Дві войовничі матусі та надійний Кевін Костнер зіграли просту та моторошну історію любові, яка рятує, вбиває, тікає та виживає. «Дозволь йому піти» — кіно про все хороше і все погане в родинах та про мам, схиблених на синах. Вікенд подивився картину і розповідає, для кого вона.
Щаслива родина Маргарет та Джорджа Блекледжів мешкає на тихенькому хуторці у Монтані. Джордж — шериф у відставці, який після 30 років служби нарешті насолоджується спокоєм. Разом з батьками мешкають син Джеймс (Райан Брюс), його дружина Лорна (Кейлі Картер) і новонароджений онук. Троє Блекледжів об’їжджають коней, невістка вовтузиться з малим та варить обіди.
Коли син трагічно гине, радість покидає будинок. Через кілька років молода жінка знову виходить заміж і разом з чоловіком поспіхом залишає містечко. До того Маргарет випадково бачить на вулиці, як Донні, новий чоловік Лорни, б’є її саму та трирічного малого. Тож після від’їзду пари вона підозрює різні негарні речі.
Маргарет вмовляє чоловіка їхати до Північної Дакоти на пошуки онука. Блекледжі з’ясовують, що Донні привіз дружину в дім до матусі, Бланш Вібой (Леслі Менвілл).
Коли є стільки добра, як у родини Блекледжів, поряд має бути й багато зла, щоб урівноважувати та відтіняти. Бланш, матріарха готичного клану, бояться всі місцеві — від хлопчика-індіанця до товстого шерифа. А сам клан Вібоїв спочатку виглядає трохи гротескним злом, однак вже скоро родина доведе, що насміхатися над ними смертельно небезпечно.
Зовні кіно неквапливе, переповнене ніжністю, піклуванням, повагою пари головних героїв. Однак на тлі зовнішнього спокою напруга наростає і дзвенить всередині. Сильні жінки Бланш та Маргарет борються за вплив та любов, і кожна намагається використати в цих іграх чоловіків. Костнер дає героїням розвернутися в усю міць, а сам впевнено лишається поруч. І ця впевнена присутність краща за будь-яку гру.
Критики порівнюють цей персонаж Костнера з героями Клінта Іствуда, Гері Купера та Кірка Дугласа. До Даян Лейн, що потужно зіграла дружину героя, критика ніяких порівнянь не застосовує. Хоча варто було б дослідити відтінки стосунків Маргарет-Джорджа, які так тонко відтворила пара.
Мабуть, найвищу оцінку картина отримує не за сюжет чи режисерство, пейзажі чи операторський хист, а саме за взаємодію акторського дуету Костнер-Лейн. Нещодавно Костнер розповів, що захоплювався майстерністю Лейн ще з часів, коли у картині «Людина зі сталі» вони зіграли батьків Супермена.
Тож дозвольте собі піти на цей фільм, якщо:
ви готові до неквапливого кіно зі зрілими акторами;
з часів «Охоронця» вірите, що Костнер — надійна опора сильної жінки;
не чекаєте від картини чіткого слідування жанру, бо тут намішане все потроху: готичний трилер, кримінальний вестерн і сімейна драма;
вам подобається період американських п’ятдесятих;
цінуєте стару школу та легендарних кінозірок;
прислухаєтесь до критиків: американці подивилися фільм раніше за нас, і деякі критики включили його в топ-20 фільмів минулого року;
не вимагатимете героїки та безумовного хепі-енду наприкінці.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Ті, хто бажають моєї смерті: Джолі у вогняному лісі;
Темна Марія проти батька Вінчестера: фільм «Нечестивий»;
Як виживати та полювати в ізоляції: фільм «Незвідана земля»;
Гулаг для Камбербетча: всі Совєти проти британця;
Київ у ютубі: 7 іноземних кліпів, знятих в українській столиці;
Американська лють під російську попсу: про що фільм «Ніхто»;
