Воля для Сліпого: як Папа Римський врятував українця

Йосип Сліпий з Папою Іваном XXIII, 1963 рік

Як загроза ядерної війни допомогла врятувати українського священника? Що радянська влада обіцяла нерозкаяному вʼязню? Історик Олександр Вітолін згадує, як Папа Римський, президент США та керівник СРСР сприяли звільненню Йосифа Сліпого.

Йосиф Сліпий став священником Української греко-католицької церкви (УГКЦ) у 1917 році, коли його висвятив митрополит Андрей Шептицький. Після смерті Шептицького у 1944-му Йосиф Сліпий очолив Галицьку митрополію. Тим часом радянська влада, хоч формально визнавала свободу віросповідання, змушувала греко-католиків переходити до московського православ’я, в середовищі якого було багато її агентури.

Йосиф Сліпий вирішив залишитися в лоні УГКЦ. Тому в 1945 році священнослужителя заарештували та засудили на вісім років ув’язнення. Він не бажав підігрувати радянській владі, а це тягнуло за собою нові арешти й нові вироки. Умови утримання радянських в’язнів не раз ставили його життя під загрозу. Про страждання Йосифа Сліпого знала й пам’ятала церква.

У 1962 році загроза ядерної війни втілилася у Карибську кризу. Її щасливе розв’язання викликало сплеск ейфорії й у Радянському Союзі, й у США. Громадському діячу, редактору Saturday Review і поборнику миру Норману Казенсу випало в той час відрекомендувати радянським делегатам у США представника Папи Римського Івана XXIII отця Морліона. Хоч власне ця зустріч не мала вирішального значення, але радянські делегати запам’ятали Нормана Казенса. І пізніше його як представника Ватикану запросили приїхати до Москви на зустріч із самим Микитою Хрущовим. Приватні особи не могли втручатися в дипломатію США, але Джон Кеннеді розумів важливість моменту та побажав Казенсу успіху.

Перед візитом до Москви Казенс зустрівся з Папою Римським Іваном XXIII та обговорив майбутню зустріч із Хрущовим. Папу Римського турбувало становище вірян різних конфесій у Радянському Союзі, як католиків, так і євреїв. 14 грудня 1962 року Казенс зустрівся із Хрущовим.

Хрущов почав зустріч із розмови про сім’ю гостя та розповів йому про свою. Потім перевів розмову на тему десталінізації та засилля бюрократії, намагаючись зняти зі своєї влади відповідальність за репресії та переслідування. (Насправді вони не припинялись, але зменшили оберти.) Обговорюючи становище УГКЦ, Хрущов навіть допустив, що смерть Андрея Шептицького не була випадковою. Казенс завів мову про Йосифа Сліпого та наголосив, що Папа Римський не хоче торкатися теми засудження Йосифа Сліпого, але вважає за добре, щоб той дожив свої останні дні на волі. Але Хрущов заявив, що не готовий поліпшувати відносини з Ватиканом такою ціною. Коли Казенс заговорив про євреїв, то помітив, що Хрущов роздратувався.

Під час обговорення ООН Хрущов заявив, що він не вважає організацію об’єктивною миротворчою силою через вплив США. Казенс відказав: США так само мають перестороги щодо ООН через те, що СРСР має право вето в Раді безпеки. Казенс сподівався, що ООН стане об’єктивною та стоятиме на варті законності та миру в усьому світі. На це Хрущов заявив, що не погодиться, щоб ООН вказувала СРСР, що робити. Норман Казенс повернувся до США, передавши привітання Хрущова Папі Римському та Кеннеді. У січні радянський посол у США повідомив Казенса про рішення Хрущова звільнити Йосифа Сліпого на знак поваги до Папи Римського та запросив на нову зустріч.

Звільнення виявилося вчасним. Йосиф Сліпий важко занедужав після чергового етапу. Різку зміну в поведінці начальника й лікарів він сприйняв як провокацію. У звільнення повірив лише тоді, коли для нього спеціально пошили ризи. Але радянська влада не хотіла, щоб священник проповідував на волі. Тож Йосипа Сліпого вислали за кордон. Там він одужав і ще 21 рік прожив у Римі. Йосиф Сліпий залишив спогади, які свідчили, що йому пропонували роботу в Академії Наук у Києві як науковцю — тобто волю та нормальне життя, якщо він виступить проти Папи Римського.

Після звільнення Йосифа Сліпого Норман Казенс ще раз відвідав Москву. Завдяки його посередництву на волю вийшов ще один релігійний діяч — Архієпископ Празький Йозеф Беран, який пройшов через німецькі концтабори, а в 1949-му став в’язнем комуністичного режиму. Під враженням від подій Норман Казенс написав книгу «Неймовірний тріумвірат: Джон Кеннеді, папа Іван, Микита Хрущов». Згадуючи ті події, він особливо наголошував на тому, що після звільнення Йосифа Сліпого «тріумвірат» доволі швидко перестав існувати. Кеннеді вбили, Папа Іван XXIII помер, а Хрущова відсторонили від влади. Тож звільнення Йосифа Сліпого в часи цього тріумвірату можна вважати своєрідним дивом.