Перевтілитися в магічку чи монашку, створити образ романтичний чи зухвалий. Олена Криж розповіла Вікенду, як працює її «Костюмерна Білочки», де беруться дивні речі та скільки коштують перевтілення.
— Почалося зі школи. Мама не могла купувати багато нового одягу, але я мала доступ до горища в прабабусиному домі в Ірпені, там були скарби, величезні стоси одягу та аксесуарів, які бабуся колись привозила з США та інших мандрівок.
Звісно, одяг не був сучасним, був дивним. Часом хотілося звичайних речей, як у однолітків. Але здебільшого були скарби. Тож я вчилася поєднувати непоєднуване. Звісно, то розвинулося в моцну навичку та певний рівень сміливості самовираження через одяг.
Пізніше сталася «гардеробна трагедія». Бойфренд спочатку захоплювався тим, що я щодня одягаюся непередбачувано інакше. А коли переїхав жити до мене, викинув 95% моїх речей. Насправді з моєї мовчазної згоди, бо аргументи він слухати не бажав, а я була надто закохана, тож вирішила, що сваритися через одяг — не гідно такої високої любові. Молода-дурна, так. Досі боляче, бо там були неймовірні артефакти!
Повертати саму себе через одяг я почала вже наприкінці стосунків із тим хлопцем, десь за 12 років. Секонди — хаотичні та непередбачувані скарбниці. Тож я доволі хутко за невеликі кошти поповнювала гардероб.
Далі теж вплинули чоловіки, але вже інакше. Я мала протягом року стосунки з фотографом, і мої витребеньки з одягом стали в пригоді. Він відкрив мені фотосесії, бо попередній партнер переконував, що воно мені не треба, і я жахливо виходжу на фото. А потім я зустріла свого чоловіка. Про наше весілля вже писали на Вікенді.
У чоловіка великий офіс, в якийсь момент став майже порожнім, і я цим скористалася. Тепер із трьох робочих приміщень два загарбані мною під «Костюмерну Білочки». Знаходимося в колишній квартирі актора Борислава Брондукова.
Мені хотілося б, щоб «Костюмерна Білочки» була бізнесом, але маю визнати — це дуже дороге хобі. Я приблизно розумію, як працюють комерційно успішні бізнеси з оренди одягу та аксесуарів для фотосесій і івентів. Це круто, але все ж не мій формат. Підробітком зможу назвати тоді, коли вся ця історія буде хоч трошки в плюсі.
Подружки та друзі приходять в Костюмерну просто потусити, вдягти гарні сукні, довершити прикрасами — і побути принцесою поміж повсякденними справами. Час від часу ділюся з моделями на фотосесії, але вони зазвичай уже мають власний арсенал. Також цілеспрямовано приходять знайомі — обрати щось на костюмовану вечірку, фотосесію чи тематичний захід. Маю друзів у фетиш-тусовці, тож вони теж іноді забігають на латексний вогник.
Є знайомі з театральної тусовки — збираємо образи для вистав. Писала з пропозицією співпраці до театру «Золоті ворота», адже ми з ними сусіди — працюємо в сусідніх будинках в межах одного двору. Поки не домовились, та все одно вважаю, що я смілива молодчина. Але основна ідея була саме про фотосесії.
Зараз люди беруть у мене речі в оренду. По-хорошому треба брати заставну суму, як це роблять в бізнесі. Але я поки працюю зі знайомими, неприємностей не траплялося. Ціна однієї речі може бути 150, а може й 800 гривень. Загалом образ виходить десь на 600-1000 гривень. Наразі я переважно живу в іншій країні, «Костюмерною» частково займається подруга. Звісно, за 150 гривень я не проситиму її їхати через усе місто.
Я не рахувала, скільки маю одягу, сподіваюсь, що менше тисячі речей, але це неточно: одяг, взуття, рукавички, капелюхи, сумочки, ремені, хустки, прикраси, дрібнички, додаткові аксесуари. Речі дуже різні. Якісь можна носити щодня. Інші навіть мені складно уявити, куди можна було б вдягти. Здебільшого жіночі. Розміри різні, від XXS до 5XL. А от чоловічого і дитячого вибір значно менший.
Зазвичай я просто час від часу, під настрій і відносно вільні гроші їду в секонди. Іноді виходжу з порожніми руками. А іноді доводиться робити 2-3 ходки до каси й думати, як то все донести до таксі. Коли треба знайти певну річ, приблизно розумію, в якому з секондів вона може бути.
Чимало речей купую через соцмережі — інстаграм та фейсбук. Здебільшого не нові, а так само впольовані в секондах або закуплені партіями під запит. Якось недорого скупила в приятельки її танцювальні трайбл костюми (костюми для східних танців). Тож тепер маю багато східних аутфітів. Щось просто віддають: от тобі мішок взуття, з якого нога виросла, от пакет одягу, який став замалий або набрид. На свопі від редакторки Вікенду дещо вхопила!
Якщо треба вдягнути компанію людей в одному стилі, зберу комплектів 5-7. Якщо в будь-якому стилі, вдягну десь сотню.
Більшість речей чекають на свій зірковий час. Деякі все ж покидають «Костюмерну». Щось дарую, щось приносила на своп, незначну частину пропоную на продаж, для цього маю окремий чат у телеграмі. Там є мої речі та круті знахідки, які сама не готова придбати.
Взагалі речі треба передавати в хімчистку. Але ми всім займаємось самі. Попрати й щось полагодити можемо. Якісь речі перероблюємо, зрідка щось створюємо, але часу зазвичай не вистачає на додатковий хендмейд.
Найцікавіші (на мою думку) образи
Попри величезну кількість незвичних луків, завірусилося фото, де я в старому драному кардигані, перемазана сажею, курю в розбите вікно та гріюся чаєм із термоса. Там близько 30 тисяч репостів. Воно відчувається як максимально щире та справжнє. Зіграв велику роль вірш Каті Флекман, після того допису ми з поеткою познайомилися, пішли на каву, гуляли ботанічним садом. Фото зроблене в селі Мила на Київщині. У будинок поцілили рашисти. Ми там зробили багато знімків. А на цьому я просто встала перепочити й погрітися.
Особливе місце займають фото з локацій, які зруйнували русня. Є світлини з Добропарку зі спаленою каруселлю та будинком, від якого лишилися лише сходи.
Є звалище військової техніки.
Ще один будинок, який обстріляла русня. Він лишився відносно цілим, але зайнялася проводка, всередині все вкрите сажею. Власник квартири в цьому будинку — наш знайомий фотограф. Зараз служить у війську.
На шкільні вистави, концерти дітей «Костюмерна» стає в пригоді. Люблю фотосети з дітьми. У мене три доньки, шмот для всіх підібрати з урахуванням теми, локації та домовитися з усіма, бо ж вередують. Такі зйомки не супер-яскраві з точки зору костюмів, але вони дуже сентиментальні.
Обожнюю всілякі дарк і демонічні образи — ідеальна можливість вигуляти свої темні сторони.
Професорка Трелоні з всесвіту Гаррі Поттера мені настільки зайшла, що я зібрала її двічі — в бордовому й у зеленому.
Ще люблю парні зйомки, бо вони виходять драйвові та живіші.
Сторінка проєкту в інстаграмі, канал у телеграмі.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: У вогні народжена краса. Як працює та любить майстриня Таня Федоренко;
Купити дешево, віддати своє. Як працює «Кенгуруш» у Києві;
Зробити вживане модним. Як киянка створює сорочкофутболки;
