Тікток, бомбосховища та пʼяні викладачі. Як обирають університети в Києві

Що важливіше в універі: бомбосховище чи тверезі викладачі? Як визначитися з вибором: слухати маму, коритися батькові, аналізувати чи тицяти навмання? Вікенд зібрав історії студентів і випускників, які обирали, де вчитися та що з того вийшло.

Від журналістики до історії

У 2015 році Марія Воротило вступила на історичний факультет КНУ імені Шевченка. Спочатку дівчина обрала журналістику, але впевненості у виборі не було.

Вміла добре писати, тому думала обрати гуманітарну спеціальність. Проте перед вступом Марія спілкувалася з мамою, яка колись працювала у сфері журналістики. Та порадила розглянути інші гуманітарні напрямки й обрати спеціальність, яка дасть великий масив знань, що допоможуть у ряді професій, хоч у політиці, хоч у журналістиці. «Саме так прийшла на істфак КНУ. Історію у школі викладали жахливо, тому самостійно я її точно не вивчила б», — згадує дівчина.

Університет дівчина обирала за розташуванням та відгуками студентів: жила тоді у центрі міста, добиратися до КНУ було зручно. А вирішальним аргументом стало відкриття нової спеціальності з поглибленим вивченням іноземних мов. Так Марія і стала студенткою кафедри «Американістика і європейські студії».

Каже, що під час навчання не вистачало знань з археології та практики. Але викладачі були чудові, мали великий досвід.

Марія працює за дипломом. Вона вчителька історії та відома репетиторка.

«Викладаю у приватній школі. На приватній практиці у мене близько 200 дітей», — розповідає дівчина.

Більше практики

Олександр Байло вступив в університет у 2016 році. Обирав серед столичних вишів за рейтингом і репутацією.

«Оскільки я з провінційного міста, то хотілось переїхати саме до столиці, адже розумів, що тут набагато більше можливостей», — ділиться хлопець. Хотів також, щоб університет, гуртожиток і вся інфраструктура були поряд.

Вступав Олександр за результатами ЗНО, велику роль зіграв вибір пріоритетів. КПІ імені Сікорського, де навчається хлопець, він поставив першим номером. Так і вдалося вступити на бажану спеціальність «Менеджмент».

Навчання подобалось. Хлопець каже, що в перші роки мав більший запал та мотивацію для навчання, бо часу вистачало. Потім став працювати, тому деякі аспекти навчання залишались у стороні.

Зазначає, що бракувало практики: «Я б додав спілкування з роботодавцями; обговорення кейсів з людьми, які вже мають досвід роботи у даній сфері; гнучкість навчання. Хоча зараз бачу, що відбуваються позитивні зміни у цьому напрямку».

Після закінчення навчання на бакалавраті, хлопець працює за спеціальністю та продовжує навчання в аспірантурі.

Батьків вибір

Анастасія Ружинська вступила в університет у 2012 році, а у 2016 продовжила навчання на магістратурі. Обрала спеціальність не відразу:

— У першу чергу розглядала ветеринарію. Ще думала щодо патологоанатома, реабілітолога або журналіста. Також подобалась сфера програмування, але мені сказали, що там треба математика, і я не потягну зі своїми знаннями.

Остаточне рішення при вступі було за батьком. Саме він обрав спеціальність та університет. Так Анастасія стала студенткою КНЕУ імені Гетьмана за спеціальністю «Міжнародна економіка і менеджмент».

«Було нудно в школі, більшість учителів не зацікавили предметами, а тільки давили, відповідно у мене були просто середні бали. Тому я не думала про навчання на бюджеті, тільки контракт. А хто платить — той і замовляє музику», — пояснює дівчина.

Навчання в університеті залишило у неї негативні враження. Каже: «Викладачі вимагали від нас нових даних в індивідуальних роботах та курсових, але вся література для опрацювання застаріла. Моє навчання проходило під час Революції Гідності. Жоден викладач не показував своєї позиції, як і університет. Під час розстрілів ми писали сесію. Педагоги приходили пʼяними на іспити. Не вистачало індивідуального підходу, нової інформації та англійської на рівні, необхідному в нашій професії.

Навчання на магістратурі — то окрема історія. Пари до 8-9 вечора, тож про особисте життя можна було забути. Методистка забула про наш потік, тому ми пропустили цілий триместр з одного предмета. Важко далося написання диплому, з нас просто знущались, а наукового керівника на кафедрі було не знайти».

Проте є й позитивні моменти. З захопленням дівчина згадує дні кар’єри, коли до університету приходили представники міжнародних компаній. Студенти могли залишати їм свої резюме. Також на магістратурі Анастасія мала класний досвід з курсу аудиту.

Після закінчення навчання дівчині вдалось попрацювати помічником бренд- менеджера у відділі маркетингу та діджитал-маркетологом. Сьогодні вона проходить курси з дата аналітики та планує розвиватися у цій сфері.

Обрати майстерню

Вікторія Городинська вступила у Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого у 2018 році. Ще зі школи дівчина знала, що хоче бути режисером, тому й університет обрала одразу. Каже: «Саме у цього кіноінституту були найкращі відгуки від знайомих зі сфери кіно». В університеті діяла система майстерень, а не груп і факультетів. Вікторія обрала одразу два напрямки — режисуру телебачення та ігрового кіно.

Навчання подобалось, але бракувало технічної підтримки або хоча б знижок на оренду техніку для творчих робіт. Другий і третій курс припали на початок пандемії, і студенти навчалися онлайн. А закінчила університет дівчина вже під час повномасштабного вторгнення.

Зараз Вікторія працює в українській кіностудії як продакшн менеджер і джуніор продюсер: «Одразу знайти роботу режисером без досвіду не просто, тому набираюсь досвіду у суміжних спеціальностях».

Яскрава обкладинка

У 2021 році на бакалавра за спеціальністю «Журналістика» вступала Неля Прихідько.

— Ще з сьомого класу я точно знала , що хочу бути журналісткою, саме тому не обирала між іншими спеціальностями й подавала документи лише на одну, — каже дівчина. — Дуже хотіла до Києва. Сама я зі Львова, розглядала й своє місто. Проте побачила рекламу Київського університету культури і мистецтв, сподобалися яскрава обкладинка цього університету, цікаве студентське життя, відгуки знайомих. КНУКІМ не був схожий на жоден інший заклад, — розповіла Неля.

Перші два місяці навчання дівчини пройшли офлайн. Каже, що з захопленням ходила на пари. Проте перед першою сесією студенти стали вчитися онлайн через ковід. Потім було російське вторгнення. Вийти до університету знову вдалось вже на третьому курсі.

Про свій вибір Неля не шкодує.

«Через певні обставини намагалась перевестися у інший навчальний заклад і мала можливість порівняти систему навчання, ставлення до студентів, тому переконалася, що таки зробила правильний вибір. Звичайно, що є свої нюанси в КНУКіМ, бо не може все бути ідеально», — поділилась дівчина.

Під час навчання студентка змогла попрацювати на радіо і телебаченні. Зараз працює на новинному сайті. Зазначає, що не завжди знання з університету допомагають у роботі, але пройдений матеріал дозволяє почуватися впевнено. Дівчина планує розвиватися в журналістиці та бачить у цьому своє покликання.

Професійний віраж

Віктор Семанчук вступив до університету у 2023 році, коли йому виповнилось 20. Після школи боявся здавати ЗНО, тому пропустив два останніх іспити.

«Вважаю, що вчитися ніколи не пізно та і розвиватися потрібно завжди. Тому розвиваюсь як можу», — пояснює він.

Тепер вже треба складати не ЗНО, а НМТ. Хлопець готувався за допомогою тіктоку та ютубу: «Там багато корисного та цікавого матеріалу. І це дійсно допомогло скласти всі екзамени. Лише математику не люблю, тому просто вибрав один варіант відповіді у всіх тестах. До речі, набрав прохідних 100 балів».

Віктор військовий, тому обирав університет, який має заочну форму навчання. Вибрав Київський університет туризму, економіки і права, факультет «Маркетингу, управління та адміністрування». Остаточно визначитися допомогли відгуки студентів, що вже навчаються там.

«На початку навчання думав, що згодом буду працювати за дипломом. Маркетинг — це завжди актуальна професія як офлайн, так і онлайн. Проте у 2024 році пройшов курс чоловічих і жіночих стрижок, це мене захопило, тому тепер буду розвиватися вже у цій сфері. Та думаю, навіть тут мені стануть у пригоді знання, які я отримую в університеті», — зізнається Віктор.

Що шукають сьогоднішні абітурієнти

Вступники 2024 року активно обговорюють в соціальних мережах вибір спеціальності та вишу для вступу. Для більшості важлива наявність бомбосховищ на територіях навчальних корпусів. Частина абітурієнтів шукає університети з заочною формою навчання.

Вікторія

Після закінчення школи планую поїхати до батьків за кордон, але можливості вступати там не бачу через незнання мови. Тому обираю університет у Києві. Хочу вступати на кібербезпеку. Вважаю, що це завжди актуально. Університет обираю за цінами — не хочеться переплачувати за заочну форму навчання.

Софія

Ще два роки тому ми з батьками вирішили, що я вступатиму закордоном, тому кожного дня вчу англійську та готуюсь до переїзду. Результати НМТ у вибраному коледжі неважливі, там будуть окремі екзамени. Планую вступати на режисера кіно в Америці.

Олег

Я не знаю, що робити. Виїхати за кордон немає можливості. Імовірно знову буде онлайн, а мені його вистачило у школі. Тому зараз шукаю університети, в яких є бомбосховища. Також важливе розташування закладу, хотілось би у центрі, так зручніше добиратися. Зі спеціальностей розглядаю «Агрономію» або «Менеджмент». Проте остаточний вибір ще не зробив.