Весна, яку запамʼятав Київ: Подолом пересувалися човнами, вулиці Оболоні затопило, а жителі Микільської слобідки перебралися на горища. Як жив Київ у роки найсильніших весняних розливів Дніпра?
Навесні 1845 р. вода в Дніпрі піднялася на 779 см вище за звичайний рівень, затопивши Поділ і кілька кварталів у Плоській частині. Стихія повністю зруйнувала 77 будинків та 451 будинок значно пошкодила. Постраждалим допоміг губернатор Іван Фундуклей, який кілька місяців утримував власним коштом багатодітні сімʼї та сприяв будівництву нових жител. Після цієї повені стали активно заселятися місцевість біля Старо-Житомирської дороги (нині Дегтярівська вулиця) та височина між Кирилівською лікарнею та Куренівкою.
Другий сильний розлив стався в 1877 р., коли рівень води досяг 490 см вище ординара. Потім був розлив 1895-го, який підняв воду на 480 см. Згідно з багаторічними спостереженнями, вода в Дніпрі в деякі роки йшла на спад лише після 23 квітня.
У напружену весну 1907 р. преса, а насамперед газета «Киянин», щодня та в подробицях інформувала мешканців міста про те, що відбувається на Дніпрі, чого слід очікувати та чого остерігатися.
22 березня. Лід на Дніпрі ще стоїть, хоча місцями став дуже тонким і потемнішав. Це віщувало наближення початку льодоходу. Переправа пішоходів по Дніпру на Труханів острів відучора остаточно припинилася, і робітники пароплавних товариств зайняті були прибиранням деревʼяного настилу, що лежав на льоду для безпеки переходу. Біля самого Києва місцями крига зламалася та трохи просунулася вниз. Берегом ходять натовпи робітників, що чекають з відкриттям навігації якоїсь роботи. Усі пароплавні та суднові команди зʼїхалися до Києва, але відкриття навігації запізнюється, і становище робітників без діла та заробітку дуже сумне. Скресання Дніпра очікується за два-три дні, якщо протримається тепла погода.
23 березня. У 1905 р., коли перші пароплави рушили 22 березня, і це вважали вкрай пізнім початком, а тепер на Дніпрі ще лід. Пароплави та баржі закінчили ремонт і готові до плавання. Деякі баржі вже вантажаться, щоб при першій нагоді рушити в дорогу. Вихід для суден із гавані, з місця зимівлі, повністю розчищений від льоду. Вода потроху прибуває. Отримано відомості, що внизу Дніпра крига місцями скресла, а вгорі стоїть ще щільно. У всякому разі, навіть за сприятливих умов навігація в Києві раніше 30—31 березня початися не може.
27 березня. У ніч проти 26 березня крига навпроти Києва скресла та спливла у бік Миколаївського ланцюгового мосту (на його місці нині міст метро). Нижче за міст і вище Києва, а також у затоках у районі Києва льодоходу немає. Зазвичай Дніпро біля Києва розкривається близько половини березня, середній день скресання — 14 березня: найраніший — 20 лютого та найпізніший — 5 квітня. У ХІХ столітті роками пізнього скресання Дніпра були 1845, 1877 та 1894 рр.
Водночас у ці ж роки був і найбільший розлив Дніпра, коли води затоплювали значну частину Подолу та інших низинних частин. Роки високого розливу води залежать від збігу багатьох причин, маси снігів та одночасного їхнього танення, а також стану погоди в період розливу та іншого. Цієї весни багато річок розкриваються з великим запізненням. Волга ще не скресла, Вісла розкрилася лише 13 березня, а Дністер 24 березня.
30 березня. Швидке прибування води в Дніпрі останніми днями сильно лякає мешканців низовин Подніпровʼя, і вони поспішають заздалегідь виселятися на місця, недоступні для води. Селяни найближчих до Києва подніпровських сіл — Печерської слобідки, Осокорків, Позняків та інших, що розташовані нижче Києва, а також Воскресенської слобідки, Вигурівщини та Троєщини, що вище Києва, вже перевели свою худобу та всю домашній скарб на місця високі й навіть в інші сусідні села.
Але особливо стривожена великим прибуванням води Передмістно-Микільська слобідка, яка щорічно й за звичайної весняної води сильно страждає від розливу Дніпра. У даний час базар у Передмістній слобідці вже залитий водою, і всі базарні торговці перенесли свої товари та скрині на високе шосейне місце. Жителі слобідки переселяються в підлісну незатоплювану частину селища, але квартир вільних на всіх не вистачає, а тому бідняки переселяються з підвалів на горища затоплених будинків і абияк за допомогою човнів сполучаються.
Сувора погода для сімейних людей у горищному приміщенні, особливо з малими дітьми, ставить мешканців у тяжке становище та веде до згубних наслідків. Сильну тривогу переживають також і жителі вулиць Подолу, що прилягають до Оболонської затоки, де вода швидко підвищується та загрожує затопленням низових місць.
З настанням весни знову почалися зсуви київських гір. На Боричевому Току, майже поряд з фунікулером, зсув гори прийняв напрямок, що загрожує садибам, розташованим по лівий, верхній бік цієї вулиці від фунікулера. За заявою населення цієї вулиці, що є найближчим спостерігачем цього руху, земля тут сповзає зі швидкістю понад 6 м на добу. Зсувом вже зруйновано сарай у садибі №3.
12 квітня. Вода у Дніпрі щодня сильно прибуває та перевершила вже висоту весняної води минулого року. Ще 5 вершків (22 см) прибули, і вода досягне висоти 1905 року, коли розлив Дніпра завдав чимало лих жителям Оболоні, Слобідки та інших селищ.
13 квітня. У 1907 р. розлив Дніпра перевершив велику воду 1905-го, але у своєму розвитку точно повторював той рік. Так само 10 та 11 квітня велика вода переповнила береги Дніпра та залила весь луг, а з ранку 12 квітня зʼявилася на вулицях Оболоні. До 12 години дня прибування води ще не перешкоджало руху трамвая по Межигірській вулиці, але за годину вже показалося на Межигірській, потрапляючи туди через вулиці Юрківську та Оленівську. З цього часу рух трамвая до Костянтинівської церкви Межигірською припинився, і до самого вечора ходив лише один вагон від Олександрівської (Контрактової) площі до Оболонської вулиці. Вода залила Оболонську, Юрківську, Оленівську, Турівську, частину Волоської та частину Костянтинівської.
Газета «Киянин» писала: «Сполучення на цих вулицях підтримується на човнах, наданих містом у безплатне користування мешканцям, кожним човном керує найнятий міським управлінням робітник. Жителі дуже стривожені повінню і цілком ґрунтовно очікують, що вона набуде ширших розмірів; деякі вже вибираються з підвальних поверхів, бо вода вчора надвечір на Турівській вулиці зрівнялася вже з тротуарами й щохвилини може ринутися у двори та підвальні приміщення. Мешканці затоплених вулиць квапно влаштовують на тротуарах вали з гною та сміття, обшиті дошками, призначені для убезпечення квартир від затоплення. З багатьох дворів переводять коней і худобу на вищі території. За вчорашній день вода прибула на 7 вершків (1 верш. = 4,44 см). Прибування води продовжується».
14 квітня. З кожним днем розлив Дніпра приймає дедалі ширші розміри, не жартома вже погрожуючи серйозним лихом не лише мешканцям Оболоні, а й взагалі всій частині Подолу, що прилягає до Дніпра. Трамвайне полотно, що проходить з Межигірської вулиці через луг на Кирилівську, все вже вкрите водою, хоча після розливу 1905 р. було піднято на 70 см.
16 квітня. За 14 квітня води прибуло в Дніпрі 24,5 см, і висота води щодо середнього низького горизонту води була, за офіційними даними, 5,95 м. Прилив води з 1-го до ранку 15 березня становив майже 5 м, і вода продовжувала надходити. «Район затоплюваної місцевості з кожним днем розширюється. Вода підійшла впритул до парового млина Хрякова на розі Оленівської та Костянтинівської вулиць. Затоплено вже близько тисячі квартир, здебільшого бідняків. Контрактовий будинок переповнений сімʼями, що шукають притулку. На Кирилівській вулиці вода показалася біля цегельного заводу братів Зарембських (вул. Кирилівська, 88), майже всі сараї та двір заводу у воді. Не дуже втішно і на міській електричній освітлювальній станції (вул. Андріївська, 17), до будівлі якої вода підійшла впритул з боку вулиці й трохи вже просочується в підвальний поверх, де стоять мотори.
Поява води в підвальному поверсі станції ще не загрожує остаточним призупиненням роботи станції, оскільки машини встановлені на висоті 8 вершків від підлоги і мала поява води у величезному підвалі не дасть швидко таку висоту, а тим часом сильні насоси встигнуть відкачувати всю висоту, що зʼявляється. Якщо ж вода десь прорветься й одразу ринеться в підвал, то насоси вже не врятують станцію і доведеться припинити роботи. Припинення робіт на електричній станції лихо велике, оскільки станція не лише освітлює місто (вулиці, установи та частково квартири), але дає енергію багатьом промисловим підприємствам. Останніми днями частина машин станції працює високим тиском».
25 квітня. Вода вже спала в цілому майже на 140 см. Уся набережна набула звичайного вигляду і вода з неї остаточно зійшла, як і з суміжних вулиць. По Межигірській вагони міської залізниці ходять поки що по Юрківській вулиці. З Введенської, Оболонської та Юрківської вода майже зовсім зійшла і залишилися лише з боків високі насипні вали, що нагадують про недавнє затоплення вулиць. Частини вулиць, що прилягають безпосередньо до лугу та Дніпра, знаходяться ще під водою.
Жителі Оболоні поступово упорядковують свої постраждалі садиби. Сімʼї, що переселилися під час повені до Контрактового будинку, до будівлі міського училища на Почаївській вулиці та приватних будинків Ріхерта та Каплуна, досі залишаються у цих будинках, оскільки їхні житла частиною ще не звільнилися від води, а частиною хоч і без води, однак настільки сирі та зіпсовані, що жити в них, особливо людям сімейним, зараз неможливо. Розлив Дніпра 1907-го був такий великий, що постраждалих від повені налічувалося дуже багато. Збитки, заподіяні затопленням, значно перевершили збитки від повеней минулих років.
Читайте також: Миллионер из киевской гимназии: взлеты и падения Михаила Терещенко;
День рождения Скорой: медики на каретах;
Автомобильные страсти: первые ДТП, такси и запреты в Киеве;
