Будівля колишньої лікарні для дітей. 1994 р.
Як родина Бродських будувала в старому Києві лікарні з власними електростанціями, а цукрові королі рятували місто? Що пов’язує мільйон старих цеглин, Лазаря Бродського та сучасних фармацевтів? Вікенд згадує, як меценати будували клініки.
21 жовтня 1896 р. Товариство боротьби з заразними хворобами відкрило в Києві на Байковій горі Бактеріологічний інститут. Його побудували на капітали «цукрового короля» Лазаря Ізраїлевича Бродського — одного з засновників і першого голови ради Товариства. Ця ініціатива була надзвичайно важливою, бо у місті з давніх часів траплялися різні епідемії. Останній спалах холери стався в 1892 р., а тепер прийшов дифтеріт.
З 1886 р. в Києві на вул. Маріїнсько-Благовіщенській (вул. Саксаганського) діяла невелика бактеріологічна лабораторія, проте її можливості були недостатніми. У жовтні 1894 р. з-за кордону повернувся професор кафедри хірургічної патології університету св. Володимира О. Павловський, який виїжджав туди для вивчення технології приготування рятівної протидифтерійної сироватки, — і в лабораторії відразу налагодили її випуск.
З ініціативи Павловського в 1894 р. заснували Товариство для боротьби з заразними хворобами. Далі планували створення інституту, оснащеного за останнім словом медичної науки. Лазар Бродський, обраний головою Господарського комітету, пообіцяв надати необхідні кошти.
Заснована Товариством будівельна комісія під головуванням відомого київського купця С. Могилевцева вивчила досвід будівництва подібних установ у Парижі та Берліні. Автора проєкту майбутньої будівлі архітектора К. Іванова направили до Петербурга, щоб ознайомився з детальним плануванням та облаштуванням зразкового Інституту експериментальної медицини. До цієї установи Л. Бродський раніше теж мав стосунок — пожертвував на її користь 75 тис. руб., за що був ушанований найвищою подякою государя.
І ось 14 квітня 1896 р. в Протасовому Яру відбулося закладення двоповерхової будівлі Бактеріологічного інституту. За проєктом на нього мало піти 1 млн шт. цегли, з яких 200 тис. до цього урочистого дня вже лягли в фундамент і цокольний поверх. Як потім писали газети, жодна з громадських споруд Києва не будувалася з такою швидкістю — вже через шість місяців і тиждень, 21 жовтня, інститут був відкритий. На урочистостях були присутні Їх Високість принц А. Ольденбурзький — молодший брат засновниці Покровського монастиря княгині Олександри Петрівни, генерал-губернатор А. Ігнатьєв та інші офіційні особи. Після молебню з промовою виступив Лазар Бродський.
Корпус Бактеріологічного інституту, виконаний у стилі ренесансу, мав у довжину 48 м, у висоту — майже 13 м і налічував 40 кімнат з паровим опаленням. У великому дворі розташовувалися стайня на 135 голів і приміщення для кроликів, морських свинок, собак. Будівництво здійснював відомий київський підрядник Л. Гінзбург, і весь комплекс обійшовся Бродському більш ніж у 100 тис. рублів. Науковим керівником інституту і завідувачем його сироватковим відділом став професор О. Павловський. При інституті працювали курси з підготовки лікарів-бактеріологів та імунологів. Нині тут — підприємство з виробництва бактеріальних препаратів «Біофарма».
У 1899 р. Лазар Бродський виступив ще з одним благодійним вчинком у сфері медичного забезпечення киян — запропонував університету св. Володимира розширити акушерську клініку на Бібіковському бульварі (бульв. Т. Шевченка), 17. З 1844 р. вона розташовувалася в головному університетському корпусі, а в 1888-му перейшла у власну одноповерхову будівлю. Через п’ять років був надбудований другий поверх, і брати барони Штейнгелі пожертвували 50 тис. руб. на заснування відділення на 10 ліжок в пам’ять про їхніх покійних батьків. І ось тепер Лазар Ізраїлевич вирішив зробити те ж саме для увічнення пам’яті його дочки Віри, яка померла 16-річною в січні 1895 р.
За проєктом архітектора Ессена звели двоповерхову прибудову, яку освятили 14 травня 1900 р. У клініці додалося 10 ліжок, з’явилися гідропатичне відділення та бібліотека. Книги для неї подарувала сестра Віри — баронеса Клара Гінцбург, а в приміщенні висів портрет покійної дочки Бродського роботи художника М. Пимоненка.
З колишніми університетськими клініками на бульв. Т. Шевченка пов’язана діяльність багатьох видатних київських лікарів. Зараз у цих будівлях працює лікарня №22. Бродський планував на додаток до Бактеріологічного інституту заснувати на Байковій горі ще й інфекційну лікарню. Але раптова смерть у вересні 1904 р. у віці 56 років не дозволила здійснити задумане.
Значним був внесок у охорону здоров’я міста і молодшого брата Лазаря Бродського — Лева. Він став членом Товариства допомоги хворим дітям, що виникло в 1891 р., і зробив значний грошовий внесок для відкриття на вул. Михайлівській безплатної лікарні. Потім міська дума виділила Товариству по Бульварно-Кудрявській, 20 ділянку для будівництва амбулаторної лікарні. 18 жовтня 1898 р. будівлю, яка обійшлася Бродському в 60 тис. руб., освятили. Тут були великий вестибюль, зал очікування на 300 осіб, приймальня, п’ять кабінетів для огляду хворих, операційна, перев’язувальна, інфекційне відділення, лабораторія, аптека та інші необхідні приміщення, зокрема житлові кімнати для лікарів і прислуги.
Ще одна лікарня, пов’язана з Левом Бродським, розташувалася на мальовничому дніпровському схилі, де проходить Паркова дорога. Місце це здавна називалося Проволом, потім за іменем домовласників стало Козлівкою — Козлівською вулицею. Тут і побудувало свою лікарню Товариство лікарень для хронічно хворих дітей.
Ця благодійна організація виникла в Києві в 1899 р. з ініціативи баронеси А. Розен і працювала під керівництвом дружини керуючого Київським удільним округом С. Лихаревої. Спочатку облаштували лікарню на 12 ліжок в орендованому приміщенні на Андріївському узвозі, але кількість хворих зростала, і довелося думати про власну будівлю. Будівельна комісія швидко домовилася про довгострокову оренду земельної ділянки, що належала військовому відомству на Козловці, і в жовтні 1903 р. тут відбулося закладення лікарняного корпусу. Витрати на будівництво склали 74 тис. руб., 50 тис. з них надав Лев Бродський.
Освячена 31 жовтня 1904 року двоповерхова будівля мала палати на 45 ліжок, операційну, гідропатичне відділення з ваннами, душами і лікувальними грязями, лабораторію, аптеку, квартири для службовців. Міністерство внутрішніх справ задовольнило клопотання Товариства і надало новій лікарні ім’я Софії Лихаревої, а операційному відділенню — ім’я Лева Бродського.
Через рік на сусідній ділянці відкрилася друга лікарня. Вона, як і перша, була безплатною і призначалася для 12 дітей з тривалими термінами перебування під наглядом лікаря. Через 6 років поруч з основною будівлею побудували ще один двоповерховий корпус з підвальним поверхом. Завдяки цьому кількість ліжок збільшилася до 80. У лікарні працювали досвідчені фахівці: головним лікарем був професор К. Трітшель, консультували професори М. Волкович, М. Малиновський, І. Сікорський тощо.
Величезним був внесок Бродських у Єврейську лікарню. Заснована в 1862 р., вона понад 20 років тулилася в орендованих приміщеннях за різними адресами. Лише на початку 1883 р. їй виділили ділянку на Лук’янівці й розпочали будівництво власного приміщення. І ось 22 жовтня 1885 р. урочисто освятили чотири просторі корпуси на 100 ліжок. Лікарня, що складалася з хірургічного, терапевтичного, жіночого, інфекційного та очного відділень, обійшлася Ізраїлю Бродському в 169 тис. руб., і ще 50 тис. він пожертвував у капітал на утримання.
Коли в 1888 р. благодійник помер, турботи про лікарню взяли на себе його сини. На кошти Лазаря відкрили двоповерхове дитяче відділення, побудували епідемічний корпус, дезінфекційну камеру, парову пральню, власну електростанцію. Лев Бродський спорудив триповерховий акушерсько-гінекологічний корпус з післяпологовим відділенням, розширив територію лікарні, влаштував електроосвітлення корпусів. Через 20 років після смерті Ізраїля Бродського місткість лікарні зросла до 220 місць, лікували безплатно.
Тепер тут, по вул. Загорівській (колишня Багговутівська), 1, працює Київська обласна лікарня.
Сподобалася стаття? Подякуй редакції!
Читайте також: Будки, правила та станції: як у Києві зʼявився телефон;
Грізні води весни: як Поділ та Оболонь затопило;
Місто росло передмістями: як Позняки та Шулявка стали Києвом;
