Яких помилок припускаються новачки у війську? Чого найбільше не вистачає бійцям, а чим вони добре забезпечені? Де цивільних вчать воювати? «Український легіон» з 2014 року навчав громадян володіти зброєю та захищати країну. Голова організації Олексій Санніков відповів на питання Вікенду.
— Скільки представників «Українського легіону» зараз воюють?
— До 200 людей, точно порахувати не змогли. Не всі виходять на зв’язок, бо знаходяться в зоні активних бойових дій.
— Маєте відгуки бійців про отриману підготовку?
— Дуже часто підготовка, яку вони отримали у нас, була єдиною. Навчання під час бойових дій не можна називати повноцінним навчанням, це скоріше набір навичок, які умовно дозволяють вижити. На жаль, такий підхід не дає сформуватися правильним навичкам, згадаємо відомий вислів про помилку того, хто вижив.
Тільки сьогодні розмовляв із дівчиною, яка проходить службу у нас в батальйоні. Вона хоче продовжити навчання й отримати ті знання, яких ми не могли давати на своїх заняттях, оскільки громадська організація не має багатьох зразків озброєння, лише ті макети, які ми могли придбати легально. Але індивідуальні тактики, навички роботи з радіостанцією, тактична медицина у неї на рівні, бо свого часу вона пройшла наш вишкіл.
Часто вважають, що жінки йдуть у військо винятково на посади медиків. А ця дівчина реально відпахала дев’ять місяців як рядовий боєць-гранатометник.
— Скільки відсотків мобілізованих і добровольців прийшли воювати підготовленими?
— 24 лютого я побачив біля військкомату натовп, серед них було мало підготованих. У моєму підрозділі 95% людей вперше взяли в руки зброю того дня. Ми реєструвалися й отримували зброю, в перервах доводилося навчати людей елементарних речей: як поводитися зі зброєю, як заряджати.
натисніть, щоб краще роздивитися
— Яких найрозповсюдженіших помилок припускаються новачки?
— Неможливо скласти рейтинг помилок, бо їх дуже багато, оскільки їхній цивільний досвід не відповідає новим реаліям. Найголовніша проблема мобілізації 24 лютого те, що люди, які вперше побачили один одного, а за кілька годин уже направлялися в бій. Така група не є злагодженим підрозділом, бійці не вміють працювати разом. З часом у них з’являлися методи взаємодії. Але це дуже неправильно — відправляти в бій без хоча б трьох тижнів підготовки на полігоні.
— Можете розповісти трохи про те, чим особисто ви займаєтесь на війни? Які війська, які задачі?
— Я прийшов на посаду командиру взводу. Спочатку виконували задачі в Києві. Коли противник відійшов, виїхали в зону бойових дій. Ми у військах територіальної оборони, а вони виконують задачі, які виконує звичайна піхота. Відмінність хіба в тому, що територіальна оборона не має важкої техніки, озброєння, і через це напевно виконання тих самих задач для нас ускладнене.
Чим займаємося? Обладнуємо позиції для когось чи для себе, займаємо там оборону. Буває, охороняємо танки чи виїжджаємо на них, ставили нам і штурмові задачі, але не довелося брати в них участь. Поки що наші основні дії — оборонні.
— Люди, які воюють поряд з вами, — хто вони?
— Як кажуть, зріз суспільства. Є програмісти, є сантехніки. Як підмітив один наш сержант, це ті, хто реагує на загрозу не ступором, а розумінням, що треба бити у відповідь. Якби їх зібрали не в день початку війни, а на зборах за два-три місяці навчили корисного, ефективність їхніх дій була б набагато вищою.
Оскільки всі дуже різні, притиралися доволі важко. Поки були на бойових виходах, доводилося переставляти людей у підрозділах, бо не завжди вони могли співпрацювати між собою. Усі вони дорослі сформовані особистості. Перевиховувати, як написано в статутах для армії, можна хлопців 18-20 років. А з дорослими треба весь час бути медіатором, знаходити способи будувати колектив, щоб він працював.
натисніть, щоб краще роздивитися
— Як зараз забезпечені військові?
— Наша частина непогано забезпечена речовим майном. Усе своєчасно видається. Можливо, в якихось інших частинах справи не так добре, але ми отримали бронежилети та шоломи, приїхала зимова форма. Якщо казати про забезпечення автомобілями, то майже все це здобуте через волонтерів чи придбано за власні кошти. Держава не має ресурсів забезпечувати транспортом. У нас відсутнє те, що має бути по штату. На харчування скаржитися не можна, вода, їжа, все видається вчасно, гарної якості. Бувало, смаколиками радували, і молочними продуктами. Маємо вже й власний рейтинг сухпаїв, пробували британські, французькі, німецькі, українські.
— Чого найбільше не вистачає?
— Коли на нулі, то найбільше не вистачає підтримки власних мінометів. Загалом у війську дуже велика проблема зі зв’язком. Розвʼязуються ці проблеми також через волонтерів або придбанням за власний кошт. Дехто в тилу дуже любить розповідати про великі зарплати військових. Повірте, ту зарплату є на що витрачати: хочеться й додаткове екіпірування придбати, й речі, які не видаються, але потрібні. Поміняти бронеплити на легші. Постійно ремонтувати автомобілі. Тож витрат багато.
Зазвичай бійці скидаються грошима на те, щоб розвʼязати певні проблеми та купити необхідне. Це розповсюджена практика всіх військ і підрозділів.
— Чи вийшло б в цій війні обійтися без волонтерів?
— Без волонтерської допомоги воювати було б дуже важко. Є купа забезпечення, що не проходить через військо: пічки, буржуйки, грілки, медикаменти, альтернативний одяг, зв’язок, дрони, транспорт. Це все отримуємо через волонтерів. Є ще задачі встановлення якоїсь зброї на автомобілі. Волонтери розробляють інженерні рішення та своїми силами встановлюють.
натисніть, щоб краще роздивитися
— Чи працює зараз вишкіл «Легіону»?
— Ми не встигли закінчити 45-й вишкіл. Залік мав бути 8 березня. З початком війни запити на вишколи йшли і йшли. Ми зрозуміли, що з цим треба щось робити. Пошукали хлопців і дівчат, які з різних причин не пішли у військо, але могли б викладати. Таким чином ми перезапустили вишколи, вони зараз проводяться, їх проходять доволі багато людей. Додали також роботу з дронами. Актуалізували навчання згідно з сучасними реаліями.
Майже всі наші інструктори, які вели вишколи, пішли воювати. Лише один інструктор зі старого складу продовжує навчати. І то лише тому, що він зараз проходить реабілітацію після поранення. Виявилося, що у нас є потужний резерв, і він зараз працює.
— Які поради дасте цивільним?
— Потрібно бути підготовленими. Ті, хто зараз боронить країну, не вічні. Вони втомлюються, гинуть, отримують поранення, загострення хронічних хвороб. Рано чи пізно їх доведеться заміняти. Крім того, може бути відкритий додатковий фронт, то доведеться збільшувати наше військо. Будуть потрібні додаткові людські ресурси. Можливо, вже скоро вам доведеться взяти в руки зброю. І ви будете в такому ж стані, як були ми в перший день війни. Тому краще проходити навчання заздалегідь.
Варто подумати про екіпірування. Щось вам видадуть Збройні сили: шолом, форма, взуття. Але є деякі нюанси. Вам не видадуть пальник, щоб зробити каву десь в окопі, укомплектовану за натівськими стандартами аптечку, речі для утеплення, другу форму на зміну. Я не закликаю купувати все екіпірування, але якусь частину можна придбати.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Дістануть кожного: як воює та рятує екіпаж «Бродяги-2»;
Сильні стануть сильнішими: як працює Український ветеранський фонд;
Мінлива доля: як готуватися до війська;
Капітан Немо: як хлопець з Дарниці воює на передовій;
Піт береже кров: поради хлопця з передової;
Зі зброєю та анекдотами: як воює Кирило Сазонов;
Хлопець з передової: бої за Гостомель та серденько від Києва;
