фото Depositphotos
Як війна вплинула на бізнес і як працює компанія, керівник якої зараз воює? Які нові цінності просувають бренди та про що вони говорять? Чи справді про Україну почали забувати у світі? Вікенд разом з Forum Group розпитав керівників і власників піар-агенцій про роботу в нових умовах.
Вікторія Чернова, Chief Growth Officer, Newsfront Communications
Керівник компанії Володимир Дегтярьов пішов воювати. Він виходить на зв’язок з вами?
— Останній місяць Володимир був на фронті на Харківщині, тому виходив на зв’язок нечасто. Був невеликий проміжок часу, коли поруч із розташуванням його батальйону пошкодили вежу мобільного зв’язку. Ми звикли, що хоча б іноді Володимир зʼявляється у чатах, сторіз або постах на своїх сторінках. Тому цей період тиші дався всім нам емоційно важко. Згодом їм вдалось налагодити зв’язок, ми почали отримувати звичні апдейти від Володі та трошки заспокоїлись.
Зараз Володимира перевели до Служби зв’язків громадськості Штабу командування ТрО, очолити проєкти зовнішніх комунікацій. Він навіть має змогу підключатись до командних онлайн-статусів. Поки ми точно не знаємо про його завантаження та можливість брати активнішу участь в управлінні агенцією.
Наскільки складно працювати без керівника?
— Структура агенції влаштована так, що кожна робоча група на чолі з акаунт-директором автономна у процесах надання послуг клієнтам. Директори, менеджери та екзекʼютіви спілкуються з клієнтами напряму, координують задачі, документообіг, оплати, тому проєктні процеси не страждають, якщо відсутній будь-хто з топменеджменту. Операційно агенцією керують два співзасновники: Наталя Березовська та Володимир Дегтярьов. Тривалий час Наталя брала на себе стратегічні питання розвитку агенції та фінансове планування. Тактичне ж управління та представницькі функції здебільшого виконували ми з Володимиром. Зараз ситуація змінилась, і Наталя перебрала на себе більше функцій керівника. Тому несправедливо казати, що ми залишились без нього зовсім.
Інший аспект — емоційний. Володимир не тільки наш керівник і найдосвіченіший колега, з яким ми звикли постійно радитись. Він — близька людина, яка перебувала на фронті в реальній небезпеці. Це, певно, найскладніше у війні. Втрачати клієнтів і замовлення не так страшно, як втрачати зв’язок із близькими. З іншого боку, ми всі, і я особисто, знали, що маємо зробити все, аби не зганьбити нашого захисника та боротися за Newsfront, за клієнтів, які нам довіряють, і майже 30 професіоналів агенції, які наша найбільша цінність.
Він єдиний з ваших співробітників, хто зараз на фронті? Чи є й інші?
— Володимир — єдиний із наших колег, хто приєднався до лав ЗСУ. Разом із тим, в нашій команді багато волонтерів, які допомагають армії, працюють на інформаційному фронті, долучаються до благодійних ініціатив.
Назвіть 3-5 головних проблем, які принесла війна. Як ви з ними справляєтеся?
— Основні проблеми бізнесу, які пов’язані з війною — це невизначеність і неможливість прогнозувати прибутки й падіння та трансформація попиту на комунікаційні послуги на українському ринку, а також психологічні травми та вигорання.
Якщо почати з першого, то спринти для операційного планування у нас скоротилися до трьох місяців. Так само кампанії з клієнтами та навіть комунікаційні стратегії набагато більше обмежені в часі. Порядок денний швидко змінюється, тож ми навчаємось бути ще гнучкішими, швидшими та проактивнішими.
На жаль, ми також не можемо стійко оцінювати кількість запитів від потенційних клієнтів. Зараз робота з комунікаціями брендів потрошки відновлюється, проте, наприклад, довгострокові пресофіси складніше продавати. А саме вони є основою прогнозованого доходу. Більшість запитів трансформується, з’являється акцент на стратегічних комунікаціях, консультуванні, аудитах.
Ми також відчуваємо просте людське виснаження, бачимо психологічні травми в тих, хто хвилюється про близьких, чиї рідні міста під обстрілами або окупацією росіян. Намагаємось нікого не залишати з цим сам на сам. Ефективність роботи агенції не зменшилась, тому що ми тримаємося разом, приходимо на заміну тим, хто потребує тимчасової паузи, говоримо про страхи й переживання. Віра в ЗСУ, Україну та бажання взяти участь у побудові її кращого майбутнього об’єднує нас у часи найскладніших випробувань.
Основні напрямки вашої роботи зараз це…?
— Ми продовжуємо надавати послуги пресофісу на аутсорсі та допомагати брендам будувати системні зв’язки з медіа. Серед наших клієнтів — ІТ-компанії, представники фармацевтичного ринку, FMCG, міжнародні організації. Додається також робота з розробки стратегій для клієнтів, зокрема з побудови бренду роботодавця, антикризові комунікації, проведення медіатренінгів і репутаційних аудитів, розробка та реалізація діджитал-кампаній і SMM.
Як змінилися комунікації брендів під час війни?
— До війни ми бачили запит на корпоративно-соціальну відповідальність, розвиток бренду роботодавця та комплексні комунікації, коли кампанії мають чіткі цілі та критерії оцінки ефективності. Ці тенденції зберігаються, проте трансформуються відповідно до вимог воєнного часу. Компаніям необхідно мати й комунікувати чітку позицію щодо підтримки України, роботи на ринках інших країн.
Волонтерська й благодійна діяльність перестають бути чимось незвичайним, натомість перетворюються на базову діяльність відповідального бізнесу.
Про це можна говорити публічно, проте звернути увагу на унікальність і користь досвіду компанії для інших бізнесів. Як ніколи важливо чітко визначити ключові повідомлення, з якими ви виходите у публічну площину. Це допоможе побудувати правильний зв’язок із цільовою аудиторією та її цінностями.
Є речі, які вас підтримують, надихають, дають ресурс рухатися далі?
— Найперше — це люди, наша команда, близькі. За яких варто боротись, робити кожному трошки більше, аби упевнитись, що усі ми матимемо «завтра». З точки зору бізнесу, з точки зору кар’єри та особистісного розвитку. Я бачу, як ми усі зараз ще більше цінуємо можливість проводити час разом.
Це також маленькі мрії — приїхати до мами в Дніпро, поїхати на море в український Бердянськ, побачити Харків, нарешті завести собаку.
Друге — це нові навички. За період війни я отримала додаткову освіту і стала сертифікованим практиком перезбірки (Certified Reinvention Practitioner). Зараз я застосовую інструменти перезбірки, які допомагають оновити процеси в різних системах, всередині агенції. Також намагаюсь перекладати матриці й підходи, аби ці знання стали у пригоді й іншим бізнесам. Можливість бути корисною там, де я зараз є — надихає і допомагає триматись.
Ваші побажання київському бізнесу зараз.
— Триматись, як би банально це не звучало. Намагатись аналізувати те, що ви пройшли за ці місяці війни, виділити успіхи, навіть найменші, й спробувати їх масштабувати. Іноді для відновлення потрібно оновити операційні процеси, іноді змінити бізнес-модель, додати нові продукти або ринки, диверсифікувати джерела надходжень. Усі ваші ідеї, експерименти, спроби відновитись — важливі й цінні, не час опускати руки. Нас захищають найсміливіші воїни в усьому світі, й ми теж маємо залишатись сміливими, донатити та продовжувати робити своє, навіть, якщо дуже болить.
Наталя Холод, засновниця та CEO агенції комунікацій «ВАРТО»
Сумуєте за офісом?
— Так, сумую — бо це був з любов’ю зроблений творчий простір, там хотілося бути, він справді налаштовував на робочий лад. Чи сумую настільки, щоб не могла від нього відмовитися? Ні. Я пройшла для себе етап «офіс потрібно зберегти будь-яким чином». Безумовно, він влаштовував нас до війни: офіс складається із двох частин, у другому приміщенні ми не так давно закінчили ремонт. Однак зараз ми вирішили від однієї з частин відмовитися. Спіраль розвитку агенції стала більшою, і я розумію, далі ми створимо ще кращий офіс для того, щоб реалізовуватися в новому форматі, куди нас приведе наш досвід під час війни.
Оскільки ми зацікавлені у міжнародному розвитку, то, можливо, в нас з’являться фізичні офіси в інших країнах, якщо це буде потрібно. А із закінченням війни в Україні подивимося ще раз на наш чинний офіс: чи буде він достатній для наших амбіцій, чи потрібно буде змінювати його на амбітніший, який ми планували у стратегії довгострокового розвитку на п’ять років.
Наскільки складно переналаштуватись на віддалену роботу?
— Це було нескладно. На щастя, нас загартувала пандемія і ми, як агенція і як бізнес, навчилися працювати дистанційно, налагодили всі потрібні процеси. Це відбулося одночасно із систематизацією бізнесу. Тому організувати саме операційну діяльність під час війни було нескладно — ми фактично мали готове рішення з налагодженою системою роботи та всіма потрібними інструментами.
Які ваші маркери для повернення в офіс і роботи офлайн?
— У нашому випадку таким маркером стане бажання самих співробітників повернутися на роботу в офіс і їхня фізична присутність у Києві. Я знаю, що багато компаній ставлять якісь ультиматуми, що «ви маєте вийти, хто не вийде — того звільнено». У нас інакше, ми справді дуже ефективно налагодили процес дистанційної роботи, робота від цього не страждає. Тому маркером повернення буде бажання команди та запит від клієнтів на офлайн зустрічі.
Назвіть 3-5 головних проблем, які принесла війна. Як ви з ними справляєтесь?
— Першочерговою проблемою, звичайно, є невизначеність — нерозуміння, що буде далі, і неможливість нормального довгострокового планування. З цим насправді пов’язане й все інше.
Проблемою є страх бізнесу вкладати гроші в розвиток — бо нема прогнозів, коли війна закінчиться, і немає розуміння у власників і топменеджменту, яким чином розподіляти резерви та гроші, які приходять. Пункт «розвиток» за пріоритетом залишається на останньому місці. У нашій галузі це особливо відчутно. Маркетинг і піар скорочують з переляку спочатку зовсім. Потім, коли розуміють, що бізнес без цього взагалі припиняє приносити гроші, починають обережно вкладати, але водночас хочуть, щоб одне вкладення одразу приносило результат. На жаль, комунікації так не працюють: одне відірване від стратегії повідомлення не дасть стабільний потік нових грошей.
Цікаво, що навіть звичні інструменти — не порятунок. Треба в певному сенсі ставати стартапом і заново відкривати своїх споживачів, заново перезбирати свій продукт і коригувати комунікації в бізнесі. Усе, що працювало раніше, зараз працює інакше. Старі метрики не дають розуміння реальної ситуації.
Загальною проблемою є формулювання «не на часі». Це новий досвід для всіх українців — жити під час довготривалої війни. У такому стані немає розуміння, що на часі, а що — ні. І це помітно і в комунікаціях брендів, і навіть просто по людях.
Проблемою є також емоційний стан всіх учасників бізнес-процесів: партнерів, колективу, всіх людей загалом. Війна зробила людей менш ефективними — і зараз це нова норма. Але це впливає на можливість давати продукт найвищої якості, яку вимагає збільшення конкуренції на ринку. Люди дають меншу ефективність на одиницю часу. Керівники мають зважати на цей момент і максимально допомагати команді впоратися з цим емоційним станом, лояльно ставитися до психологічних практик, до включання та спонукання колективу до таких речей. Головне — визнати цю проблему, бо тоді розумієш, що з нею треба якось справлятися.
Також у стресовому стані український бізнес тримає потреба пошуку нових ринків збуту. Налагодження контактів із закордонними партнерами й переорієнтація на іноземні ринки потребує часу, а часу зараз бізнесу й не вистачає, бо треба розв’язувати нагальні проблеми. І якщо раніше бізнес, який впевнено почувався на українському ринку, міг виходити на іноземні ринки завдяки грошам, які інвестує в розвиток, то зараз ситуація така, що на міжнародний ринок треба вийти швидко і тими грошима, які потрібні на виживання. Час підганяє, потрібного досвіду немає, закордонний ринок працює повільніше, ніж наш, конкуренція зростає — все це виснажує та нервує.
Є речі, які вас підтримують, надихають, дають ресурс рухатися далі?
— З одного боку — це якісь філософські речі. Наприклад, розуміння та згадування свого досвіду: всі важкі витки розвитку нашої агенції за 17 років існування завжди давали нам поштовх для виходу на нові орбіти. Стреси завжди нас загартовували, робили сильнішими.
Колись у нас був офіс на Майдані — класний, у старовинному будинку з дубовими стінами й мармуровими підвіконнями. У період Революції Гідності, навіть 18 лютого, коли відбувалися розстріли людей на Майдані, ми були там, працювали в офісі. І коли Революція закінчилася, я досить легко відмовилася від того офісу — бо Майдан став місцем, куди не хотіли їхати клієнти. Він нагадував про наш великий біль.
Так почався новий етап розвитку компанії, й ці зміни згуртували команду: ми переосмислили наші продукти, почали використовувати нові інструменти. Тобто у мене особисто як у власника й керівника є досвід, що найгірші втрати надалі дають зростання. Поки щось не зруйнується, ти не можеш побудувати нове. Може статися все, що завгодно, але в нашій команді залишаться досвід, вміння ухвалювати управлінські рішення, згуртованість колективу. І з цією командою ми зможемо зробити будь-що нове. Така філософська штука надає мені наснаги.
Дуже підтримує віра в перемогу України. Віра й захоплення нашим народом, і окремими людьми — і рідними, і членами команди, і всіма, кого знаю особисто. Цю міць української нації почали відчувати всі зараз, і це дає сили та впевненість.
Надихає те, що моя команда — мої однодумці. Я відчуваю віру в нашу справу та бажання все зробити якнайкраще попри складність ситуації. Вміння команди бути гнучкими, бажання трансформуватися — мене як керівника це дуже надихає.
Зараз мене ще сильно підтримує те, що знаходячись в Європі я побачила як сильно Україна пішла вперед у багатьох питаннях: диджиталізація, бюрократія, сервіси. Ми сильно себе недооцінювали в тому, які кроки наша країна вже зробила за 30 років. Фокус уваги був завжди на тому, що погано, чого не змогли досягти, але насправді ми зробили дуже багато крутих речей. І зараз це відчувається, цим пишаєшся — і є велике бажання повертатися і свої досвід й сили продовжувати вкладати в Україну.
Основні напрямки вашої роботи зараз це…?
— Нашим флагманським продуктом була й залишається комунікаційна стратегія. Це робота важлива для кожної компанії, що спрямована на життя. Чи стала стратегія менш потрібною зараз? Ні, навпаки — зараз усі старі стратегії треба адаптувати, актуалізувати чи переглядати, робити їх робочими та ефективними в умовах сьогодення. Зараз стратегія робиться швидше, на основі тих стратегій, які вже існують у компанії, робиться на коротші ітерації — раніше ми розробляли стратегію та тактичний план до неї на 12 місяців, а зараз — на 3 місяці з варіантами подальшого розвитку.
Інформаційні кампанії стали ще більш багатоканальними. З урахуванням зростання уваги аудиторії до пабліків, Телеграм-каналів і спільнот у соціальних мережах, ми активно підсилили цей напрямок. ЗМІ в умовах війни стали лояльнішими та відкритішими. Хоча треба враховувати, що й конкуренція за увагу аудиторії медіа зросла — бренди тепер конкурують не тільки між собою, але й з самою темою війни, до якої увага аудиторії прикута найбільше, що цілком логічно.
SMM, який був потрібен бізнесам і до війни, став особливо актуальним зараз — ми проводили дослідження, які показали, що люди споживають найбільше інформації саме із соціальних мереж. Але стратегії SMM-просування також потребують адаптації, адже потрібно передивитися tone of voice, завжди враховувати контекст дня та подій при публікації постів, та оновити метрики — для ефективного донесення меседжів бізнесу зараз потрібна більша частота контакту з аудиторією.
Ми не придумували нові продукти, бо в цьому нема потреби. Ми адаптували наші послуги під нові реалії.
Ваші побажання київському бізнесу зараз.
— Моє побажання: чесно прийняти усвідомлення, що в точку 23 лютого 2022 року ми не повернемося вже ніколи. Зараз бізнес має розуміти: треба не утримувати й не досягати того рівня, який був до війни, а створювати для себе нові метрики, рухатися далі. Не треба себе порівнювати з тим, ким ти був до війни. Ваших клієнтів могло стати більше, а могло поменшати. Твій продукт міг стати продуктом першої необхідності, а міг відійти на другий план. Могли змінитися мотиви та умови покупок.
Коли я для себе зрозуміла, що маю зараз керуватися не показниками, які були до війни, а амбіціями, які я маю зараз, то стало значно легше ухвалювати управлінські рішення.
Наталія Морозова,
СEO Havas Village Ukraine
Назвіть 3-5 головних проблем, які принесла війна. Як ви з ними справляєтесь?
— З першого дня війни пріоритетом для нас була безпека наших співробітників і членів їхніх сімей. Усі наші сили ми зосередили на тому, щоб допомогти їм виїхати, знайти безпечніші місця, максимально допомогти логістично, психологічно та матеріально. Нас дуже підтримала наша глобальна мережа Havas Group: у різних країнах вони зустрічали й допомагали з житлом нашим людям, запровадили гарячу лінію психологічної підтримки, до якої могли звернутись всі охочі. Додатково ми також створили медичний та emergency фонди для допомоги команді у скрутних ситуаціях. Кожен працівник знає, що може завжди звернутись до нас, і ми будемо шукати рішення.
Другим пріоритетом для нас стала допомога державі.
Уже 25 лютого ми створили робочу групу для розробки креативів, запуску PR і медіакампаній, а також залучили весь наш ресурс для участі в інформаційній боротьбі проти Росії.
Ми активно співпрацювали й продовжуємо працювати з Офісом Президента, виконуючи різноманітні задачі для них, а також паралельно проактивно запускаємо власні проєкти та PR-кампанії.
Третім завданням для нас став порятунок бізнесу. У нашій групі компаній працює 200 людей, і забезпечення їх роботою та грошима для життя стало наступним важливим пріоритетом для нас.
З квітня наша Група працює як соціальний бізнес. Це означає, що всі зароблені гроші ми ділимо серед співробітників, аби навіть ті, для кого роботи наразі немає, мали змогу забезпечити себе та свої сім’ї. Також почали активно виходити на міжнародний ринок і вже працюємо з більш як 10 країнами, де маємо 20+ проєктів різної складності та специфіки. Але, впевнена, це тільки початок. Крім того, деякі наші українські клієнти теж продовжують запускати рекламні, комунікаційні та медіакампанії, тож ми почали отримувати нові запити.
Основні напрямки вашої роботи зараз це…?
— Їх по суті два. Благодійні pro bono проєкти для нашої країни спільно з Офісом Президента та Міністерством культури, а також комерційні проекти для наших українських і міжнародних клієнтів.
Як змінилися комунікації брендів під час війни?
— Безумовно, основною темою зараз є всебічна підтримка країни та соціальні проєкти різної спрямованості. Усе, аби підтримати один одного та державу у ці складні часи!
Є речі, які вас підтримують, надихають, дають ресурс рухатися далі?
— Мене дуже надихає, коли вкладені сили та енергія приносять результат та користь. А також надихають моя родина, друзі, колеги, ну і звісно гарні новини.
Ви недавно були в Каннах. Що там побачили? Світу ще цікава Україна чи праві скептики, які кажуть, що від нас втомилися?
— На Каннському фестивалі я побачила неймовірну підтримку України від усієї креативної індустрії світу. Уперше на великій сцені був виступ українських креативників, вперше був представлений український стенд і вперше три українські проєкти здобули нагороди на Cannes Lions International Festival.
Зі сцени постійно лунали слова підтримки України, а декілька міжнародних кейсів взяли нагороди саме за проєкти для нашої країни.
Зі свого боку наша лідерська команда Havas Village Ukraine мала виступ для міжнародної аудиторії в Havas Café, де ми ще раз наголосили на необхідності світової підтримки України.
Чи треба робити більше?
— Безумовно, скільки б ми не робили, цього замало й потрібно ще більше, поки ми не переможемо! Коли я дивлюсь на наших хлопців і дівчат із ЗСУ, іноді розумію, що роблю недостатньо, тому підіймаю свою планку ще вище та продовжую працювати далі.
Ваші побажання київському бізнесу зараз.
— Триматися, допомагати, підтримувати, об’єднуватись! Ми маємо бути нашим економічним фронтом, маємо підтримувати ЗСУ, наших людей, нашу державу. Маємо шукати та знаходити нові можливості навіть якщо здається, що їх немає. Маємо перемогти!
Діма Адабір,
директор із розвитку бізнесу, Banda
Назвіть 3-5 головних проблем, які принесла війна. Як ви з ними справляєтесь?
— Майже всі проєкти, з якими ми працювали до війни перестали бути актуальними. Стратегії, які ми готували для брендів та меседжі (особливо на український ринок), залишилися в минулому житті. Комерційних проєктів у перший місяць війни не було зовсім. Потім почали потихеньку реанімуватися проєкти, націлені на міжнародний ринок. Їх було небагато, але вони стали першими реальними грошима, які пішли в обіг агентства. Зараз уже знову почали працювати з нашими постійними клієнтами — ПриватБанк, ЦУМ, Comfy, Монобанк, Молокія тощо. Також ми продовжуємо працювати над розвитком кампанії Ukrainian Bravery як всередині України, так і у світі.
Основні напрямки вашої роботи зараз це…?
— З початку війни у роботі Банди багато що змінилось: ми зрозуміли наскільки важливо швидко реагувати, працювати із соцмережами, вміти робити кампанії без дорогого й тривалого виробництва, мати змогу закривати багато тасків внутрішнім ресурсом. Тому зараз майже все, що ми робимо, ми робимо самотужки, без залучення продакшн-студій, без сторонніх підрядників. Ми самі збираємо відео, монтуємо, робимо озвучку, співаємо саундтреки для роликів. Зараз ми перейшли на підхід, в якому намагаємося розібратися в короткостроковій стратегії, зрозуміти, які теми важливі для комунікації бренду просто зараз, визначити таких 2-4 напрямки та дивитися, як ми можемо їх комунікувати через власні медіа клієнта. Ми прокачали свою роботу в соціальних медіа — ще минулого року ми почали працювати з двома міжнародними стрімінговими сервісами, які мають величезний досвід у роботі зі своєю фан-базою. Так ми дізналися багато нового та зараз відповідаємо за роботу зі сторінками у фейсбуці та інстаграмі.
Як змінилися комунікації брендів під час війни?
— Ринок реклами та комунікацій змінився дуже сильно: великим брендам зараз недоречно виходити з рекламними кампаніями у тому форматі, до якого ми звикли до початку повномасштабної війни. Але не можна й зовсім зникати з поля комунікацій — зараз дуже важливо продовжувати говорити, розповідати, що ви робите. Так люди розумітимуть, що ви маєте сміливість продовжувати працювати, і це важливо. Сьогодні немає можливості випускати великі брендові кампанії через телебачення та наружку — все зводиться до використання власних медіа компанії: додатка, сайту, соціальних мереж.
Зараз комунікація не рекламна, а корисна: бренди допомагають людям своєю продукцією, послугами та розповідають про свою соціальну позицію.
Наприклад, кампейн для Привату каже: «так, зараз реклама недоречна, але якщо ви бачите цей ролик — знайте, що ми працюємо, наші банкомати поповнюються, відділення відкриті, ми продовжуємо випускати картки та все це, попри війну».
Є речі, які вас підтримують, надихають, дають ресурс рухатися далі?
— Так, неймовірна сміливість українського народу.
Ви недавно були в Каннах. Що там побачили? Світу ще цікава Україна чи праві скептики, які кажуть, що від нас втомилися? Чи є запит на українське у світі?
— Дискусія за участі українських креативників Creativity under bombs була запланована на ранок першого дня Каннського фестивалю. У нас були побоювання, що на виступ не зберуться люди, плюс деякі делегати могли ще не доїхати. Але коли ми підійшли до зали, побачили величезну чергу з людей. Зал був заповнений. Наприкінці виступу всі стояли й аплодували кілька хвилин.
Міжнародній аудиторії цікаво дізнатися, що відбувається в Україні: інтерес до нашої країни точно не спав. Люди постійно підходили до українського стенда в Каннах, фотографували, переходили за QR-кодом, цікавилися, як можуть допомогти Україні. З упевненістю можна сказати, що світова креативна спільнота з нами, ми можемо розраховувати на її підтримку.
Чи достатня наша державна інформполітика та піар усього українського? Чи треба робити більше?
— Ми бачимо багато проєктів у нашій сфері, які допомагають розповідати світу про події в Україні, про нашу культуру, талановитий народ. Насамперед це кампанії у соціальних мережах — зараз вони дають надпотужний ефект. Наприклад, наш проєкт із Мінцифрою BRAVE UKRAINE побачили більш як у 19 країнах світу. Нас підтримали міжнародні медіахолдинги densu, Publicis та OMD, за що їм величезна подяка. І таким чином, у нас вийшла найбільша рекламна компанія України за всю історію її існування. До проєкту також приєдналися понад 200 українських бізнесів, які розповіли про свою сміливу роботу в ці місяці війни. Зараз те, наскільки нас гучно чути у світі, залежить від кожного з нас, і треба робити все задля того, щоб міжнародна увага була прикута до України.
Ваші побажання київському бізнесу зараз.
— Продовжувати працювати незважаючи ні на що: допомагати людям своєю продукцією та послугами, розповідати про свою соціальну позицію. Компанії можуть сильно впливати на громадську думку, на дух українців і можуть підтримувати єдність народу. Це найважливіше!
Завжди приємно бачити, що український бізнес бореться на економічному фронті.
Світлана Сом, маркетинг-менеджерка Forum Group:
Сьогодні надзвичайно важливо розповідати історії того, як підприємці відновлюють свою діяльність.
Ми вирішили звернутися та поговорити із представниками сфер, які більшою мірою постраждали в результаті повномасштабної війни. Креативна індустрія, девелопмент, ритейл, логістика… немає такої галузі економіки, яка не зазнала б змін.
Як події вплинули на бізнес, що довелося змінити та які нові орієнтири обрати. Відповіді у кожного свої, кожна історія унікальна. Однак упевнені, для всіх нас фінал буде один — тільки щасливий.
Маємо надію, що приклади наших героїв надихнуть.
І разом ми пришвидшимо перемогу.
Читайте також: Хаос, темна сторона та дозвіл на погані вірші. Як пише Марина Пономаренко;
Мрії, плани та інсайти: що українці привезуть з-за кордону;
Могили, свастика, тарілки: як працювала українська розкопувачка гробниць;
Дуже дороге: як українці продають сіль, пальне, марки та півників на OLX;
Пошук пухнастиків: хто і як рятує тварин в Ірпені та Бородянці.
