Кремль не пробачає вільних: як у Прагу в’їхали танки

Кремль не пробачає нікому прагнення до свободи. У 1968 році це відчули на собі розгублені мешканці Чехословаччини, коли на їхні вулиці увірвалися радянські танки. Історик Олександр Вітолін згадує Празьку весну.

Початок Празької весни

У січні 1968 року чехословацькі комуністи вирішили змінити керівника. З’їзд Центрального комітету звільнив Олександра Новотного з посади першого секретаря та обрав на його місце Олександра Дубчека. Обрання Дубчека для кремлівської верхівки стало повною несподіванкою. Кремлю це не сподобалось, бо там звикли контролювати керівників країн соціалістичного табору. Невдоволення зросло, коли в Чехословаччині були звільнені віддані Москві міністри оборони та зовнішніх справ.

Відмова від цензури

З приходом до влади Дубчека почалося скасування цензури, терпимість до інодумних, реабілітація громадян, яких переслідували. Цей період згодом назвали Празькою весною. Пізніше Олександр Дубчек, оцінюючи перебудову Михайла Горбачова, назвав її слабеньким літнім чайком у порівняні зі свободами, які були в період Празької весни.

Новий курс Чехословаччини роздратував Леоніда Брежнєва. За час Празької весни були надруковані сотні книжок, які до цього не дозволяла друкувати цензура. Після придушення демократії, що зароджувалася, всі ці книжки одразу вилучили з продажу.

Травнева делегація

На травневі урочистості на честь визволення від німецьких окупантів прибула радянська делегація на чолі з маршалом Іваном Конєвим, який звільняв Прагу в 1945 році. Сучасні історики переконані: участю в урочистостях маршал прикривав розвідувальну роботу. На момент перебування Конєва в Празі на кордоні знаходилось не менш як сім радянських дивізій. Ймовірно, вони готові були вторгнутись на територію ЧССР за першим сигналом.

У 1980 році в Празі звели пам’ятник маршалу Конєву. У 2018 році до пам’ятника додали інформаційну табличку, де розповідалося про роль Конєва в подіях 1968 року. У 2019-му на річницю подій пам’ятник облили червоною фарбою та обписали. У 2020 році пам’ятник демонтували й перенесли до музею, у відповідь у росії підняли питання про притягнення до кримінальної відповідальності діячів муніципалітету. Кілька дипломатів зробили різкі заяви в бік Чехії.

Операція «Дунай»

У ніч на 21 серпня 1968 року півмільйонна армія за підтримки п’яти тисяч танків вторглася на територію ЧССР. Крім радянських військ, до окупації долучилися війська соціалістичних урядів Болгарії, Німеччини (НДР), Польщі, Угорщини. ЧССР виявилась неготова до вторгнення, бо комуніст Олександр Дубчек був переконаний, що братський російський народ не буде окуповувати ЧССР. У своїх спогадах він написав: «Моя проблема полягала в тому, що в мене не було кришталевої кулі, щоб я міг передбачити російське вторгнення. Жодної миті між січнем та 20 серпня я не вірив, що це може трапитися. Робити ретроспективні припущення для мене є, по суті, іррелевантним. Дивлячись на ці події через 25 років, я не бачу нічого, що я міг би чи мав би зробити інакше».

Десант Маргелова

Всю брудну роботу виконали війська ВДВ під керівництвом генерала Маргелова, якому доручили розробити план окупації ЧССР ще у квітні 1968 року. За його наказом десантники 7-ї дивізії ВДВ висадились на празькому аеродромі, запросивши аварійну посадку для цивільного літака. Завдяки цій брехні вони захопили аеродром і забезпечили приземлення інших сил. Сьогодні 7-ма дивізія ВДВ намагається закріпитись у Чорнобаївці.

А що українські письменники?

27 серпня 1968 року в Спілці письменників відбувався мітинг, присвячений подіям у Чехословаччині. Партійний комітет Спілки доручив виступити на мітингу Леоніду Новиченку, Дмитру Павличку і Віталію Коротичу. Новиченко відмовився від виступу, вдавши хворого. Павличко та Коротич покинули приміщення Спілки перед початком мітингу. На мітинг не з’явилися Іван Драч і Євген Гуцало, яких попередили, що явка обов’язкова. Олесь Гончар, Андрій Малишко та Михайло Стельмах під різними привидами теж відмовилися від участі у мітингу. КДБ УРСР повідомляло, що Стельмах назвав дії радянської армії справжньою окупацією; Іван Цюпа назвав їх міжнародним розбоєм.

Анекдоти

Коли радянські війська окупували Прагу, до радянського солдата підбіг чех і почав на нього кричати:
— Як ти можеш вторгатися в мою країну і захоплювати мій уряд? Уяви: якби я так вчинив!
— Давай, дорогий, давай! — відповів радянський солдат.

— Чому радянські війська так довго знаходяться в Чехословаччині?
— Вони досі шукають, хто їх покликав на допомогу.

Новий «Декалог»

Реакцією на радянську окупацію став «Декалог чехословака». На запитання окупанта слід відповідати:

Не відаю.
Не знаю.
Не скажу.
Не маю.
Не вмію.
Не дам.
Не можу.
Не продам.
Не покажу.
Не зроблю.

Відплата на льоду

У 1969 році в Стокгольмі на чемпіонаті світу з хокею зустрілись збірні Чехословаччини та Радянського Союзу. Після перемоги чехословацькі хокеїсти порушили протокол. Вони відвернулись і рушили до роздягальні без заведеного потискання рук радянським хокеїстам. На наступний матч між збірними п’ятеро хокеїстів заклеїли пластиром зірки на формі, які були на їхньому гербі. Нову перемогу 4:3 в Чехословаччині святкували масовими демонстраціями.

Яромір Ягр — чеська національна гордість і легенда світового хокею грає під номером 68 на згадку про Празьку весну та дідуся, який помер в тому ж році у вʼязниці.

Радянська пропаганда про Весну

Сучасна Росія не поспішає відмовлятися від радянських трактувань подій 1968 року. Росіяни пишуть про чеські свободи, вживаючи дужки та намагаючись занизити їхню цінність для чехів. Прихід до влади Дубчека й звільнення старих кадрів називають переворотом або навіть контрреволюцією.

Зовсім недоречним для нормальної людини, але більш ніж прийнятним для сучасної Росії є нагадування в цьому контексті якихось старих «образ»: діяльності чеського легіону в рік революції; млявої реакції на німецьку окупацію в 1938 році (тоді чехи були деморалізовані); ролі чеського військово-промислового комплексу в нарощувані озброєння Третього Рейху. І навіть після стількох років росіяни готові волати, що якби в 1968-му СРСР не увірвався б на танках в Прагу, то це зробило б НАТО.