Дипломатія брехні. Чому не варто домовлятися з Росією

_{^{Фото: Нікіта Галка, Суспільне}}

Проросійські посіпаки схиляють Україну до миру. Але росіяни не дотримуються договорів — про це свідчить вся історія російської дипломатії. Історик Олександр Вітолін згадує яскраві приклади.

Арктична рада

У 1996 році вісім країн арктичного регіону — Канада, Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Швеція, США і Росія — створили міжурядову платформу «Арктична рада». Вона мала забезпечувати сталий розвиток і захист екології регіону. Але у 2007 році Росія встановила триколор на морському дні й виступила з вимогою перегляду кордонів континентального шельфу. А у 2010-му почала потужно нарощувати військову присутність в Арктиці. На сьогодні Арктика перетворилася на велику військову базу. Після повномасштабного вторгнення в Україну країни Арктичного договору припинили співпрацю з Росією, а росіяни тим часом продовжують нарощувати військову присутність.

Башкири

Башкирські племена стали частиною Московського царства в 1557 році. До цього племена входили до складу Золотої Орди, а потім до Казанського і Сибірського ханств, Ногайської орди. Васальні відносини не обтяжували башкир, поки вони не потрапили до складу Московського царства. Спочатку башкири не сприймали союз з Москвою як загрозу, але згодом невдоволені московським гнітом племена неодноразово повставали. Успішні повстання приносили полегшення й повернення старих прав. Але варто було Москві відновити сили, зневолені знов потерпали від гніту. За підрахунками істориків під час повстання 1735-1740 років загинув кожен четвертий башкир. Останнє повстання проти Москви відбулося в 1834-1835 роках.

Вірменія

Сусідство з турками й азербайджанцями стало визначальним фактором у геополітичному виборі вірмен на користь Росії. Після розпаду Радянського Союзу Вірменія дуже розраховувала на новостворену ОДКБ — Організацію договору про колективну безпеку, в якій головну роль відіграє Росія. Присутність російських військових сил спочатку справді гарантувала безпеку Вірменії й відлякувала Азербайджан від бажання повернути собі Нагорний Карабах. Але у 2023 році Азербайджан врахував втрати російських військ в Україні, заручився підтримкою Туреччини та військовим шляхом відновив контроль над втраченими землями. З точки зору військової стратегії росіяни порахували вірно: вони не підтримали вірмен, щоб не розпорошувати сили та не проявляти слабкість у разі втягування в конфлікт Туреччини. Але вірмени розраховували на підтримку Росії, тож оцінили її бездіяльність як зраду. У 2024 році Вірменія призупинила свою участь в ОДБК.

Грузія

7 травня 1920 року Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка підписала з Грузією мирний договір, за яким РРФСР визнавала незалежність Грузії, а та зобов’язувалась не надавати притулку військовим формуванням, ворожим до більшовиків, а також випустило з в’язниці більшовиків. Після короткої передишки Червона Армія відновила сили та 16 лютого 192 року почала вторгнення, яке закінчилось окупацією Грузії та входженням її до складу СРСР.

Донецько-Криворізька Радянська республіка

У 1918 року на четвертому обласному з’їзді Рад робочих депутатів Донецького і Криворізького басейну було проголошено Донецько-Криворізьку Радянську республіку. Більшовики в Москві підтримували цю республіку, поки вона несла розкол і ослаблення УНР. Але після Берестейського договору, коли стало зрозуміло, що всі території УНР перейдуть під контроль німецьких і австрійських сил, з Москви надійшов наказ чекати утворення єдиного українського революційного фронту. У 1919 році Червона армія зайняла Донецько-Криворізький басейн. Коли місцеві революціонери згадали про свою республіку, Москва рішуче відкинула цю ідею. Навіть лояльна та слухняна республіка вже не вписувалася в розклад. Вісім наркомів Донецько-Криворізької Радянської Республіки пізніше репресували.

Естонія

28 вересня 1939 року СРСР і Естонія підписали договір про взаємодопомогу. Сторони зобов’язувались поважати суверенітет один одного, а Естонія дозволяла присутність радянських військ на її території. Цей крок був зумовлений складною геополітичною обстановкою та бажанням естонського уряду уникнути війни з СРСР. Менш ніж за рік кількість радянських військ в Естонії перевищила чисельність естонських військ, а 17 червня 1940 року СРСР завершив анексію Естонії.

Задунайська Січ

Після знищення Запорізької Січі частина козаків заснували в гирлі Дунаю нову січ під протекторатом турецького султана. Російську імперію перехід козаків до суперника не вдовольняв, різними обіцянками задунайських козаків спокушали повернутись до Росії. Але вони залишались під протекторатом Османської імперії до початку російсько-турецької війни. Воювати з українцями, які залишились під владою царя, частина козаків відмовилася. Вони вирішили повернутись до Росії. З них сформувалося Військо вірних козаків. Але як тільки необхідність в їх службі відпала, військо розформували, а козаків поза їхнею волею почали переселяти на Кубань. Під час нової російсько-турецької війни частина задунайських козаків знов перейшла до Російської імперії і стала основою для Азовського козацького війська. Але їх теж спіткала доля Війська вільних козаків: коли необхідність відпала, Азовське військо розформували, а козаків розселили.

*^{Місце розташування Задунайської Січі}*

Іспанія

У 1936 році Іспанію охопила громадянська війна. Республіканці, комуністи й анархісти протистояли франкістам. Радянський Союз запропонував республіканцям військову допомогу. Коли іспанська столиця опинилася під загрозою захоплення військами франкістів, золотий резерв евакуювали, 510 тонн іспанського золота доставили в Москву. СРСР згодом заявило, що весь іспанський золотий резерв пішов на оплату радянської військової допомоги, але очевидно, що ціни на радянську військову техніку були завищені, а умови продажу іспанського золота не розкривалися. Слідство стосовно іспанського золота так і не закінчилося. Це не завадило СРСР вимагати від Іспанської республіки призначати комуністів на низку посад у владі. Наступного 1937 року втрата золотого запасу призвела до фінансової кризи Іспанської республіки. Натомість сталінські репресивні органи в Іспанії проводили чистки, які пришвидшили поразку республіканських сил.

Константинопольський патріархат

Росія позиціонує себе як оплот православної віри, але з Константинопольським патріархатом повелася як мародер. У 1685 році московський патріарх висвятив нового київського митрополита без згоди константинопольського патріарха. Таким чином Київська метрополія стала частиною Московського патріархату. Цей крок грубо порушив низку церковних канонів. Але константинопольському патріарху не залишалось нічого іншого як визнати цей факт, адже він не міг дозволити собі конфронтацію з сильною православною державою.

Латвія

5 жовтня 1939 року Латвія була змушена підписати в Москві договір про взаємодопомогу, який, як і радянсько-естонський договір, дозволяв присутність радянських військ на її території. Як і у випадку з Естонією, не минуло й року, як СРСР анексувало Латвію. НКВС здійснило напад на прикордонні пункти Латвії та звинуватило її в порушені договору. Ці інциденти стали приводом для остаточної анексії.

Литва

Після розділу Польщі між СРСР і Німеччиною в 1939 році до Москви викликали представника Литви. Країні запропонували підписати договір, згідно з яким СРСР передає Литві Вільнюс. Місто тоді знаходилося у складі Польщі, але його приналежність до Литви СРСР визнав ще в 1920 році. Натомість Литва мала погодитися на присутність 50-тисячного радянського військового контингенту на своїй території. Представник Литви заявив, що це по суті окупація Литви. Сталін відповів, що так чи інакше радянські війська будуть у Литві, різниця тільки в тому, увійдуть вони зі згоди литовців чи без неї. Тоді Німеччина підтвердила, що за секретним протоколом Литва потрапила в зону впливу СРСР. Країна змушена була погодитись на умови СРСР. Хоч кількість радянського військового контингенту була зменшена до 20 000, цього вистачило для наступної анексії та проголошення Литовської радянської республіки. Усі нав’язані договори з Естонією, Латвією і Литвою радянська пропаганда подавала як повагу до маленьких країн.