Українці повертають собі літературну класику, не соромлячись звертатися до знайомих зі школи авторів або відкривати невідомі імена. Видавництва охоче задовольняють цей попит і випускають цілі серії класики. Письменниця Ольга Карі склала для читачів Вікенду гід по таких серіях.
Який вигляд мали книги української класичної літератури в моєму дитинстві? Хоча б «шкільна» класика? Те, що видавали за часів совка, мало надавалося до дитячого читання: то були видання для дорослих полиць, з позолоченими корінцями, в темних, поважних палітурках. Ти брав томик Лесі Українки до рук і вже від самого вигляду книги знуджувався. Ті книги не кликали, не спокушали прочитати хоч на одне слово більше, ніж того вимагала вчителька. Навпаки, ті статечні, похмурі, дорослі книги кожною сторінкою аж кричали на тебе: «Постав туди, де взяла, негайно!».
Потроху українські видавці виборсувалися з канону про те, що «класика» має відгонити Класикою з великої літери, коли мусиш відбити десять поклонів золотим вензелям і завитушкам на корінцях, перш ніж із благоговінням взятися за книгу — бажано в білих полотняних рукавичках. Інший бік крайнощів — мати вигляд склепаного на коліні колажику, за який першокурснику коледжу дизайну заплатили дулю з маком.
На щастя, сучасні видавці — величезні молодці. Узявшись перевидавати українську класичну літературу багатотомними серіями, вони зробили крутий розворот від золотого тиснення та випадкових картинок на обкладинці в бік яскравих кольорів, сучасних стильних ілюстрацій і шалено популярних у буктоці кольорових зрізів. Тому що класика не повинна відлякувати, бути зверхньою чи бундючною, а навпаки: класика має бути класною!
Ділюся моїми улюбленими книжковими серіями української класичної літератури, чиї візуальні рішення захоплюють і надихають.
Vivat, серія Vivat класика
Ця книжкова серія на сьогодні мій фаворит. Книги прекрасні, хоч з якого боку на них глянь: кольорові рішення та зрізи з принтами тон у тон з обкладинкою, оформлення, яке хочеться роздивлятися годинами (не знаю, як правильно називається цей стиль, та мені він нагадує, як скандинавські видавці оформлюють книги на кшталт «Маленької книжечки хюґе»), вибір творів — те, чого не знайдеш в шкільній програмі.
Vivat класика потішила повістю «За ситуаціями» та новелою «Ідеї» Ольги Кобилянської. Крім того, у серії вже випустили твори Юрія Яновського («Майстер Корабля»), Івана Франка («Маніпулянтка»), Григорія Квітки-Основ’яненка («Конотопська відьма»), Валер’яна Підмогильного («Невеличка драма»), Володимира Винниченка («Рівновага»). Є електронні версії книжок, а паперові мають ще обгортку-флаєр з qr-кодом, щоб прослухати фрагменти творів, начитані українськими акторами та культурними діячами.
Ще Одну сторінку
Новеньке, свіженьке українське видавництво, що із самого старту взяло високу планку у презентації української класичної літератури. Строго кажучи, твори українських письменників і письменниць не заявлені як окрема серія, але, зібрані разом, вони стануть окрасою будь-якої книжкової шафи.
Щодо творів: нарешті ми можемо читати новели Наталі Кобринської в одній книзі, а не визбирувати прозові крихти по альманахах та антологіях, нарешті ми маємо окрему книжечку психологічної прози Лесі Українки, а не розпорошені блискітки по збірках і багатотомних виданнях, нарешті проза Наталі Романович-Ткаченко вийшла назустріч широкому колу читачів, і більше не марніє в темній засідці нішового читання вузького кола «своїх». З українських класиків Ще одну сторінку вже видали Валер’яна Підмогильного, Івана Нечуя-Левицького, Володимира Винниченка, Івана Франка — і повірте, це не шкільна програма!
Віхола, серія Неканонічний Канон
Ну що тут скажеш? Хочу приносити ці книги додому з тією ж швидкістю, як Віхола їх друкує! Серію «Неканонічний канон» курує літературознавиця Віра Агеєва, а для мене це вже привід безоглядно купувати кожну книгу в м’якій мінімалістичній білій обкладинці з кольоровою смужкою. До речі, якщо ви серцем і душею за тверду солідну палітурку, оформлення Неканонічного канону може вам «не зайти». Я купую ці книги не для полиці, а «для читання», і то не надто акуратного — в дорозі чи в кафе, але я гадки не маю, як таке активне користування книгою позначиться на її стійкості. Час покаже, втім, я вже бачу, що деяких улюбленців із серії доведеться або підклеїти, або взагалі замінити — і це після першого ж читання! На щастя, є електронні версії книг.
Як читати цю серію? Моя порада: спершу уважно прочитати переднє слово кураторки, а ще краще — доповнити прослуховуванням лекції з української літератури на каналі «Шалені Авторки», що його пані Агеєва веде разом із літературознавцем Ростиславом Семківим. Якщо ви в школі прогуляли всі уроки з української літератури, бо вважали її нудною й сльозливою, Віра Агеєва відкриє перед вами секретні двері та поведе за собою в прекрасний і зболений, шалений і контроверсійний світ української літератури. Та навіть якщо українську літературу ви в школі не прогулювали, сміливо рушайте з пані Вірою в путь.
До речі, у видавництва Віхола є і класика у твердих палітурках, але то вже зовсім інший канон (і коричнева обкладинка з золотими літерами!)
Рідна Мова, серія Відомі та Незвідані, література 20 сторіччя
Рідна Мова має два напрями у цій серії — світову та українську класику. Якщо ви ще не починали збирати свою полицю українського літературного канону — зверніть увагу. Це дуже солідні книжки, хорошої якості та пристойної візуалізації. Скажімо так, я бачила чимало спроб оформити книгу Івана Багряного «Тигролови», і, як на мене, саме книга із серії «Відомі та Незвідані» стане гідною окрасою полиці, вона точно не викликатиме бажання вимити очі з оцтом, щоб «розбачити» деякі графічно-візуальні рішення до цього твору. Єдиний мінус цієї серії: вона одна з найдорожчих з усіх видань шкільної класики, що я вподобала за цей час. Утім, якщо нікуди не поспішати і трошки пополювати на знижки, цінник буде вже не такий страшний.
Yakaboo, серія YakaШкола
І знову ж таки — ну як встояти перед спокусою кольорових та естетичних обкладинок? Та якби в часи мого шкільництва друкували такі красиві книги для шкільного читання, то, мабуть, свою колекцію українських авторів я б почала збирати на кілька десятків років раніше. А ще б ходила по школі горда й нікому б не позичала своїх книжок! Ну, що ж, краще пізно, ніж ніколи.
Ця серія — дуже хороше рішення і з огляду на цінник, і з огляду на зміст творів — хоча серія тримається канону шкільної програми, тим поколінням уже дорослих читачів, хто за шкільних часів й не чули ані про Майка Йогансена, ані про Василя Королів-Старого, буде що вибрати та почитати. До речі, ці книги дуже часто бувають в різноманітних акціях на сайті видавця, тільки треба вполювати — або період знижки, або акційний купон. Книги серії також мають електронні версії.
Yakaboo, Reвізія.Перечитай Класиків
Ще одна серія класичних творів від цього ж видавництва, яка виходить у товстеньких антологіях. Лаконічні та стильні томи у твердих палітурках з короткою прозою українських письменників і письменниць, що об’єднані однією темою: «Таємна пригода» — це збірка української еротичної прози, «Арабески» — новели та поезії в дусі реалізму, модернізму, імпресіонізму, такий собі вхоплений за хвіст дух часу, і мала воєнна проза — у збірці «Коли говорять гармати».
Pabulum, серія Своя класика
Якщо естетика жодного з вищезгаданих видавців не до вподоби, можливо, вам припадуть до душі мінімалістичні, але разом із тим яскраві обкладинки Своєї класики? Лаконічний конгрев замість ілюстрації на палітурці — це теж прекрасне візуальне й тактильне рішення. Коли я побачила «Царівну» Ольги Кобилянської у виконанні Pabulum, то на якусь мить пошкодувала, що встигла придбати повне видання творів письменниці, через що мушу тепер дуже й дуже прискіпливо обирати, що ще з Кобилянської прописати полиці — я ж не можу купити одну й ту саму книгу три чи навіть п’ять разів — тільки тому, що вона має прегарне оформлення? Чи можу?
КСД, серія Перлини Української класики
Ще кілька років тому на ці орнаментальні розписи обкладинок я б тільки фукала. Бо дивишся на обкладинку і вже розумієш, що перед тобою типова збірка типових творів типової шкільної програми: Олесь Гончар із «Собором», Пантелеймон Куліш із «Чорною Радою», Ольга Кобилянська із «Землею», Марко Вовчок, Старицький, Карпенко-Карий тощо. У цій серії нема «загублених», «ніколи раніше не опублікованих», «заборонених у совку» чи просто «маловідомих» творів, ці твори не відкриють вам потаємних дверцят у світ невідомої й ще не прочитаної української літератури. Але, з іншого боку, це добротний корпус українського must read.
Серію «Перлин» я б назвала базовим і стартовим варіантом для тих, волів би мати невеличке зібрання основних творів українських класиків не за всі гроші світу, і при цьому не упадає за трендовим книжковим оформленням. Книги для читання, а не для милування. Не впевнена, чи «зайдуть» такі надмірно стилізовані, навіть трохи «шароварні» обкладинки сучасній авдиторії, хоча для тих, хто кохається в ностальгійній естетиці — чому ні?
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Від роману до екрана. Цікаві екранізації українських книг;
Книжки за підпискою. Як працюватиме «Тиша»;
Колообіг книжок: як купувати, продавати та віддавати;
