Україна вже билася з ордою, нам не звикати відстоювати свої землі. Історик Олександр Вітолін нагадує: хто з мечем на Київ піде, той від святого покровителя Архістратига Михаїла відгребе. Тож розповідаємо, якими були ті битви.
За свою тисячолітню історію Київ не раз ставав жертвою набігів, міжусобних війн і окупацій. Коли Києву вдавалося встояти, то перемогу святкували не тільки кияни, а вся Україна. Ворогу ж тоді не залишалось нічого іншого як тільки сподіватись на диво.
Битва з половцями
Перш за все варто згадати перемогу князя Ярослава Мудрого в 1036 році над печенігами. Коли печеніги взяли в облогу Київ, їх було «без числа», а сам великий князь Ярослав був у Новгороді. Дізнавшись про облогу, Ярослав Мудрий зібрав полки, найняв варягів і одразу рушив на Київ. Битва відбулася в полі біля Києва, точніше на місці Софійського Собору, адже тодішнє місто було невеликим. Щоб його обійти, сьогодні достатньо пройти приблизно за маршрутом Львівська площа — Андріївська церква — Володимирська гірка — Золоті ворота.
Битва точилася весь день. На вечір війська Ярослава стали перемагати, печеніги кинулись тікати. Частина ворогів потонула в річці Ситомля (на її місці тепер збудований житловий масив Оболонь), а ті, які врятувалися, рушили на нижній Дунай, щоб звідти спробувати щастя в Візантії. Після славетної перемоги Ярослава Мудрого печеніги в київських літописах більше не згадувалися.
Битва з ординцями
Славетним порятунком Києва стала й битва під Білою Церквою у 1626 році. Щоб зрозуміти все значення битви між польсько-українським військом і ордою з Криму, варто взяти до уваги надзвичайно складний розклад геополітичних сил в регіоні.
Річ Посполита (Польща) ворогувала зі Швецією. Українські землі, які входили до складу Речі Посполитої, були незадоволені гнітом шляхти та католицької церкви, але водночас запорізьке козацтво готове було присягти королю, якщо їх зарахують до реєстру з відповідною платнею та привілеями. Польський король не хотів збільшувати реєстрове козацтво, щоб українці не відчули свою силу, це підбурювало козаків до повстання. Мир із Туреччиною був тільки на папері. Варто було туркам відчути слабкість сусіда, як вони одразу влаштовували набіг. Кримське ханство було васалом Туреччини, але династія Гераїв прагнула незалежності.
З огляду на це, похід орди з Криму на Київщину (після якої набіжчики рушили б на Волинь) у той час, коли польських військових на українських землях було мало, міг створити значну загрозу для Польщі.
Гетьман польського кварцяного війська Стефан Хмелецький після звістки про появу орди зміг зібрати ледве 3000 війська. Гетьман реєстрового козацтва Михайло Дорошенко привів 6000 козаків. А ординців було до 40 000 (історики вважають цю кількість все-таки перебільшеною).
Поляки й українські козаки першими атакували ординців під Білою Церквою 29 вересня 1626 року. Йшов дощ, тому використовували не рушниці, а холодну зброю. Битва була така затята, що згідно з легендою, Михайло Дорошенко одним списом здолав сімох ординців і встромив списа так сильно, що не зміг його витягнути. Спільними зусиллями орду було розбито. Втрати ворога налічували 10 000 вбитими, багато ординців взяли у полон. Польському королю надіслали трофейні десять хоругов і бунчук.
Перемога під Білою Церквою не просто врятувала Київщину та Волинь від розорення. В умовах польсько-шведської війни розгром орди врятував тил Польщі. Звичайно, козаки використали свою перемогу як аргумент на переговорах з королем, і в 1630 році реєстр збільшився до 8000 козаків.
Поразка також вплинула на внутрішньополітичну ситуацію в Криму. Гераї виступили проти султана, їм навіть допомогли козаки на чолі з Михайлом Дорошенком. Проте гетьман загинув під Бахчисараєм в 1628 році, а Кримське ханство не здобуло незалежність. Залишається додати, що Стефан Хмелецький, який в 1620 році безславно відступив з поля бою, постійними битвами з ординцями спокутав свою втечу і в 1630 році став київським воєводою.
Битва з більшовиками
З появою залізниць, телеграфу, потужної артилерії боронити Київ доводилось все далі від нього. Славетна битва під Крутами відбулася на відстані 130 кілометрів від міста 16 (29) січня 1918 року. У незалежній Україні щороку шанують героїв-крутян. А в радянські часи українці не знали ні про Крути, ні про Першу українську військову юнацьку школу імені Богдана Хмельницького, ні про Студентський курінь Січових стрільців, яким командував студент Українського народного університету Андрій Омельченко і «Вільне козацтво». Але всі знали про повстання на заводі «Арсенал».
Саме мужність і героїзм київських студентів і гімназистів під Крутами дали можливість військам УНР придушити повстання, яке мало полегшити просування армії Муравйова. Саме героїзм крутян дав час Центральній Раді усвідомити, що більшовицька Росія — не союзник, а ворог і врешті проголосити четвертим Універсалом незалежність України. Але найголовніше, що українська делегація в Берестейську змогла і далі представляти УНР, і більшовицька Росія була змушена підписати з нею мир, за яким мала відвести свої війська до кордону.
Самопожертва київського юнацтва не змогла повністю зупинити просування більшовицької орди на Київ, але саме завдяки їй Центральна Рада отримала дорогоцінний час для продовження боротьби за Україну. Саме тому подвиг крутян став не просто фрагментом історії, а міфом, який надихав на боротьбу УПА, який оберігала українська діаспора і який після довгих років забуття з усією шаною та повагою відродила незалежна Україна.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Однією ногою в могилі: як кремлівські старці воюють зі світом;
Не Байрактаром єдиним: 10 хітів, які потішать серденько патріота;
