Як допомогти Україні, якщо знаходишся за кордоном? Чи можна змінювати переконання іноземців та як це робити? Київська гідеса Льоля Філімонова розповіла Вікенду про свій досвід та вивела 5 підказок, які стануть у пригоді іншим українкам.
24 лютого 2022 моя гостя з екскурсій, американка, яка народилася в діаспорянській українській сімʼї у США, подзвонила підтримати мене. Я розповіла, що напередодні поїхала в тижневу відпустку на Кіпр. І звістку про початок повномасштабної війни в Україні отримала вже тут. Співрозмовниця сказала страшну для мене фразу: «Вітаємо в клубі української діаспори у світі!»
Почуте боляче вдарило, я почала бурхливо заперечувати: «Ні, я не хочу бути діаспорою, я хочу додому, повернутися в Україну!»
До цих часів мала змогу трошки пожити в інших країнах і, якщо відверто, наша діаспора видавалася зверхньою й такою, що «завжди знає краще за українців в Україні, що і як нам правильно робити».
Тоді я не уявляла, що стану «мамою» для сотень українців, яких, як і мене, війна заскочила в Ларнаці, допомагатиму тим, хто буде тікати сюди від війни, проводитиму майстер-класи нашим діткам, які опиняться вдалині від домівки, організую українську спільноту ще й у курортному містечку Айя Напа, де про українців якщо й чули раніше, то тільки «з України? А, ну то Росія».
25 лютого в Ларнаці пройшов перший на Кіпрі мітинг на підтримку України. Тоді я зрозуміла, що потрібно використовувати весь свій досвід організатора й гідеси та брати справу у свої руки. Отак і провелося за цей час понад 150 різних подій.
24 лютого ще уявити не могла себе діаспорянкою, а вже навесні 2022 я стала членкинею Товариства Українсько-Кіпрської Дружби — офіційного представника української діаспори в Республіці Кіпр.
Для українців Кіпру тут величезна купа роботи з місцевими, адже впродовж довгих років російська агентура проводила й продовжує проводити потужну пропаганду, привчаючи місцевих до тез про «мишебратьев», «України не існує», «наша культура несьот мір». Тому українцям на Кіпрі дуже важливо знайти своїх і разом лупати цю скелю, щоб розповісти кіпріотам та іншим мешканцям острова, що то за така загадкова незалежна держава Україна. І я думаю, що кожна з українок, вимушених переселенок, може бути амбасадоркою України в тих країнах, де опинилися через повномасштабну війну.
Ось якими я бачу українкок-амбасадорок
Майже в кожній країні є офіційні українські організації, яким багато років. Там багато знають про місцеве населення та завжди готові поділитися цією інформацією. Я за те, щоб знаходити саме офіційні організації. Вони завжди в курсі подій, мають зв’язки з державними установами й дипломатичними організаціями.
А потім можна і з іншими знайомитися, або й створювати свої ГО. Так я робила на Кіпрі й коли приїхала на три місяці до Шотландії, де знайшла АУГБ (Association of Ukrainians in Great Britain). Здивувала відсутність активних людей, як я, щоб на третій день перебування в новому місті організувати підтримку українців на шотландському марафоні й вийти з плакатами на стадіон в підтримку української команди.
Разом із Товариством Українсько-Кіпрської дружби ми організували багато подій, акцій, зборів коштів і речей для ЗСУ. А потім з’явилися нові українські організації, до створення яких я дотична.
Важливо не замикатися лише у своїй громаді. Я рекомендую знайомитися з представниками інших національностей. Так, на Кіпрі численною є громада британців, які всіляко підтримують Україну. Я відвідала деякі з їхніх подій, познайомилася з громадою англіканської церкви, яка є дуже потужною та надала українським вимушеним переселенцям величезну підтримку речами, продуктами, організувала безплатні курси англійської мови для них. Литовська, грузинська громада постійно приходять підтримувати нас на мітингах.
У Шотландії я познайомилася з одним з багатьох церковних приходів місцевої церкви, які підтримують Україну. Разом ми провели декілька благодійних подій.
Такі дружні спільноти сприяють поширенню інформації про Україну, про нашу історію, про війну, яка триває девʼять років. Дуже добре створювати українські школи, гуртки, об’єднувати діток і жінок. У Лімасолі, наприклад, є організація Кіпрський пласт, яка існує з 2014 року, а у 2022 відкрилася українська початкова школа «Крила». Разом вони організовують походи островом, знайомлять українських дітей з українською та кіпрською історією, культурою. У 2022-му сприяли створенню першого українського театру на Кіпрі.
Як гідеса, я з перших місяців перебування на Кіпрі мріяла проводити екскурсії, які допомагали б українцям відкрити для себе історію Кіпру, але при цьому більше дізнатися про історію й культуру України. Так започаткувалося «Мандрівне Братство Василя Григоровича-Барського». Важливо вивчати історію країни, в якій ви зараз мешкаєте, і тоді вам відкриється багато цікавинок і про Україну.
Ще навесні 2022 року від посольства України на Кіпрі я дізналася про меморандум, який 17 лютого, за тиждень до війни, підписали The Cyprus Institute та Національна бібліотека України імені Вернадського про надання Кіпру можливості дослідити рукописи видатного українського мандрівника, викладача, випускника Києво-Могилянської Академії, брата архітектора Івана Григоровича-Барського — генія українського бароко, мовознавця, ченця, киянина Василя Григоровича-Барського. Росіяни Кіпру привласнюють його здобутки собі. І я сьогодні працюю над поверненням Василя Григоровича-Барського українській історії та культурі. Так народилася прочанська екскурсія по місцях, що Григорович-Барський описав у своєму творі «Мандри по святих місцях Сходу з 1723 по 1747 рік», яку я неодноразово проводила разом з Душпастирством УГКЦ на Кіпрі.
Ініціюйте проведення українських подій: музичних фестивалів, показів фільмів, виставок, виступів українських виконавців.
На Кіпрі дуже важко боротися з росіянами в площині культури.
Мрію привезти сюди українські фільми, провести виставку найвідоміших документальних фото сьогодення в масштабах країни, адже в межах наших організацій ми вже не раз проводили благодійні виставки робіт українських митців.
За рік було багато подій: музичні фестивалі, ярмарки українських виробів, кулінарні фестивалі, а найголовнішим стало те, що українська колона вперше за більш ніж 150-річну історію Кіпрського Карнавалу взяла в ньому участь. Це найбільша подія країни, й українці зробили фурор своїми неймовірними костюмами! Дуже важливо вивчити хоч трошки місцеву мову і намагатися по максимуму застосовувати отримані знання в магазинах, на ринку, у публічних місцях. Так, мова може бути далекою від ідеальної, але саме використання слоганів грецькою мовою на наших мітингах викликало найбільше поваги й розуміння.
А знання англійської мови — сильний козир у пошуку роботи, а також налагодженні культурних зв’язків. На Кіпрі майже всі розмовляють англійською, це знання стало великим помічником у налагодженні зв’язків з громадськістю, щоб якомога більше людей дізналися про нас і змогли до нас приєднатися. Я тримаю зв’язок з найбільшими ЗМІ Кіпру, і нехай місцеві не сильно переймаються подіями поза островом, все ж ЗМІ приходять на наші події й висвітлюють їх в новинах.
У Шотландії знання англійської дало мені змогу представити Україну на важливій події — the Scottish Leaders Forum. Я виступила в межах сесії Lived Experience, подякувала Шотландії за підтримку переселенців та нашої армії й розповіла про свій досвід допомоги вимушеним переселенцям, які знайшли притулок у Шотландії.
Найголовніше — спілкуйтеся за кордоном українською між собою. Бо це дуже важливо для ідентифікації своїх у країнах, де багато російськомовних, які підтримують війну в Україні. Старайтеся, навіть якщо ви ніколи не говорили до цього. Пишіть нею пости в соцмережах і навчайте ваших діточок. Мова має значення, особливо в публічному просторі. Так, звичайно, вас зрозуміють, якщо ви будете говорити російською, але коли говоритимете українською, ваш співрозмовник буде на 100% впевнений, що ви разом і по один бік барикад.
Носіть патріотичний одяг і найкраще — з написами іноземною мовою. Це сильний рупор пропаганди від України й донесення наших меседжів світовій спільноті.
Коли люди чують назву Кіпр, перша їхня думка — курортна країна з великою купою москалів. І саме нашою потужною роботою, українців на Кіпрі, ми можемо змінити цю думку на іншу — самобутня держава Кіпр зі схожою історією та великою підтримкою українців.
Сподобалася стаття? Подякуй редакції!
Читайте також: Буряк, булгур і бринза: за чим сумують вимушені переселенці;
Мітинги, штаби, гуртки: як українки волонтерять за кордоном;
Мрії, плани та інсайти: що українці привезуть з-за кордону;
