дивиться».

Після цього Екстер не залишалося нічого іншого як повернутися до Києва. Батько чоловіка в будинок на Фундуклеївській її не пустив і навіть не дав забрати роботи, їхня доля тепер невідома. Олександра повернулася до матері на Круглоуніверситетську. Мати голодувала, тож Екстер після пережитого в Одесі, хоч і не мала ілюзій щодо нової влади, але мусила працювати на неї.

Тоді радянська влада добре ставилася до авангардистів і футуристів. У 1919-му всі вулиці Києва були прикрашені агітаційно-пропагандистськими плакатами. Плакати Олександри Екстер висіли на Хрещатику. У 1920-му Екстер виїхала до Москви, де викладала у ВХУТЕМАСі (Вищих художньо-технічних майстернях) і навіть проєктувала модель шинелі для Червоної армії. У Москві Екстер одружилася з актором Георгієм Некрасовим.

У 1924 році нарком Луначарський запропонував Екстер влаштувати виставки закордоном. Виставки відбулися у Венеції, Парижі, Нью-Йорку. Подружжя до Радянського Союзу не повернулось і залишилося в Парижі. На запрошення Фернана Леже Олександра Екстер викладала в Академії сучасного мистецтва. В Академії всіх дуже дратували спогади й туга Екстер за Україною, про яку ніхто нічого не знав. У 1930 році Олександра Екстер переїхала в передмістя Парижа. Там вона створювала на замовлення маріонетки та книги в одиничних екземплярах, які тепер надзвичайно цінні.

Під час німецької окупації Франції Олександра Екстер опинилась у небезпеці, адже вона залишалася громадянкою Радянського Союзу й мала єврейське коріння. Але французи її не видали. Пізніше помер її другий чоловік. Олександра Екстер важко страждала від хвороб і старості, їй хотілося працювати далі, але сил вистачало лише на те, щоб згадувати молодість. У 1947-му Олександра Екстер писала, що нова зима буде для неї важчою, ніж у роки революції. 17 березня 1949 року апостолка київського кубофутуризму Олександра Екстер померла. Наступна виставка її робіт в Києві відбулася аж у 2008-му.