Дайте бронік і пальне. Що робить у війську зампотилу

Чи видають у Збройних силах каву та цигарки? Чим займається зампотилу? Чому небезпечно надовго залишати бійця в населеному пункті? Військовий з позивним Дракон розповів про роботу тих, хто займається забезпеченням армії.

— Скільки вже часу ти на великій війні? В якій місцевості?

— Я в армії ще з листопада 2022 року. Місцевість не можу назвати, але це східний напрямок, Донеччина.

— Є стереотип, що зампотилу сидить у великому кабінеті та розпродає воєнний тушняк на OLX. Де твій кабінет, чого ночуєш з бійцями незрозуміло де?

— Зампотилу теоретично може сидіти в кабінеті, але не я. Мені постійно потрібно їздити, щось шукати, домовлятися. Мої підлеглі і я ніколи не продавали щось на OLX, за таке свої ж одразу обличчя розіб’ють. А кабінет можна облаштувати будь-де.

Чого ночую з бійцями? Так краще розуміти людей. Мені завжди необхідно спілкуватися, моє основне завдання — щоб потрібний товар дійшов до бійців.

— Ти кажеш — шукати й домовлятися. А з ким доводиться домовлятися?

— З постачальниками, волонтерами, навіть із цивільними. Наприклад, пробили колесо. Їде якийсь дядько, зняв колесо, відвіз на шиномонтаж, зробили, привіз назад.

Або потрібна велика партія запчастин для авто. Знаєш компанію, її керівництво, звертаєшся. І вуаля — запит виконано.

— Чим допомагають волонтери?

— О, волонтери — це боги. Чого вони тільки не привозять! Маскувальні сітки, тепловізори, ліки, перископні труби, генератори та багато чого іншого. Місяць тому притягли портативну зарядну станцію та блок для швидкої багатоканальної зарядки й автономного освітлення.

Авто теж привозять волонтери. Не уявляю, де вони беруть гроші і як вишукують ті авто. Але Mitsubishi L200 та Toyota Hilux — кращі за параметрами, швидкі та маневрені. Наші бійці ставлять на них кулемети й уперед!

— Де вчать бути зампотилу?

— Щоб стати зампотилу, потрібно закінчувати тиловий виш.

— Розкажи, як проходить твій звичайний робочий день.

— Робота зампотилу полягає в організації забезпечення підрозділів продуктами харчування, речовим майном, зброєю та боєприпасами, автотранспортом, пальним та іншим майном.

Звичайний день — це рано вранці прокинулись, поїли та поїхали щось завантажувати й доставляти в підрозділи. У мене 6 тисяч підопічних, так що роботи вистачає.

— Хто твої підлеглі?

— Начальники служб, водії, кухарі, службовці складів.

— Ти отримуєш від підрозділів певні запити? Чи просто видаєш те, що є на складі?

— Запити отримую постійно, найбільше на зброю та боєприпаси. Також є на речове майно, бронежилети, шоломи. Літні запити — сухий душ, легкі тактичні кросівки. З актуального на всі сезони — балістичні окуляри, глушники на автомати.

Потрібні добрі снайперські приціли з нічним баченням. Три тижні тому одна компанія нам передала декілька таких. Дальність 3000 метрів. Уночі навіть мишей видно.

У продуктах не відмовляю, вистачає всього. У моїх підрозділах зараз створили запас харчів на три тижні, води по 20 тонн у кожному підрозділі.

— Як доставляють необхідне на передову?

— Що ближче до передової, то вищі втрати транспорту. Недавно один з підрозділів під час нічного обстрілу втратив одразу три великих авто. За 20-30 кілометрів від нуля логістика, звісно, краще.

Туди, де небезпечно, доставляють потрібне на великій швидкості. Головне правило тут — їхати швидко й не зупинятися.

І ще постійно має бути зв’язок. Втратив зв’язок — знайди можливість будь-яким способом повідомити. Ще одне важливе правило: краще доповісти правду, ніж сховати її, тому що іноді такі дії вартують життя людей.

— Можеш прокоментувати скандали з цінами закупівель продуктів для ЗСУ?

— Про скандал чув, але не мій підрозділ укладав ці договори.

— Військові кажуть, що перепробували вже купу сухпаїв різних країн — від британських до корейських. Тобі доводилося куштувати?

— У моїх підрозділах лише сухпайки українського виробництва. Мені подобаються, як і тушкованка наших виробників. Вона дійсно смачна.

— Кажуть, військові не можуть без кави. Армія забезпечує чи треба купувати, як і цигарки?

— Так, це правда, кави п’ють багато. У моїх підрозділах на складах її вистачає. Цигарки теж видаємо. Які? Різноманітні, вибір є. Наприклад, Davidoff.

Інші слабкості бійців — це цукерки, печиво та фрукти. Їх теж вистачає. Енергетики є, куди без цього. А головне — хлопці люблять, коли їжу готують як удома. Кухарів підбираємо серед тих, хто до війни працював десь у кафе та ресторанах. Якщо людина любить свою справу, то буде смачно.

— Теоретично можливі ситуації, коли зампотилу доведеться самому стріляти у ворога?

— Чув від одного свого колеги, що йому доводилося таке робити. Мені ні.

— Основні проблеми армії це — ?

— Бюрократи в довольчих органах, які перекладають папірці.

— Що держава може зробити просто зараз, щоб змінити це?

— Відправити бюрократів на нуль, одразу змінюється ставлення до всього.

— Це точно слід писати у статті?

— Точно.

— Твої побажання цивільним.

— Одне побажання для цивільних, особливо для тих, хто рік тому був під орками: згадати про повагу до військових. Бо потроху почали забувати, як недавно благали про допомогу. А тепер іноді здається, що готові плюнути нам у спину.

— А якісь гарні історії про цивільних є?

— Був такий випадок: зламався автобус на дорозі біля населеного пункту, в безпечному місці. Ми залишили там бійця, щоб пригледів за транспортом. А самі рушили далі. Звісно, забезпечили його їжею та всім необхідним.

Приїхали по нього лише за два тижні. Коли забирали, деякі місцеві пані плакали й просили його залишити. Навіть трошки посварилися між собою, коли з’ясовували, чий він, і весь той час вони його постійно годували.